Нотаріус

Нотаріус 16 століття

Нотаріус (від лат. notarius — стенограф) — особа, уповноважена державою на вчинення нотаріальних дій, зміст яких зводиться до офіційної письмової засвідчувальної діяльності (фактів, волевиявлення осіб, копій документів), реєстраційної діяльності (ведення реєстрів, архівів документів) та видання актів примусу (виконавчий напис нотаріуса), а також вчинення деяких інших дій (відрізняються в різних країнах) в інтересах здебільшого осіб приватного права.[1]

Функції нотаріусів набагато ширші і пропоновані до них вимоги набагато вищі в країнах континентального права (наприклад: Україна, Німеччина, Польща). На противагу, у США, функція нотаріуса істотно звужена в порівнянні до європейської традиції, що історично склалась.[2]

Важливо розуміти, що історично термін нотаріус застосовувався як до осіб, які вчиняли нотаріальні дії в сучасному розумінні так і до писарів (їм подібним: секретар, стенограф, діловод і.т.п.), діяльність яких жодним чином не стосується нотаріальної діяльності. Разом з цим іноді щодо осіб, які вчиняли нотаріальні дії, застосовували інші терміни: tabularii, tabelliones, scriba, scriniariis, cancelarius, curiales, exceptores, iudex ordinarius.[3]

Етимологія терміна

Від самого початку в древньому Римі словом nota римляни називали пляму на шкірі або татуювання. Згодом даний термін застосовували до будь-яких плям (в тому числі на одязі). Ще пізніше — ним називали музичні записи та літери. Зрештою під nota розуміли також графічні таємні знаки — відомі лише особі, яка писала текст та адресату.[4]

В час завершення періоду Римської республіки — була створена система notae tironianae (ноти тиронські), яка становила собою спосіб швидкого позначення слів для стенографування словесного виступу.

Звідси еволюціонував термін notarius, яким тоді називавали стенографів (писарів, здатних швидко записувати текст за допомогою спеціальних скорочень)[5][6]. Сьогодні загальнопоширеною є практика перекладу латинського слова notarius — як писар, що є не зовсім точним.

Історія виникнення

Античний світ

В давнину, в міру приходу писемності до певного суспільства, поряд з писемними рішеннями правителів виникали писемні записи правових діянь приватних осіб. Відомими є глиняні таблички з фіксацією укладених угод купівлі-продажу, позики, оренди та заповітів. Дані записи ще не носили імперативного (публічного, обов'язкового) характеру однак все активніше використувувались як доказ в суді.

Зародження нотаріальної діяльності відбувалось на територіях стародавньої Греції, Месопотамії, Єгипту. Зокрема в Єгипті з ІІІ ст. до н. е. діяли грецькі професійні писарі — Agoranomus, в яких вбачається античний прототип нотаріуса.[7]

У Стародавньому Римі, який початково схилявся до усного права, під впливом грецьких колоній стверджується практика писаного права, яка краще відповідала запитам суспільства, що активно економічно розвивається. З'являються tabularii, що перебували на державній службі, обов'язки яких були дещо подібні до секретарів суду і які задовільняли потреби органів держави.

Поряд з цим, внаслідок розширення цивільного обороту древнього Риму, життя вимагало вираження правових актів і договорів приватних осіб в офіційній загальновизнаній формі, що спричиняє виникнення окремого класу вільних людей — табеліонів (tabelliones), які, не перебуваючи на державній службі, займалися у вигляді вільного промислу складанням юридичних актів.[8][9][10]

Табеліони за винагороду, розмір якої визначала держава, та до певної міри під її контролем займались складанням юридичних документів для всіх бажаючих. Свою діяльність вони здійснювали в конторах, що знаходились у багатолюдних площах та вулицях. Документи викладались на гербовому папері (виготовленому з папірусу), підписувались зацікавленими особами, свідками та засвідчувались підписом табеліона, після чого скріплювались печаткою.

Для остаточного надання документу, засвідченого табеліоном, характеру публічного акту — сторонам договору слід було здійснити insinuatio in acta, тобто звернутися до державного службовця та отримати відповідний судовий протокол (згодом даний інститут називали gesta). Після цього складений приватними особами документ набував беззаперечної публічної доказової сили.

Згодом двома Рішеннями (Novellae 44, 73) Юстиніана (1. De tabellionibus ut protocolla dimittent in chartis; 2. De instrumentorum cautela et fide et primum de depositio et mutuo et alisis documentis private quidem scriptis habentibus autem testes, et de instrumentis publice confectis, et de collationibus manus propriare scripturae, et de expositis instrumentis ab illitteratus aut paucas litteras scientibus, et de ex non scripto contractibus qui in agris fiunt, et ut in documentis et contractibus futuris locum habeat lex) було більш точно регламентовано обов'язки табеліонів, форму їхніх документів та процедуру верифікації.[11]

Табеліоном міг стати лише вільний римський громадянин що володів правничими знаннями, характеризувався «абсолютною чесністю», для чого слід було вступити в корпорацію табеліонів та отримати затвердження на посаді префектом міста.

В Східній Римській Імперії право табеліонів продовжило своє життя. Відтак на початку Х ст. корпорація табеліонів в Константинополі видала найдавніший з відомих регламент вчинення дій табеліонами (який сьогодні ми б назвали Порядком вчинення нотаріальних дій).

Середньовіччя

Після занепаду Західної римської імперії — на півночі, центрі та сході Європи тогочасне суспільство не потребувало документів приватного права, які б носили публічний характер, що призупинило на кілька століть практику нотаріальної діяльності у відповідних регіонах.

В період з другої половини V ст. до VIII ст. лише невеликі території середземноморської Європи (Равенна, Лангорбардія) та прибережні міста Криму (під впливом Візантії) частково зберегли практику створення scribas publicos приватних документів в спеціалізований спосіб, що мали високу доказову вагу.[12]

Після захоплення франками в 774 році н. е. королівства Лангорбардів практика створення спеціалізованими особами королівського двору notarius publicus доказових документів частково збереглась.[13][14] Відтак король франків Карл Великий в 781 році н. е. розпорядився щоб судові протоколи складали iudex ordinarius, а згодом Папа Римський в 815 році н. е. зобов'язав кожного єпископа та графа мати свого scriniariis.[15] Таким чином частоково збереглась традиція складання документів, які мають більшу або меншу вагу офіційності, хоча і стосувалась вона зазвичай державних та церковних документів.

Згодом в XI — XII ст.ст. болонські глосатори, роблячи спроби теоретично адаптувати приватне римське право, натрапили на згадку про табеліонів Риму. Намагаючись зрозуміти сутність даного інституту та принципи його діяльності, вони, одночасно, спостерігали на своїх очах несамовитий економічний підйом італійських міст де активно застосовувались елементи римського права в повсякденному житті (особливо в правових відносинах між особами приватного права). Там купці та банкіри не бажаючи покладатись в майбутніх спорах на пам'ять свідків, оминаючи складні та не до кінця регламентовані порядки письмової легалізації документів представниками короля, могли просто звернутись до notarius publicus, який будучи наділений місцевою владою відповідними компетенціями, за плату засвідчував договори, які мали повну публічну довіру в майбутньому. Саме тоді в цих італійських містах остаточно з поміж інших виокремився термін notarius (за часів Риму терміном notarius заледве називали помічника табеліона), яким надалі в історії називатимуть особу, що від імені влади засвідчуватиме документи приватних осіб надаючи їм високої публічної легітимності та ефективної доказової дії.[9]

Відтепер Болонський університет започаткував ars notariae тв опрацював принципи нотаріальної діяльності. В 1167—1169 рр. папа Олександр III видав декрет з правовиви імперативами щодо засвідчення документів для єпископа Ворцестера, суть якого згодом було включено в загальновживані церквою декрети Григорія IX, зокрема: «…scripta vero authentica, si testes inscripti decesserint nisi forte per manum publicam facta fuerint, ita, quod appareant publica, aut authenticum sigillum habuerint, per quod possint probari, non videntur nobis alicuius firmitatis robur habere». Було складено підручник Formularium tabellionum у другій половині XII ст. На початку XIII ст. Райнер з Перуджі уклав Summa artis notariae. В 1235 р. побачила світ книжка Summa artis notariae руки Салатєла (Salathiel).[16][17] В 60-х роках XIII ст. вийшов найвідоміший підручник Summa artis notariae авторства Роландіно Пассаджері (Rolandino Passaggerii).[18][19]

Відтак можна вважати, що актуальні на сьогоднішній день засади нотаріальної діяльності були викристалізувані наприкінці XII ст. — початку XIII ст.

З цього часу активно розпочався процес відкриття нотаріальних контор не лише в італійських містах, а також в прибережних іспанських містах, південних французьких містах, регіоні Альпійських гір, Адріатики, Кіпру, італійських містах на Кримському півострові.

В 1291 році Папа Римський Микола V уповноважив архієпископа Зальцбурга до призначення двох «довірливих осіб» в статутсі «notarii publici». Відтак перший австрійський нотаріальний акт був складений 8 червня 1314 року нотаріусом Конрадом вон Щенна (Konrad von Schenna) з Зальцбурга.[20]

Нотаріат в Україні

Докладніше: Нотаріус в Україні
Докладніше: Нотаріальна палата України
Докладніше: Нотаріат Галичини

Примітки

  1. ↑ Юридична деонтологія - Нотаріальна діяльність. http://www.info-library.com.ua (українська) .
  2. ↑ Вимоги до вибору нотаріуса.
  3. ↑ M. Amelotti, G. Costamagna (1975). Alle origini del notariato italiano (італійська) . Рим. с. 5—19.
  4. ↑ Leclerque, Zob H. (1936). Notaire W: Dictionnaire d'archeologie chretienne et de liturgie. Т. 12 (французька) . Париж. с. 1623.
  5. ↑ du Fresne, Por. C. Du Cange (1883). Glossarium ad scriptores mediae et infimae latinitatis (латинська) . Nirot: репрінт - Грац 1953. с. 609.
  6. ↑ Boge, H. (1973). Griechische Tachygraphie und Tironische Noten. Ein Handbuch der antiken und mittelalterlichen Schnellschrift (німецька) . Берлін.
  7. ↑ Chłopecki, Tomasz (2012). Instytucja notariatu na ziemiach polskich w okresie średniowiecza (польська) . Вроцлав: E-Wydawnictwo. Prawnicza i Ekonomiczna Biblioteka Cyfrowa. Wydział Prawa, Administracji i Ekonomii Uniwersytetu Wrocławskiego. с. 9.
  8. ↑ Tardy, M. (1901). Les tabellions romains depuis leur origine jusqu'au (французька) . Ангулем.
  9. ↑ а б Skupieński, Krzysztof (1979). Notariat publiczny w średniowiecznej Polsce (польська) . Люблін: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej. с. 8.
  10. ↑ Pfaff, I (1905). Tabellio und Tabellarus. Ein Beitrag zur Lehre von romischen Urkundenpersonen (німецька) . Відень.
  11. ↑ Zingale, Migliardi (1984). In margine a Nov Just. 44.2: to kaloumenon protokollon. T. 5 (латинська) . Мілан: Studi in onore di Arnaldo Biscardi. с. 1—25.
  12. ↑ Amelotti, M. Notariado publico. Il documento notarile greco in Italia meridionale. T.2 (італійська) . с. 1041—1052.
  13. ↑ Schuler, P - J (1976). Geschichte des sudwestdeutschen Notariats. Von seinen Ansangen bis zur Reichsnotariatsordnung von 1512 (німецька) . Бюль-Баден. с. 24—25.
  14. ↑ Bautier, R - H. Notariado publico. T.2. L'authentification des actes prives dans la France medievale. Notariat public et juridiction gracieuse (французька) . с. 707—708.
  15. ↑ de Bouard, A. (1952). Manuel de diplomatique francaise et pontificale. T.2 (французька) . Париж. с. 165.
  16. ↑ Orlandelli, G. (1961). Salatiele: Ars Notarie T.1-2 (латинська) . Мілан.
  17. ↑ Sighnolfi, L. (1920). Studi e Memorie per la Storia dell'Universita di Bologna. Salatiele e la sua "Ars Notariae". T.4 (італійська) . с. 67—149.
  18. ↑ Era, A. (1934). Rivista di Storia dell Diritto Italiano. Di Rolandino Passageri e della sua "Summa artis notariae". T.7 (італійська) . с. 388—407.
  19. ↑ Ferrara, R. Notariado publico. La teorica delle "publicationes" da Rameri di Perugia (1214) a Rolandino Passaggeri (1256). T.2 (італійська) . с. 1053—1089.
  20. ↑ Żmudziński, Wolfgang. Zasady działania notariatu austriackiego (PDF) (польська) . с. 112. Архів оригіналу (PDF) за 15 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.

Посилання

Read other articles:

Keamanan pangan

Artikel ini membutuhkan rujukan tambahan agar kualitasnya dapat dipastikan. Mohon bantu kami mengembangkan artikel ini dengan cara menambahkan rujukan ke sumber tepercaya. Pernyataan tak bersumber bisa saja dipertentangkan dan dihapus.Cari sumber: Keamanan pangan – berita · surat kabar · buku · cendekiawan · JSTOR Artikel ini bukan mengenai ketahanan pangan. Laboratorium FDA sedang menguji keberadaan mikroorganisme pada makanan laut Dalam Undang-Undang...

 

Antenna tuner

Telecommunications device Front view of a modified 'π' type antenna tuner, with interior partially exposed. An antenna tuner is a passive electronic device inserted between a radio transmitter and its antenna. Its purpose is to optimize power transfer by matching the impedance of the radio to the signal impedance on the feedline to the antenna. Various alternate names are used for this device; English language technical jargon makes no distinction between the terms:[1][a] ant...

 

Ordnance QF 25 pounder

Ordnance QF 25 pounder 25-pdr Mark II (sans frein de bouche) sur un affût Mk I en position de transport, Imperial War Museum de Londres. Présentation Pays Royaume-Uni Type obusier Munitions 87,6 mm Période d'utilisation années 1930 Durée de service 1930-1967 Poids et dimensions Masse (non chargé) 1800 kg Longueur(s) 5,53 m Caractéristiques techniques Portée maximale 12 250 m (charge Super) Cadence de tir 6-8 tirs par minute Vitesse initiale 520 m/s (charge Super) Variantes ...

Чеченская диаспора

Чеченская диаспора — одна из самых молодых и быстрорастущих диаспор мира. Насчитывает несколько сотен тысяч человек. Характеризуется преобладанием мужской трудовой миграции, которая направлена преимущественно в урбанизированные регионы РФ, а также других стран, где э...

 

Guilherme Alves

Questa voce sugli argomenti allenatori di calcio brasiliani e calciatori brasiliani è solo un abbozzo. Contribuisci a migliorarla secondo le convenzioni di Wikipedia. Segui i suggerimenti dei progetti di riferimento 1, 2. Guilherme Alves Nazionalità  Brasile Altezza 183 cm Peso 82 kg Calcio Ruolo Allenatore (ex attaccante) Termine carriera 2008 - giocatore Carriera Squadre di club1 1992 Marília12 (12)[1]1993-1994 San Paolo7 (2)1994 Santa Cruz1 (1)1995-1997...

 

Miss USA 2022

Miss USA 2022Tanggal3 Oktober 2022TempatGrand Sierra Resort, Reno, NevadaPembawa acaraZuri HallJulissa BermudezMicah JessePengisi acaraChloe FlowerStasiun televisiFYIKCNL-DHuluPeserta51Finalis/Semifinalis16PemenangR'Bonney Gabriel Texas(Morgan Romano ∞ Carolina Utara)PersahabatanCourtney Schuman( Alaska)FotogenikAngel Reyes( Illinois)Kostum Negara Bagian TerbaikR'Bonney Gabriel Texas← 20212023 →lbs Miss USA 2022 akan menjadi kontes Mi...

Space Flight Operations Facility

Artikel ini perlu diwikifikasi agar memenuhi standar kualitas Wikipedia. Anda dapat memberikan bantuan berupa penambahan pranala dalam, atau dengan merapikan tata letak dari artikel ini. Untuk keterangan lebih lanjut, klik [tampil] di bagian kanan. Mengganti markah HTML dengan markah wiki bila dimungkinkan. Tambahkan pranala wiki. Bila dirasa perlu, buatlah pautan ke artikel wiki lainnya dengan cara menambahkan [[ dan ]] pada kata yang bersangkutan (lihat WP:LINK untuk keterangan lebih lanjut...

 

Business Line

Daily business newspaper in India Business LineThe front page business lineTypeDaily newspaperFormatBroadsheetOwner(s)Kasturi & Sons LimitedPublisherThe Hindu GroupEditorRaghuvir Srinivasan[1]Founded1994Political alignmentPro-businessLanguageEnglishHeadquartersKasturi Buildings, 859 & 860, Anna Salai, Chennai, Tamil Nadu, India 600002Circulation1,08,000ISSN0971-7528OCLC number456162874 Websitewww.thehindubusinessline.com Free online archivesepaper.thehindubusinessline.com Busi...

 

Sōbu Main Line

Railway line in Japan Not to be confused with Sōbu Line (Rapid). This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Sōbu Main Line – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (January 2016) (Learn how and when to remove this message) Sōbu Main LineJOSōbu/Yokosuka Line E235 series EMUOverviewOwner East Jap...

Ophelia (moon)

Moon of Uranus OpheliaOphelia (image taken 21 January 1986)Discovery[1]Discovered byRichard J. Terrile / Voyager 2Discovery dateJanuary 20, 1986DesignationsDesignationUranus VIIPronunciation/oʊˈfiːliə/[2]AdjectivesOphelian /ɒˈfiːliən/[3]Orbital characteristics[4]Semi-major axis53763.390±0.847 kmEccentricity0.00992±0.000107Orbital period (sidereal)0.37640039±0.00000357 dAverage orbital speed10.39 km/s[a]Inclination0.10362°...

 

Holocene extinction

Ongoing extinction event caused by human activity Sixth Extinction redirects here. For other uses, see Sixth Extinction (disambiguation). The dodo became extinct during the mid-to-late 17th century due to habitat destruction, overhunting, and predation by introduced mammals.[1] It is an often-cited example of a modern extinction.[2] The Holocene extinction, or Anthropocene extinction,[3][4] is the ongoing extinction event caused by humans during the Holocene ep...

 

Bernardo Bertolucci

Questa voce o sezione sull'argomento registi è priva o carente di note e riferimenti bibliografici puntuali. Sebbene vi siano una bibliografia e/o dei collegamenti esterni, manca la contestualizzazione delle fonti con note a piè di pagina o altri riferimenti precisi che indichino puntualmente la provenienza delle informazioni. Puoi migliorare questa voce citando le fonti più precisamente. Segui i suggerimenti del progetto di riferimento. Bernardo Bertolucci nel 2011 Oscar al miglior ...

Pierre Ier (roi de Portugal)

Pour les articles homonymes, voir Pierre de Portugal. Cet article est une ébauche concernant le Portugal et l’histoire. Vous pouvez partager vos connaissances en l’améliorant (comment ?) selon les recommandations des projets correspondants. Pierre IerLe Justicier Gisant de Pierre Ier de Portugal à l'abbaye d'Alcobaça, vers 1360. Titre Roi de Portugal et des Algarves 28 mai 1357 – 18 janvier 1367(9 ans, 7 mois et 21 jours) Prédécesseur Alphonse IV Successeur Fe...

 

Association for Research and Enlightenment

Organization devoted to American clairvoyant Edgar Cayce This article is part of a series onAlternative medicine General information Alternative medicine History Terminology Alternative veterinary medicine Quackery (health fraud) Rise of modern medicine Pseudoscience Antiscience Skepticism Scientific Therapeutic nihilism Fringe medicine and science Acupressure Acupuncture Alkaline diet Anthroposophic medicine Apitherapy Applied kinesiology Aromatherapy Association for Research and Enlightenme...

 

Cauterets

Commune in Occitania, FranceCauteretsCommuneThe town hall of Cauterets Coat of armsLocation of Cauterets CauteretsShow map of FranceCauteretsShow map of OccitanieCoordinates: 42°53′N 0°07′W / 42.89°N 0.11°W / 42.89; -0.11CountryFranceRegionOccitaniaDepartmentHautes-PyrénéesArrondissementArgelès-GazostCantonLa Vallée des GavesIntercommunalityPyrénées Vallées des GavesGovernment • Mayor (2020–2026) Jean-Pierre Florence[1]Area1156...

Club Independiente Petrolero

Independiente Petrolero Datos generalesNombre Club Independiente PetroleroApodo(s) Inde,[1]​ El Matador,[2]​ Albirrojo, RefineroFundación 4 de abril de 1932 (92 años)Presidente Jenny MontañoEntrenador Marcelo RobledoInstalacionesEstadio Olímpico PatriaCapacidad 32 700 espectadoresUbicación Av. Jaime Mondoza Sucre, Bolivia.Inauguración 14 de diciembre de 1992 (31 años)Uniforme Titular Alternativo Última temporadaLiga Primera División de Bolivia(2023) 11.°Título...

 

溶岩洞

この記事は検証可能な参考文献や出典が全く示されていないか、不十分です。 出典を追加して記事の信頼性向上にご協力ください。（このテンプレートの使い方）出典検索?: 溶岩洞 – ニュース · 書籍 · スカラー · CiNii · J-STAGE · NDL · dlib.jp · ジャパンサーチ · TWL (2011年7月) 溶岩洞、米国カリフォルニア州 溶岩洞（ようがんど...

 

Athlétisme aux Jeux olympiques d'été de 1948

Pour des articles plus généraux, voir Jeux olympiques d'été de 1948 et Athlétisme aux Jeux olympiques. Athlétisme aux Jeux olympiques d'été de 1948 Arrivée de la finale du 100 m masculinGénéralités Sport Athlétisme Éditions 11e Lieu(x) Londres Date 30 juillet au 7 août 1948 Nations 53 Participants 745 Épreuves 33 Site(s) Stade de Wembley Navigation 1896 • 1900 • 1904 • 1908 • 1912 • 1920 • 1924 • 1928 • 1932 • 1936 • 1948 • 1952 • 1956 • 1960 •...

Weligton

Questa voce sull'argomento calciatori brasiliani è solo un abbozzo. Contribuisci a migliorarla secondo le convenzioni di Wikipedia. Segui i suggerimenti del progetto di riferimento. WeligtonNazionalità Brasile Altezza186 cm Peso80 kg Calcio RuoloDifensore Termine carriera1 luglio 2017 CarrieraSquadre di club1 2002-2003 Paraná9 (0)2003-2006 Penafiel73 (0)2006-2007 Grasshoppers32 (1)2007-2017 Malaga242 (9) 1 I due numeri indicano le presenze e le reti segnate, ...

 

Garimbomb

Place in Kara Region, TogoGarimbombGarimbombLocation in TogoCoordinates: 9°44′N 0°45′E / 9.733°N 0.750°E / 9.733; 0.750Country TogoRegionKara RegionPrefectureBassarTime zoneUTC + 0 Garimbomb is a village in the Bassar Prefecture in the Kara Region of north-western Togo.[1] References ^ Maplandia world gazetteer vte Bassar Prefecture of the Kara RegionCapital: Bassar Afoou Akalede Aketa Akomomboua Alidounpo Apoeydoumpo Atontebou Badao Baga Bakari Bakoule...