PROFILPELAJAR.COM

село Гиновичі
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Бережанська міська громада
Код КАТОТТГ	UA61040030040025069
Облікова картка	Гиновичі
Основні дані
Населення	▼ 453 (2014)
Площа	9,8 км²
Густота населення	497.96 осіб/км²
Поштовий індекс	47515
Телефонний код	+380 3548
Географічні дані
Географічні координати	49°30′20″ пн. ш. 24°56′59″ сх. д. / 49.50556° пн. ш. 24.94972° сх. д.
Водойми	річка Золота Липа
Відстань до; районного центру	7 км
Місцева влада
Адреса ради	47501, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Бережани, вул. Банкова, 3
Карта
	Гиновичі
	Гиновичі
Мапа
	Гиновичі у Вікісховищі

Гино́вичі — село в Україні, у Бережанській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

Поштове відділення — Жуківське. До 2020 року підпорядковане Жуківській сільраді. До Гиновичів приєднано хутір Писарка. Межує на півдні з м. Бережани, на заході з с. Лапшин, на півночі з с. Жуків. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бережанської міської громади.^[1]

Розташоване на лівому березі річки Золота Липа. Населення — 488 осіб (2001). Дворів — 130^[2].

Географія

У селі є 2 вулиці^[3]: Івана Франка та Лесі Українки.

Клімат

Для села характерний помірно континентальний клімат. Гиновичі розташовані у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.

Клімат Гинович
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−1,3	0,1	5,0	13,1	19,1	22,3	23,6	23,0	18,7	12,8	5,7	0,8	11
Середня температура, °C	−4,2	−2,8	1,4	8,3	13,7	17,0	18,3	17,6	13,6	8,3	2,8	−1,7	7
Середній мінімум, °C	−7,1	−5,6	−2,2	3,5	8,4	11,7	13,1	12,2	8,6	3,9	0,0	−4,1	3
Норма опадів, мм	32	31	33	49	76	89	94	70	56	39	37	40	646
Джерело: climate-data.org

Історія

Поблизу Гиновичів виявлено поселення трипільської культури і знахідки часів Київської Русі.

Перша писемна згадка — 1475 року.

У 1530—1583 роках Гиновичі — власність Сенявських.

1626 року внаслідок нападу татар село було зруйноване на 67 %^[4]. Власником маєтку в селі був дідич Бережан граф Станіслав Потоцький.

Діяли товариства «Просвіта» (від 1897), «Січ» (від 1908), «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа», «Союз українок».

У 1909—1944 роках проходила залізниця Львів-Підгайці.

Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району^[5].

Населення

Населення села в минулому^[6]:


Рік	Число осіб	Українців греко-католиків	Поляків та римо-католиків	Євреїв
1900	743	594	124	25
1939	▲ 820	▲ 660	▲ 150	▼ 10

Політика

Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165^[7].

Пам'ятки і пам'ятники

Є церква Перенесення мощей Святого Миколая (1931; мурована, реставрована 1995), «фігура» Божої Матері (1990), «фігура» Ангела Хоронителя на честь 2000-ліття народження Ісуса Христа і 525-річчя заснування села (2000).

Споруджено пам'ятник Тарасу Шевченку (1999; скульптор В. Красновський), встановлено 2 хрести на честь скасування панщини, 5 хрестів на місці загибелі вояків УПА, пам'ятний знак на честь 2000-ліття від дня на честь проголошення незалежності України і 525-річчя заснування села Гиновичі.

Насипано могилу УСС, символічну могилу жертвам сталінських репресій (1989).

Пам'ятник Т. Шевченку

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташований біля школи.

Встановлений 1999 року. Скульптор — В. Красновський.

Пам'ятник виготовлений із бетону.

Постамент — 2,4 м; скульптура — 1,5 м, площа — 0,0020 га.^[8]^[9]

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

Відомі люди

У Гиновичах народилися:

релігійний діяч, літератор отець І. Заверуха,
Дмитро Мищишин (1984—2016) — молодший сержант, механік-водій механізованої роти військової частини В 4680.
художник Я. Миколишин,
доцент ТАНГ М. Федчишин,
Недільський Василь Васильович (1982—2022) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
кандидат хімічних наук В. Федина,
славіст, літературознавець Мар'ян Якубець.

Січові стрільці

Січові стрільці-уродженці села Гиновичі:

стрілець Штепановий Михайло (нар. 1895, 5 сотня)^[10]

Панорама с. Гиновичі від Золотої Липи з пагорба с. Лапшин

Примітки

↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 19 жовтня 2021.
↑ Офіційний сайт Бережанської районної ради^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
↑ Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 3 травня 2020.
↑ Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605—1633 na Ruś Czerwoną. — S. 22-29, 45, 183.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56.
↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 «Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» — сайт Верховної ради України (архів)
↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 21. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.
↑ s:Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список боєвих відділів 1 полку Українських Січових Стрільців#5 сотня

Бібліографія

Про село видано кн. О. Віятик (Штепованої) «Гиновичі. Історико-краєзнавчий нарис» (2002).

Література

Подуфалий М., Уніят В. Гиновичі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 353. — ISBN 966-528-197-6.
Hinowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 72. (пол.) — S. 72. (пол.)