Ернст Вільгельм фон Брюке (нім.Ernst Wilhelm von Brücke; 1819—1892) — німецький і австрійський лікар, фізіолог і педагог. Фон Брюке був університетським викладачем Зигмунда Фройда.
Біографія
Ернст Вільгельм народився 6 червня 1819 року в Берліні в родині історичного живописця і портретиста Йоганна Готфріда Брюке (нім.Johann Gottfried Brücke; 1796—1873) . Відвідував гімназію в Штральзунді, з 1838 роки вивчав медицину в Берлінському та Гайдельберзькому університетах. 1842 року під керівництвом Йоганн Мюллера захистив у Берліні дисертацію на тему дифузних процесів та отримав ступінь доктора медицини.
У 1849—1890 роках фон Брюке був професором фізіології та мікроскопічної анатомії у Віденському університеті, а в 1879—1880 роках обіймав також посаду ректора цього університету. 1849 року Брюке був обраний членом Імператорської академії наук у Відні, а в 1882—1885 роках — віце-президентом цієї академії.[8]
Ернст Вільгельм фон Брюке здобув відомість у наукових колах завдяки своїй праці « Anatomische Beschreibung des Augapfels » (« Анатомічний опис очного яблука », Берлін, 1847). Дослідження Брюке очного яблука стали основою для розробки Германом фон Гельмгольцемофтальмоскопа[9] .
Пізніше Брюке публікував чимало праць з різних питань анатомії і фізіології, а саме присвячених зору, крові та кровообігу, органам травлення, фізіології мови, почасти в спеціальних журналах, а почасти в « Denkschriften » (Записках) і в « Sitzungsberichte » (Протоколах засідань) Віденської академії. Бруке опублікував також працю « Grundzüge der Physiologie und Systematik der Sprachlaute » («Основи фізіології і систематики звуків мови», Відень, 1866 року, 2-е видання, 1876 рік).
Подальші дослідження в сфері мови привели його до публікації статті « Neue Methode der phonetischen Transskription » («Нові методи фонетичної транскрипції», Відень, 1863 г.), в якій він описав метод фонетичної транскрипції, який дозволяв зображати звуки іноземної мови людям, ніколи не чули, як ця мова звучить. Істотним в цьому методі було впровадження нових знаків, які визначали положення органів рота, що діють при вимові звуків.
Розвиваючи ідеї Макса Шульце (1825–1874) Брюке трактував протоплазму як важливу складову клітини і, разом з Рудольфом Вірхо, вважав її елементарним живим організмом. Тривалий час залишалися визначальними дослідження Брюке напрямку подразнень, які він проробив на Mimosa pudica.
Важливими були його філологічно-естетичні присвячені фонетиці, віршованим розмірам, кольорознавству та образотворчу мистецтву.[9]
Ернст Вільгельм фон Брюке помер 7 січня 1892 року в Відні.
Праці
Brücke, Ernst W. 1848. Ueber die Bewegungen der Mimosa pudica. Archiv für Anatomie, Physiologie und wissenschaftliche Medicin: 434—455
Brücke, Ernst W. 1852. Beiträge zur vergleichenden Anatomie und Physiologie des Gefässsystems. Denkschriften: Akademie der Wissenschaften Wien, Mathematisch-Naturwissenschaftliche Classe 3: 335—367
Brücke, Ernst W. 1856. Grundzüge der Physiologie und Systematik der Sprachlaute für Linguisten und Taubstummenlehrer. Wien: C. Gerold & Sohn
Brücke, Ernst W. 1861. Die Elementarorganismen. Sitzungsberichte der Mathematisch-Naturwissenschaftlichen Classe der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften 44: 381—406
Brücke, Ernst W. 1863 Neue Methoden der phonetischen Transscription.
Brücke, Ernst W. 1866. Die Physiologie der Farben für die Zwecke der Kunstgewerbe. Leipzig: S. Hirzel
Brücke, Ernst W. 1873. Vorlesungen über Physiologie. — Digitalisierte Ausgabe der Universitäts- und Landesbibliothek Düsseldorf, weitere Auflagen bis 1887
Brücke, Ernst W. 1877. Bruchstücke aus der Theorie der bildenden Künste.
Brücke, Ernst W. 1891, Schönheit und Fehler der menschlichen Gestalt. Wien
Brücke, Ernst W. 1893, Wie behütet man Leben und Gesundheit der Kinder?
Untersuchungen über den Farbenwechsel des afrikanischen Chamäleons (1851–52). Herausgegeben von M. von Frey. Ostwalds Klassiker 43, Leipzig 1893, Archive
Pflanzenphysiologische Abhandlungen (1844—1862). Herausgegeben von A. Fischer. Ostwalds Klassiker Nr. 95, Leipzig 1898, Архіви
↑ абChristoph Gradmann: Ernst Wilhelm von Brücke. In: Wolfgang U. Eckart, Christoph Gradmann (Hrsg.): Ärztelexikon. Von der Antike bis zur Gegenwart. 3. Auflage. Springer Verlag, Heidelberg/Berlin / New York 2006, S. 67 f. Ärztelexikon 2006 [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.], DOI:10.1007/978-3-540-29585-3.
.svg){kind=small}
