Сучасний хлібний ніжХлібний ніж, запатентований Джозефом БернсомСтільничка та хлібний ніж XIX століття
Хлібний ніж, також відомий як хліборізний ніж, ніж для хліба або ніж для хліба та торту — спеціалізований кухонний ніж, призначений для різання виробів з хліба.
Ці ножі також використовуються для оброблення фруктів з твердою шкіркою та ніжною м'якоттю, таких як ананаси, кавуни та дині.
Хлібний ніж має довге, широке і міцне лезо, трохи звужується до руків'я або однакової ширини по всій своїй довжині. Кінчик леза не загострений, а закруглений або зрізаний під прямим кутом до ріжучої кромки. Сучасні ножі для хліба мають хвилеподібну або серейторну заточку, яка дозволяє «розпилювати» тверду хлібну шкірку і розрізати м'якоть, не мнучи її[1][2][3].
Довжина клинка такого ножа зазвичай становить 25-30 сантиметрів, проте хлібні ножі, які випускаються в наборах кухонних ножів, можуть бути коротшими — довжиною 15-20 сантиметрів.
Історія
До кінця XIX століття для нарізки хліба вживалися ножі з лезом прямої або хвилеподібної заточки. Один з перших хлібних ножів з серейторним заточуванням був представлений на Всесвітній Колумбійській виставці у Чикаго в 1893 році німецькою компанією «Friedrich Dick».
У 1921 році Джозеф Бернс запатентував в США хлібний ніж з досить специфічним серейторним заточуванням. Однак цей тип заточки не підлягав ремонту та виправлення[4].
У 1930-х роках серійний випуск ножів для хліба з серейторним заточуванням почав Карл Гуда. Довжина цих ножів становила 32 сантиметри, ширина 47 міліметрів, товщина обуха 4 міліметрів, а вага 400 грам. Ножі почали користуватися попитом, проте їх розміри не влаштовували багатьох покупців, тому через деякий час компанія Карла Гуда почала випускати зменшену версію хлібних ножів довжиною 20 сантиметрів.
В СРСР для промислового різання хліба застосовувалися хлібні ножі з широким коротким клинком, який звужувався до ручки. Широке полотно клинка служило для направлення лінії відрізу хліба. Такі ножі вимагали заточення кожні 6 годин роботи.
