Запит «Штик» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Іспанський корковий багнет («багінет») з піхвамиБагінет з латунною оправою і дерев'яною ручкою-пробкою, кінець XVII століття; 2 багінети, Англія, XVII століття; французький втулковий багнет, 1724 рік; французький багнет системи Дельвіня, зразка 1840 року (так званий «ятаган»)
Багне́т (від пол.bagnet, що походить від фр.baionette), штик[1] (через рос.штык чи пол.sztyk, sztych від сер.-в.-нім.stich)[2] — колюча і ріжуча холодна зброя, що кріпиться на дульній частині ствола ручної вогнепальної зброї і призначається для рукопашного бою.
Історія
З'явився в середині 17 століття у Франції. Назва походить від міста Байонна, що, за традицією, вважається місцем винайдення багнета.
Поява багнета означала подальший розвиток військової справи. Рушниця з багнетом, комбінована зброя, у багатьох випадках являла собою чудовий замінник короткого списа. Відпала потреба в спорядженні одних солдатів вогнепальною (мушкетери), а інших лише холодною зброєю (пікінери), бо стрільці отримали ефективну зброю для рукопашної. Саме з XVII століття списи починають повністю виходити з вжитку в піхоті.
Спочатку багнет був ножем (вістрям списа), руків'я якого встромлялося в дуло рушниці, а в непримкнутому положенні він зберігався в піхвах (відомий як «багінет» або «корковий багнет», нім.Spundbajonett). Наприкінці XVII століття (бл. 1670 р.) з'являються багнети з трубкою замість руків'я, а бл. 1700 — шийка між трубкою і лезом[3]. Трубка давала змогу настромляти багнет ззовні дульного отвору, уможливлюючи стрільбу з примкнутим багнетом; але у випадках надто великої маси рушниці і багнета (наприклад, на штуцерах, де використовувалися багнети-тесаки) останній примикався лише перед рукопашним боєм[3]. При примиканні поздовжня вісь багнета продовжує вісь ложа, що забезпечує точність удару[3].
У Росії 3-гранний багнет з трубкою прийняли на озброєння в 1708 році, наприкінці XIX століття його замінив 4-гранний. У період між світовими війнами використовувалися гранчасті багнети (СРСР, Франція) та клинкові у вигляді ножа або кинджала (Німеччина, Японія та інші), під час Другої світової війни застосовувалися також невід'ємні багнети, які у похідному положенні складалися та фіксувалися вздовж ствола. Відомі багнет-ніж, який кріпиться до автомата, снайперської гвинтівки, та невід'ємний клинковий багнет, що кріпиться до карабіна.
У березні 2010 р. армія США ухвалила рішення відмовитись від багнета та навчання солдат прийомам бою з багнетом. Рішення обґрунтовано тим, що в умовах сучасної війни, багнет більш не є необхідною та надійною зброєю[4].
