PROFILPELAJAR.COM

Зако́н Дибо́ (також «зако́н Дибо́ — Іллічá-Сві́тича», інколи «зако́н Іллічá-Сві́тича») — акцентуаційний закон у праслов'янській мові, що його відкрили В.А. Дибо і В.М. Іліч-Свитич. Суть закону полягає в тім, що наголос коротких неакутованих наголошених голосних пересувався на наступний склад. Наприклад:

інд.-є. *blŭsa → псл. *blъxa →... укр. блохá;
інд.-є. *snŭsā → псл. *snъxа →... рос.снохá.
інд.-є. *pirstu → псл. *pьrstъ́ (←*pirstù) →... укр. перст;
інд.-є. *bàgu → псл. *bogъ́ →... укр. бог.

Історія

Різниця між законом Фортунатова — де Сосюра і законом Дибо є в тім, що, по-перше, закон Фортунатова — де Сосюра пояснює пересув наголосу лише на акутований склад, а закон Дибо – на будь-який наступний, а по-друге, якщо перший стосується наголошеного і лише неакутованого складу, то дія другого взагалі не поширювалася на початковий наголошений склад у рухомих акцентних парадигмах. Третя і найголовніша різниця полягає у відмінності між, з одного боку, псл. наз. *vodá i знах. *vődǫ́ парадигми а (де акцент рухомий) і ,з другого, псл. наз. *žená і знах. ženǫ́ парадигми b (де наголос завжди на останнім складі). Якщо склад, що мав стати наголошеним, був акутований, то голосний отримував визхідну (акутовану) інтонацію, якщо ж склад не був акутованим – то голосний отримував низхідну (циркумфлексну) інтонацію, що згодом пересунулася на попередній склад за законом Івшича — Станґа:

	До закону Дибо	Після закон Дибо	Після закону Івшича — Станґа	Зараз
Інфінітив	*p r ò s i t i →	*p r o s i̋ t i →	*p r o s ȉ t i →	проси́ти
	*p o l ò ž i t i →	*p o l o ž i̋ t i →	*p o l o ž ȉ t i →	положи́ти
	-iH-tḕi → l o ž ì t i →	*l o ž i̋ t i →	*l o ž ȉ t i →	ложи́ти
3 особа однини теперішнього часу	*p r ò s i t ь →	*p r o s î t ь →	*p r ò s î t ь →	про́сить
	*p o l ò ž i t ь →	*p o l o ž î t ь →	*p o l ò ž ī ( t ь ) →	поло́жить
	*l o ž i t ь́ →		*l o ž ĩ ( t ь ) →	ло́жить

Значення

Закон Дибо пояснив значну акцентуаційну зміну, яку в класичний період слов'янської акцентології приписували законові Фортунатова — де Сосюра. В.М. Ілліч-Світич розцінює закон Дибо як такий, що пояснив наголос на кінцевому складі в переважній більшості іменників у слов'янських мовах.

Джерела

Pronk-Tiethoff, Saskia Elisabeth. The Germanic loanwords in Proto-Slavic: origin and accentuation. — Leiden University Centre for Linguistics (LUCL), Faculty of Humanities, Leiden University, 2012. — С. 33.
Jay H. Jasanoff. The Prehistory of the Balto-Slavic Accent. — Leiden/Boston