Джованні Боккаччо

Джованні Боккаччо
Giovanni Boccaccio
Портрет Джованні Боккаччо
Народився1313[1][2][…]
Чертальдо або Флоренція
Помер21 грудня 1375[4][2][…]
Чертальдо
·набряк
ПохованняЦерква святих Якова і Філіпа (Чертальдо)d
Країна Флорентійська республіка
Діяльністьновеліст, поет, дипломат, перекладач, біограф, міфограф, письменник
Мова творівіталійська і латина
Роки активності1323[6]1373[6]
Напрямокгуманізм
Magnum opusДекамерон
Про славних жінок

CMNS: Джованні Боккаччо у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Джова́нні Бокка́ччо (італ. Giovanni Boccaccio; 16 червня 1313, Флоренція — 21 грудня 1375) — італійський письменник епохи Відродження, друг Франческо Петрарки.

Біографія

Народився Джованні Боккаччо в 1313 році[7] у Флоренції або Чертальдо. Його батько був крамарем, мати — французькою аристократкою, невдовзі після народження Джованні вона померла. Дитинство Боккаччо провів у Флоренції, перші вірші написав у десять років. Навчався крамарству. У 1327 році крамар, в якого він проходив навчання, направив його до Неаполя.

Боккаччо в 1327 році взявся вчити право, проте після шести років кинув навчання, не завершивши. Завів знайомства серед впливових придворних у Неаполі, зблизився з гуртком гуманістів, що існував при дворі короля Роберта Анжуйського. За непевними свідченнями, в 1336 році був закоханий у Марію, доньку короля Неаполя Роберта Анжуйського, одруженої з графом д'Аквіно. Вона стала прообразом Ф'яметти з його перших літературних творів (роман «Філоколо», 1338; поема «Філострато», 1338; поема «Тезеїда», 1339).

Близько 1340 року Боккаччо повернувся до батьківського дому, працював у Флоренції як нотар і суддя, відчуваючи певну ностальгію за інтелектуальним життям Неаполя. У гострій політичній боротьбі виявив себе прихильником республіки; брав участь у громадському житті міста. Жив у досить скромних умовах. Брав участь у військових походах: в 13441346 роках (Неаполь), 1346 рік (Равенна) та 1348 рік (Форлі). Часом йому довіряли очолити дипломатичні місії. Так у 1350 році він мав запросити Франческо Петрарку на посаду професора у Флоренцію. Зустріч з Петраркою поклала початок їхньої багаторічної дружби та спільних гуманістичних студій.

У Флоренції Боккаччо написав пасторалі «Амето» (1341) та «Ф'єзоланські німфи» (13441345), поему «Любовне видіння» (1342). Роман «Ф'яметта» (1345), в якому Бокаччо прославляє любов і заперечує лицемірну мораль тодішнього суспільства, був кроком на шляху поступового наближення до реалізму. Найвизначніший твір Боккаччо — «Декамерон» (13501353) складається зі ста новел. У ньому розкривається реалістична картина тогочасної італійської дійсності на тлі другої чумної пандемії «Чорна смерть». Боккаччо гостросатирично висміював і викривав католицьке духівництво, виступав на захист прав людини та її особистих почуттів.

У 1359 році разом з Петраркою Боккаччо перебував у Мілані. У 1362 році чернець Джякіно Чіяні з Сієни навернув його до богомільного життя. 1363 рік Боккаччо провів у Венеції, знову разом з Петраркою. Потім жив відлюдьком у своєму помісті Чертальдо біля Флоренції, різноманіття вносили лише поодинокі дипломатичні місії: в 1365 році — до папи Урбана V в Авіньйон, в 1367 році — до Риму. У 1368 році знову приїхав до Петрарки, цього разу в Падую. У 13701371 роках перебував у Неаполі й планував поступити в монастир, але врешті відмовився від цієї ідеї. Внаслідок хвороби повернувся до Флоренції.

Останні роки життя Боккаччо присвятив науковій роботі, писав наукові праці латинською мовою, присвячені античній культурі, яку висвітлив з гуманістичних позицій. У 1373 році взявся за дослідження творчості Данте й виступав з публічними лекціями, присвяченими «Божественній комедії». Був ініціатором першого повного перекладу Гомера латинською мовою. Останні роки життя провів у своєму помісті Чертальдо, де й помер 21 грудня 1375 року.

Гуманістична діяльність

Боккаччо був першим гуманістом і одним з найосвіченіших людей Італії. У Андалоне дель Неро він вивчав астрономію й цілих три роки тримав у своєму будинку калабрійця Леонтія Пілата, великого знавця грецької літератури, щоб читати з ним Гомера. Подібно своєму другові Петрарці, він збирав книги і власноруч переписав дуже багато рідкісних рукописів, які майже всі були знищені під час пожежі в монастирі Санто-Спіріто (1471). Він скористався своїм впливом на сучасників, щоб збудити в них любов до вивчення і знайомства з древніми. Його стараннями у Флоренції була заснована кафедра грецької мови та літератури. Одним з перших він звернув увагу суспільства на жалюгідний стан наук у монастирях, які вважалися їх хранителями. У монастирі Монте-Кассіно, найвідомішому в усій тогочасній Європі, Боккаччо знайшов бібліотеку, запущену до такої міри, що книги на полицях були покриті товстими шарами пилу, з одних рукописів були видерті сторінки, інші були порізані й понівечені, а, наприклад, чудові рукописи Гомера і Платона були помережані написами й богословською полемікою. Там він дізнався, між іншим, що брати роблять з цих рукописів свистульки дітям і талісмани жінкам.

Творчість

Твори народною мовою

До ранніх творів Боккаччо (неаполітанського періоду) належать: поеми «Філострато» (бл. 1335), «Тезеїда» (бл. 1339-41), роман «Філоколо» (бл. 1336-38), написані на основі сюжетів середньовічних романів. Пізніші твори (Флорентійського періоду): «Ф'єзоланські німфи» (1345), навіяні «Метаморфозами» Овідія, «Амето», і повість «Ф'яметта» (1343). Вершина творчості Боккаччо — «Декамерон».

Італійською мовою ним написані «Тезеїда» («La Teseide», перше видання, Феррара, 1475), перша спроба романтичного епосу в октавах; «Любовна візія» («Amorosa visione»); «Філоколо» («Filocolo»), роман, в якому сюжет запозичений зі старофранцузького роману «Флуар і Бланшфлор»; «Ф'яметта» («L'amorosa Fiammetta», Падуя, 1472), зворушлива історія душевних страждань покинутої Ф'яметти; «Ameto» (Венеція, 1477) — пасторальний роман у прозі й віршах; «Філострато» («Il Filostrato», видання 1480), поема в октавах про історію кохання Троїла і Крессиди; «Il corbaccio про labirinto d'amore» (Флоренція, 1487) — їдкий памфлет про жінок («Корбаччо») (1354—1355, опублікований 1487 року).

Декамерон

Головним твором Боккаччо, що зробив його відомим на віки, був «Декамерон» (10-денні розповіді) — збірка 100 повістей, розказаних товариством з 7 панночок і 3 чоловіків, які під час чуми переселилися до села і там гаяли час цими розповідями. «Декамерон» написаний частково в Неаполі, частково у Флоренції. Сюжети Боккаччо запозичував або зі старофранцузьких фабліо («Fabliaux»), або зі збірки «Cento novelle antiche», а також з сучасних для поета подій. Оповіді написані витонченою, легкою мовою, вражаючим багатством добірних слів та виразів. Усі оповідання дихають життєвою правдою й строкатістю життя. Боккаччо використовував цілий набір схем і прийомів. Він зобразив людей усіх статей, будь-якого віку й характеру, пригоди найрізноманітніші, починаючи від найвеселіших і найкумедніших й закінчуючи найтрагічнішими й найзворушливішими. Разом з тим він зробив у романі на початку опис симптомів і клінічного перебігу чуми, та моралі, яка поширилась тоді під час смертельної чумної епідемії.

«Декамерон» перекладений ледь не всіма мовами світу, з нього черпали багато письменників, й чи не найбільше Шекспір.

Українською класичний переклад Бокаччо дійшов до читача 1964 року в перекладі Миколи Лукаша (видавництво «Дніпро»).

У французькій літературі традиції Боккаччо розвинула Маргарита Наваррська, створивши свій шедевр, близький за стилем й перейнятий гуманістичним духом французької культури й неоплатонізму — «Гептамерон». Говорячи про вплив Боккаччо на європейську літературу, варто згадати й Рабле та його роман «Ґарґантюа та Пантаґрюель».

Латинські твори

Боккаччо — автор ряду історичних і міфологічних творів латинською мовою. Серед них енциклопедична праця «Генеалогія поганських богів» у 15 книгах («De genealogia deorum gentilium», перша редакція близько 1360, трактати «Про гори, ліси, джерела, озера, річки, болота і моря» («De montibus, silvis, fontibus, lacubus, fluminibus, stagnis seu paludibus et de nominibus maris», початий близько 1355—1357); 9 книг «Про нещастя знаменитих людей» («De casibus virorum et feminarum illustrium», перша редакція близько 1360). Книга «Про знаменитих жінок» («De claris mulieribus», почата близько 1361) включає 106 жіночих біографій — від Єви до королеви Іоанни Неаполітанської.

Боккаччо про Данте

Джованні Боккаччо присвятив Данте два своїх твори італійською мовою — «Малий трактат на хвалу Данте» («Trattatello in laude di Dante»; точна назва — «Origine vita е costumi di Dante Alighieri», перша редакція — 1352, третя — до 1372) і незавершений цикл лекцій про «Божественну Комедію».

Перший твір містить біографію великого поета, щоправда, більш схожу на роман і апологію, ніж на історію; другий твір є коментарем «Божественної комедії», доведеним лише до початку 17-ї пісні «Пекла».

Твори

Бокаччо, поема «Філострато». рукописна книга, XIV ст. (Codex Christianei; Гамбург)
Неаполітанський період:
Флорентійський період:
  • 1341-42, пасторальний роман «Амето» (Comedia delle ninfe fiorentine; Ninfale d'Ameto; Ameto)
  • початок 1340-х, алегорична поема «Любовна візія» (Amorosa visione)
  • 1343-44, повість «Ф'яметти» (Elegia di Madonna Fiammetta; Fiammetta)
  • 1345, поема «Ф'єзоланські німфи» (Ninfale fiesolano)
  • 1350-і: «Декамерон» (Decameron), 1349—1352, переглянуто 1370—1371), український переклад — Декамерон. X., 1928
  • 13541355, сатирична поема проти жіноцтва «Корбаччо» («Il corbaccio о labirinto d'amore»)
  • бл. 1360, книга «Життя Данте Аліг'єрі» («Малий трактат на хвалу Данте»), «Trattatello in laude di Dante»; точна назва — «Origine vita е costumi di Dante Alighieri», перша редакція — 1352, третя — до 1372)
  • Цикл лекцій про «Божественну Комедію» (Argomenti in terza rima alla Divina Commedia), незавершений
  • Трактат «Про гори, ліси, джерела, озера, ріки, болота й моря» («De montibus, silvis, fontibus, lacubus, fluminibus, stagnis seu paludibus et de nominibus maris», початий біля 13551357), написано латиною
  • «Генеалогія поганських богів» в 15 книгах (De genealogia deorum gentilium, перша редакція біля 1360), написано латиною
  • «Про нещастя знаменитих людей» (De casibus virorum et feminarum illustrium, перша редакція біля 1360), в 9 книгах, написано латиною
  • «Про знаменитих жінок» (De claris mulieribus, почато біля 1361), складається з 106 жіночих біографій
  • Буколічні пісні (Bucolicum carmen)
  • Сонети
  • Листи

Переклади українською

Genealogia deorum gentilium, 1532

Наприкінці XVII або початку XVIII століття невідомий автор переказав українською силабічними віршами першу новелу четвертого дня «Декамерону» про трагічну історію кохання Гізмонди та Гвіскардо. Цю українську переробку було здійснено на основі польської також віршованої переробки, що належала відомому поетові та дипломатові Я. Морштину.[8][9]

У 1879 році спробу українського перекладу «Декамерона» зробив Михайло Подолинський, який надрукував у львівській газеті «Правда» початок вступу (опис чуми). Літературозавець Григорій Кочур характеризував цей переклад як «несміливу спробу», яка стоїть на рівні тодішньої перекладацької літературної мови в Галичині, як «нездійснений намір познайомити українських читачів з твором Боккаччо».[8]

Перший повний український переклад «Декамерона» з'явився у двотомному виданні 1928 року. Прозовий текст твору переклали Леонід Пахаревський та Павло Майорський, які зробили переклад не з оригіналу, а з французького перекладу, звіряючись також з російським перекладом Олександра Веселовського. Редактори (редактор першого тому — С. Родзевич, другого — П. Мохор) звіряли виготовлений у такий спосіб переклад з італійським оригіналом. Канцони переклав Марко Вороний, передмову написав В. Державін. Видання вийшло накладом у 5000 примірників, й як на свій час, було доволі непогане. Але, за висновком Г. Кочура, досконалим це видання й не могло бути: надто вже кручений шлях виникнення цього перекладу позбавив його стилістичної єдності, єдиного мовного обличчя. Перекладачі й редактори намагалися в міру можливості сумлінно передати зміст, і такої мети вони досягли. Художня своєрідність і барвистість «Декамерона» значною мірою залишилася поза можливостями перших його українських інтерпретаторів.[8]

Другий повний український переклад флорентійського шедевру Боккаччо доби Пізнього Середньовіччя був створений Миколою Лукашом ще у 1963 році, опублікований 1964 році у видавництві «Дніпро», проте зі значними редакторськими правками. Лукашу закидали перекручування авторського тексту та надмірну його архізацію та «українізацію», лаяли за питомі українські слова на кшталт березоль, дзигарі, лучче, що, відповідно, було нещадно «виправлено» редакторами у кінцевому варіанті видання. Цей значно відредагований варіант перекладу перевидавався близько десятка разів, але оригінальна робота перекладача без редагувань та виправлень з'явилася лише у 2006 році у видавництві «Видавничий центр „Просвіта“», завдяки кропіткій роботі Леоніда Череватенка, який, віднайшовши рукописи перекладу у творчому архіві Миколи Лукаша, працював над його відновленням упродовж кількох років.[10][11][12][13]

  • (перший частковий переклад українською)[14] Джованні Боккаччо. Декамерон (уривок). Переклад з польської: невідомо; кінець XVII або початок XVIII ст.
  • (другий частковий переклад українською)[15] Джованні Боккаччо. Декамерон (уривок). Переклад з польської: Михайло Подолинський. Львів: Львів: Журнал «Правда» (часть літературно-наукова). 1879 р.
  • (перший повний переклад українською) Джованні Боккаччо. Декамерон (у 2-ох томах). Переклад з французької та російської: Леонід Пахаревський та Павло Майорський (проза), Марко Вороний (канцони/поезія); редактори: С. Родзевич (1-ий том), П. Мохор (2-ий том); передмова: Владімір Державін. Харків: ДВУ, 1928. 408 стор. (1-ший том.), 334 стор. (2-ий том). Наклад 5,000 примірників[16]
  • (перше видання значно відредагованого перекладу Лукаша) Джованні Боккаччо. Декамерон. З італійсьої переклав: Микола Лукаш; редактор: Олена В. Хатунцева; художник: І. П. Хотинок; художній редактор: Б. Л. Тулін; технічний редактор: Л.М Бобир; корректори: О. А. Підвишиванська, Г. М. Стадник. — Київ, 1964. — 664 с. — 65,000 прим.
    • (перевидання: 1969, 1985 (обидва видавництво «Дніпро»), 2000 (видавництво «Січ»), 2003, 2005, 2007, 2011 (усі видавництво «Фоліо»))
  • (перше видання авторського невідредагованого перекладу Лукаша) Джованні Боккаччо. Декамерон. З італійсьої переклав: Микола Лукаш; упорядникування та редагування: Леонід Череватенко. — Київ : "Видавничий центр «Просвіта»", 2006. — 896 с. — ISBN 966-8547-73-X.
  • Джованні Боккаччо. Декамерон (вибрані оповідки). Інтерпретація з італійської: Василь Шкляр; ілюстрації Л. Корж-Радько. Київ: Дніпро, 2006. 104 с. іл. ISBN 966-578-161-8 (примітка: у книзі присутні 30 зі 100 оповідок)
  • Джованні Боккаччо. Про славних жінок. Переклад з латині: Павло Содомора; художнк: О. Д. Кононученко. Харків: Фоліо, 2014. — 316 с. ISBN 978-966-03-6655-8

Див. також

Література

Примітки

  1. а б в BeWeB
  2. а б Bosco U. Encyclopædia Britannica
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Sapegno N. Dizionario Biografico degli Italiani — 1968. — Vol. 10.
  5. Mirabile: Digital Archives for Medieval CultureSISMEL – Edizioni del Galluzzo.
  6. а б RKDartists
  7. Біографічні дані за УРЕ та за Ґеро фон Вільпертом, див.:Gero von Wilpert, Lexikon der Weltliteratur, Band 1, Autoren, Alfred Kröner Verlag, Stuttgart, 1999.
  8. а б в Олександр Чередниченко (2014. Випуск 127, Частина 2, стор. 44–52). Українсько-романські Перекладацькі Відносини у Критиці і Бібліографії Григорія Кочура (PDF). Іноземна Філологія. Архів оригіналу (PDF) за 12 вересня 2016. Процитовано 12 вересня 2016.
  9. Григорій Кочур. Джованні Боккаччо (вступна стаття до видання Декамерону 1964 року у перекладі Миколи Лукаша). Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 15 квітня 2016.
  10. Чого треба цуратися, а чого держатися… — Друг читача, 03.02.2008
  11. Орися Габа (2015. Випуск 125., стор 155-162). Лукашенкознавство XXI Віку (PDF). Іноземна Філологія. Архів оригіналу (PDF) за 12 вересня 2016. Процитовано 12 вересня 2016.
  12. Леонід Череватенко: «Поки живий бодай один глядач, який хоче дивитися українські фільми, українське кіно не може вмерти» — Радіо Свобода, 14 листопада 2006
  13. «Декамерон» Боккаччо і Лукаша — Україна Молода, № 018 від 31.01.2007
  14. переказ силабічними віршами першої новели четвертого дня про трагічну історію кохання Гізмонди та Гвіскардо; переклад здійснено на основі польської також віршованої переробки, що належала відомому поетові та дипломатові Я. Морштину
  15. переклад початку вступу (опис чуми))
  16. Український Поетичний Переклад 1920-30-Х Років: Огляд Окремиї Видань — Л. В. Коломієць, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, 2011
  17. База даних малих космічних тіл JPL: Джованні Боккаччо (англ.) .

Посилання

  • Боккаччо Джованні // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 154. — ISBN 966-692-578-8.
  • Боккаччо Джованні // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 73. — ISBN 978-966-439-921-7.

Read other articles:

Kisenosato Yutaka稀勢の里 寛Informasi PersonalLahirYutaka Hagiwara3 Juli 1986 (umur 37)Ibaraki, JepangTinggi187 cm (6 ft 1+1⁄2 in)[1]Berat175 kg (386 pon; 27,6 st)[2]WebsiteTagonoura stable websiteKarierStableTagonouraPeringkat sekarangYokozunaDebutMaret 2002Peringkat tertinggiYokozuna (Januari 2017)Kejuaraan1 (Makuuchi)1 (Makushita)Penghargaan KhususOutstanding Performance (5)Fighting Spirit (3)Technique (1)Bintang Emas3Hakuhō (2...

 

 

Часть серии статей о Холокосте Идеология и политика Расовая гигиена · Расовый антисемитизм · Нацистская расовая политика · Нюрнбергские расовые законы Шоа Лагеря смерти Белжец · Дахау · Майданек · Малый Тростенец · Маутхаузен ·&...

 

 

Ilustrasi Alien vs. Predator pada Dragon*Con 2010. Alien vs. Predator telah menjadi salah satu film franchise terlaris yang telah dibuat dalam beberapa sequel dan prequel. Alien vs. Predator, atau Aliens versus Predator (AvP), adalah sebuah kisah sains fiksi/ horor fiksi dalam beberapa media. Serial ini mengetengahkan perterungan antara dua waralaba film makhluk ekstraterrestrial: Aliens and the Predators. Sejarah Ide penggabungan dua karakter ini sering diduga berasal dari film Predator 2, y...

American basketball player (1945–1983) Sonny DovePersonal informationBorn(1945-08-16)August 16, 1945Hyannis, Massachusetts, U.S.DiedFebruary 14, 1983(1983-02-14) (aged 37)Brooklyn, New York, U.S.Listed height6 ft 7 in (2.01 m)Listed weight198 lb (90 kg)Career informationHigh schoolSt. Francis Preparatory(Brooklyn, New York)CollegeSt. John's (1964–1967)NBA draft1967: 1st round, 4th overall pickSelected by the Detroit PistonsPlaying career1967–1978PositionSma...

 

 

AndaazPoster rilis teatrikalSutradaraRaj KanwarProduserSuneel DarshanSkenario Robin Bhatt Shyam Goel Jainendra Jain Pemeran Akshay Kumar Lara Dutta Priyanka Chopra Penata musikNadeem-ShravanSinematograferIshwar R. BidriPenyuntingSanjay SanklaPerusahaanproduksiShree Krishna InternationalTanggal rilis 23 Mei 2003 (2003-05-23) Durasi149 menit[1]NegaraIndiaBahasaHindiAnggaran₹80 juta[2]Pendapatankotor₹288 juta[3] Andaaz (Inggris: Style) adalah sebuah fil...

 

 

Tapfuma Gutsa (Harare, 1956) è uno scultore zimbabwese. Indice 1 Vita e carriera 2 Attività 3 Riconoscimenti 4 Note 5 Bibliografia 6 Voci correlate 7 Altri progetti 8 Collegamenti esterni Vita e carriera Genesis, National Gallery di Harare. Tapfuma Gutsa nasce nel 1956 a Salisbury in Rhodesia, l'attuale Harare in Zimbabwe. L'artista è figlio del proprietario di un impresario edile[1]. Tra il 1970 e il 1973 frequenta il St. Ignatius College a Chishawasha in Zimbabwe e nel 1978-1979 ...

Light rail station in Kaohsiung, Taiwan Glory Pier光榮碼頭站General informationLocationLingya, KaohsiungTaiwanOperated by Kaohsiung Rapid Transit Corporation Line(s)Circular LinePlatforms2 side platformsConnectionsBus stopConstructionStructure typeAt gradeAccessibleYesOther informationStation codeC10HistoryOpenedOctober 16, 2015 (2015-10-16)[1]Services Preceding station Kaohsiung Metro Following station Cruise Terminalouter loop / anticlockwise Circular light rail ...

 

 

Variety of potato Irish WhiteGenusSolanumSpeciesSolanum tuberosumCultivar'Irish White'OriginIreland, 1882 Irish White is a variety of potato that was traditionally grown in County Donegal and Antrim. It was raised by Robert Christie of Ballytaggart about 1882. [1] The tubers are long, irregular and white skinned with very deep eyes, similar to an 'Irish Lumper' in appearance. References ^ Irish Seed Savers Spring 2010 Seed List vtePotato cultivars List of potato cultivars Adirondack B...

 

 

Suburb of Stockport, Greater Manchester, England Human settlement in EnglandWoodfordChrist Church, WoodfordWoodfordLocation within Greater ManchesterOS grid referenceSJ895825• London153 mi (246 km) SEMetropolitan boroughStockportMetropolitan countyGreater ManchesterRegionNorth WestCountryEnglandSovereign stateUnited KingdomPost townSTOCKPORTPostcode districtSK7Dialling code0161PoliceGreater ManchesterFireGreater ManchesterAmbulanceNorth West...

Titan Maximumserie TV d'animazione Lingua orig.inglese PaeseStati Uniti AutoreTom Root, Matthew Senreich RegiaChris McKay MusicheShawn Patterson StudioShadowMachine Films, Stoopid Buddy Stoodios, Tom Is Awesome, Williams Street EditoreMatt Mariska ReteAdult Swim 1ª TV27 settembre – 22 novembre 2009 Episodi9 (completa) Durata ep.11 min Generecommedia nera, parodia Titan Maximum è una serie televisiva animata statunitense del 2009, cre...

 

 

This article is about the dog breed developed in England. For the type of dog, see Pointing dog. For other uses, see Pointer (disambiguation). An English breed of gundog Dog breedPointerOrange and white PointerOther namesEnglish PointerOriginEnglandTraitsHeight Males 64–69 cm (25–27 in) Females 61–66 cm (24–26 in)Weight Males 25–34 kg (55–75 lb) Females 20–29 kg (45–65 lb)Coat Short, hard and smoothColour Lemon & white, orange & ...

 

 

Type of automatic clutch Automotive transmissions Manual Sequential Non-synchronous Preselector Automatic / Semi-automatic Hydraulic Manumatic Dual-clutch Continuously variable Automated manual vte Schematic view of the Saxomat automatic clutch control valves unit: 1 – solenoid, 2 – solenoid valve, 3 – vacuum check valve, 4 – pressure reducing valve, 5 – vacuum regulator valve, A – vacuum chamber, B – intermediate chamber, C – atmosphere chamber. The solenoid valve is shown ac...

 本表是動態列表,或許永遠不會完結。歡迎您參考可靠來源來查漏補缺。 潛伏於中華民國國軍中的中共間諜列表收錄根據公開資料來源,曾潛伏於中華民國國軍、被中國共產黨聲稱或承認,或者遭中華民國政府調查審判,為中華人民共和國和中國人民解放軍進行間諜行為的人物。以下列表以現今可查知時間為準,正確的間諜活動或洩漏機密時間可能早於或晚於以下所歸�...

 

 

جامع الفضل معلومات عامة القرية أو المدينة بغداد / الرصافة الدولة العراق تاريخ بدء البناء عهد الدولة العثمانية المواصفات عدد المآذن 1 عدد القباب 9 التفاصيل التقنية المواد المستخدمة الطابوق النمط المعماري إسلامية تعديل مصدري - تعديل   جامع الفضل من مساجد بغداد القديمة وال...

 

 

This article is about the Polish football club. For the handball team, see SPR Stal Mielec. Football clubStal MielecFull nameFKS Stal MielecNickname(s)Biało-niebiescy (White-blues)Founded10 April 1939; 85 years ago (1939-04-10)GroundStadion Miejski w MielcuCapacity7,000[1]ChairmanJacek KlimekManagerKamil Kiereś[2]LeagueEkstraklasa2023–24Ekstraklasa, 11th of 18WebsiteClub website Home colours Away colours Third colours Current season FKS Stal Mielec (Polis...

スーパー戦隊シリーズ > 動物戦隊ジュウオウジャー ノート:手裏剣戦隊ニンニンジャーに、このページに関する注意があります。(2015年12月)注意の要約:「○年ぶり」などの記述について テレビ番組・中継内での各種情報(終了した番組・中継を含みます)は、DVDやBlu-rayなどでの販売や公式なネット配信、または信頼できる紙媒体またはウェブ媒体が紹介する�...

 

 

Thomas Bartholin BiografiKelahiran20 Oktober 1616 Kopenhagen Kematian4 Desember 1680 (64 tahun)Kopenhagen Data pribadiAgamaGereja Lutheran PendidikanUniversitas Kopenhagen Universitas Padua Universitas Basel KegiatanPenasihat doktoralFranciscus Sylvius (en) SpesialisasiKedokteran dan anatomi Pekerjaandokter Bekerja diUniversitas Kopenhagen Murid dariGiovanni Domenico Sala (en) KeluargaAnakCaspar Bartholin, Thomas Bartholin (en) AyahCaspar Bartholin SaudaraRasmus Bartholin (en) Thomas Bart...

 

 

В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Солдатёнков; Солдатёнков, Козьма. Козьма Терентьевич Солдатёнков А. Г. Горавский. Портрет К. Т. Солдатёнкова. 1857Холст, масло. 69,4 × 56,3 см (овал)Третьяковская галерея, Москва Дата рождения 10 (22) октября 1818(1818-10-22) Мес�...

1781 Connecticut gubernatorial election ← 1780 12 April 1781 1782 →   Nominee Jonathan Trumbull Party Nonpartisan Popular vote 2,636 Percentage 38.75% Governor before election Jonathan Trumbull Nonpartisan Elected Governor Jonathan Trumbull Nonpartisan Elections in Connecticut Federal government U.S President 1788–89 1792 1796 1800 1804 1808 1812 1816 1820 1824 1828 1832 1836 1840 1844 1848 1852 1856 1860 1864 1868 1872 1876 1880 1884 1888 1892 1896 1900 190...

 

 

Optical pumping of a laser rod (bottom) with an arc lamp (top). Red: hot. Blue: cold. Green: light. Non-green arrows: water flow. Solid colors: metal. Light colors: fused quartz.[1] Method of population inversion Optical pumping is a process in which light is used to raise (or pump) electrons from a lower energy level in an atom or molecule to a higher one. It is commonly used in laser construction to pump the active laser medium so as to achieve population inversion. The technique wa...