PROFILPELAJAR.COM

Грегорі Хайтін
Грегорі Хайтін
Народився	15 листопада 1947 (77 років); Чикаго, Іллінойс, США
Місце проживання	Бразилія
Країна	США
Діяльність	математик, інформатик, філософ, викладач університету
Alma mater	Сіті Коледж; Вища наукова школа Бронксуd
Галузь	біологія
Заклад	IBM; Університет Оклендуd
Аспіранти, докторанти	Felipe Sobreira Abrahãod

Грегорі Джон Хайтін (англ. Gregory John Chaitin; 25 червня 1947(19470625), Чикаго, США) — аргентино-американський математик і інформатик, зробив внесок у метаматематику, спільно з Андрієм Колмогоровим вважається засновником алгоритмічної теорії інформації. Зокрема відомий своєю новою теоремою про неповноту, схожою за духом з теоремою Геделя про неповноту.

Біографія

Хайтін народився в Чикаго, в сім'ї аргентинських іммігрантів з Буенос-Айреса. Незабаром Хайтіни переїхали в Нью-Йорк. Ще дитиною його привернула стаття Ернста Нагеля і Джеймса Ньюмена «Доведення Геделя», опублікована 1956 року в журналі Scientific American. Через два роки її автори випустили однойменну книгу, яку Хайтін читав у Нью-Йоркській публічній бібліотеці. 1959 року, за вказівками з розділу Amateur Scientist в Scientific American, він побудував генератор Ван де Граафа.

Хайтін здобув освіту в Bronx High School of Science [Архівовано 28 липня 2021 у Wayback Machine.] і Сіті Коледжі, де він і сформулював свою теорему. 1966 року сім'я повернулась у Буенос-Айрес, де він став програмістом у IBM Argentina.

1974 року Хайтіна запросили в дослідницький центр IBM ім. Томаса Вотсона^[en], де він працює донині. Від 1976 до 1985 він працював там програмним і апаратним інженером над проєктом IBM RISC.

1995 року йому присуджено ступінь доктора наук in honoris causa університету Мену, а 2002 року — звання почесного професора Університету Буенос-Айреса. Від 2000 року він також є запрошеним професором в університеті Окленда.

Наукова робота

Коло наукових інтересів Хайтіна лежить в галузі теорії інформації, теорії обчислюваності, основах математики. Ранні роботи Хайтіна з алгоритмічної теорії інформації паралельні раннім роботам Колмогорова.

Хайтін увів сталу Хайтіна^[en] Ω, дійсне число, цифри якого рівнорозподілені і яке іноді називають виразом ймовірності, що довільно взята програма зупиниться. Математичною властивістю Ω є те, що воно означуване, але не обчислюване.

Хайтін також займається питаннями філософії, особливо метафізикою і філософією математики, зокрема, епістемологічними проблемами математики. У метафізиці Хайтін стверджує, що алгоритмічна теорія інформації — ключ до вирішення проблем у таких галузях, як біологія (отримання формального визначення життя, його походження і еволюція) і нейробіологія (проблема свідомості і вивчення процесів мислення). Фактично, в останніх своїх працях, він відстоює позицію, відому як цифрова філософія^[en]. В епістемології математики він заявляє, що його відкриття в математичній логіці й алгоритмічній теорії інформації показали, що існують математичні факти, істинність яких не можна пояснити ніякою теорією. «Довести» ці факти можна тільки одним способом: визнати їх аксіомами без будь-яких міркувань. Хайтін пропонує математикам облишити спроби довести ці факти і прийняти квазіемпіричну методологію.

Хайтін також є автором використання хроматичного числа для розподілу регістрів під час компіляції (див. алгоритм Хайтіна^[en]).

Критика

Деякі філософи і логіки абсолютно не згодні з філософськими висновками, які Хайтін вивів зі своїх теорем^[2]. Логік Торкель Францен^[en]^[3] критикував інтерпретацію Хайтіном теореми Геделя про неповноту і сумнівне пояснення, яке дав їй Хайтін у своїх роботах.

Література

Algorithmic Information Theory, (Cambridge University Press, 1987),
Information, Randomness & Incompleteness, (World Scientific [Архівовано 19 липня 2012 у Wayback Machine.], 1987),
Information-Theoretic Incompleteness, (World Scientific [Архівовано 19 липня 2012 у Wayback Machine.], 1992),
The Limits of Mathematics, (Springer-Verlag [Архівовано 26 березня 2002 у Wayback Machine.] 1998),
The Unknowable, (Springer-Verlag [Архівовано 26 березня 2002 у Wayback Machine.] 1999),
Exploring Randomness, (Springer-Verlag [Архівовано 26 березня 2002 у Wayback Machine.] 2001),
Conversations with a Mathematician, (Springer-Verlag [Архівовано 26 березня 2002 у Wayback Machine.] 2002),
From Philosophy to Program Size, (Tallinn Cybernetics Institute [Архівовано 28 травня 2010 у Wayback Machine.] 2003),
Meta Math!: The Quest for Omega, (Pantheon [Архівовано 25 лютого 2009 у Wayback Machine.] 2005),
Thinking about Gödel & Turing, (World Scientific [Архівовано 19 липня 2012 у Wayback Machine.], 2007).

Примітки

↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
d:Track:Q829984
↑ Panu Raatikainen «Exploring Randomness and The Unknowable» Notices of the American Mathematical Society [Архівовано 29 серпня 2017 у Wayback Machine.] Book Review October 2001
↑ Torkel Franzén Gödel's Theorem: An Incomplete Guide to its Use and Abuse. Веллеслі, Массачусетс: A K Peters, Ltd.^[en], 2005. x + 172 pp. ISBN 1-56881-238-8.