PROFILPELAJAR.COM

Дао (кит.: 刀; піньїнь: dāo) — односічні китайські мечі, що в основному використовуються для відсікання та відрубування. Це найвідоміша форма меча, що знана як Китайська шабля, хоча мечі із ширшим лезом іноді називають китайським палашем. В Китаї, дао відносять до чотирьох традиційних видів озброєння разом із Гунь (палиця або жезл), Чань^[en] (спис), та Цинь (двосічний меч).

Назва

В китайській мові, слово меч 刀 може вживатися для будь-якої зброї з однобічним лезом і як правило означає за змістом ніж. Через це, цей термін іноді перекладається як ніж. В контексті китайських бойових мистецтв і у військовій справі, як правило це слово означає більшу версію "меча" дао.

Загальні характеристики

Хоча меч дао пережив багато змін на століття свого існування, більшість одноручних дао з часів династії Мін і після неї, а також сучасні мечі мають в основі певні спільні характеристики. Леза Дао помірно вигнуті й загострені з одного боку, хоча також можуть бути гострені на декілька сантиметрів з заднього краю; незначна вигнутість дозволяє їм бути досить ефективними при ударі. Руків'я іноді скошені, вигнуті у протилежному напрямі від леза що покращує керованість при деяких різновидах атак із порізами та ударами. Над деревиною руків'я часто намотують корд. Руків'я також можуть мати отвори, як у Цинь (прямий китайський меч), для прикріплення шнурів, хоча сучасні мечі замість того часто мають китиці або прив'язки. Гарди як правило дископодібні й часто мають чашоподібну форму. Це робилося з метою того, щоб у схованому стані вода не потрапляла на лезо, а також щоб кров не потрапляла на руків'я, що б ускладнювало її захват. Іноді гарди робляться із тоншого металу у s-подібній формі, нижня частина кривої захищає руку власника меча; дуже рідко вони мають гарди аналогічні як у мечів Цинь Цинь.

До інших варіацій цього базового виду мечів відноситься великий меч Багуа Дао і меч із довгим руків'ям Пу Дао^[en].

Примітки

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дао (меч)

Graff, David A. (2002), Medieval Chinese Warfare, 300-900, London: Routledge, ISBN 0-415-23955-9
Grancsay, Stephen (1930), Two Chinese Swords, The Metropolitan Museum of Art Bulletin, 25 (9): 194—196, doi:10.2307/3255712, JSTOR 3255712
Hanson, Chris (2004), The Mongol Siege of Xiangyang and Fan-ch'eng and the Song military, архів оригіналу за 8 грудня 2015, процитовано 23 серпня 2014
Lorge, Peter A. (2011), Chinese Martial Arts: From Antiquity to the Twenty-First Century, Cambridge: Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-87881-4
Tom, Philip M. W. (2001), Some Notable Sabers of the Qing Dynasty at the Metropolitan Museum of Art, Metropolitan Museum Journal, 36: 11, 207—222, doi:10.2307/1513063, JSTOR 1513063
Tom, Philip M. W.; Rodell, Scott M. (February 2005), An Introduction to Chinese Single-Edged Hilt Weapons (Dao) and Their Use in the Ming and Qing Dynasties, Kung Fu Tai Chi: 76—85
Werner, E. T. C. (1989), Chinese Weapons, Singapore: Graham Brash, ISBN 9971-4-9116-8