Генріх Бернгард Оппенгейм

Генріх Бернгард Оппенгейм
Heinrich Bernhard Oppenheim
Народився20 липня 1819(1819-07-20)[1][2][3]
Франкфурт-на-Майні, Вільне місто Франкфурт, Німецький союз
Помер29 березня 1880(1880-03-29)[1][2][3] (60 років)
Берлін, Німецька імперія
Країна Королівство Пруссія
Діяльністьекономіст, філософ, революціонер, політик, правник
Alma materГеттінгенський університет
Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
HU Berlin
ЗакладГайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Посададепутат рейхстагу Німецької імперіїd
ПартіяНаціонал-ліберальна партія (Німеччина)

Генріх Бернгард Оппенгейм (20 липня 1819, Франкфурт-на-Майні[4] — 29 березня 1880, Берлін) — німецький ліберал, вільний трейдер, адвокат, юрист-міжнародник, журналіст і філософ.

Життя та творчість

Оппенгейм походив з єврейської франкфуртської банкірської родини Оппенгеймів. Вивчав право в Геттінгені, Гейдельберзі та Берліні. Габілітація в Берліні не пройшла через його єврейське походження. У 1841 році він став приват-доцентом політології та міжнародного права в Гейдельберзі.

У середині 1840-х років він звернувся до політичної журналістики. 1848 року він був на радикально-демократичному крилі революції, був співредактором журналу «Реформа» («Die Reform»). У 1861 році Оппенгейм вступив до Прогресивної партії і з цього року був редактором «Німецьких щорічників політики і літератури», які невдовзі були заборонені.

Він був членом Конгресу німецьких економістів з початку 1860-х років. Прогресивного ліберала вважали «переконаним вільним торговцем» і видатним національним економістом. Пізніше він також звернув увагу на соціально-політичні питання, такі як турбота про бідних та право на проживання.

Через необхідність займатися практичною політикою він приєднався до націонал-лібералів у 1866 році. Оппенгейм підтримував курс Отто фон Бісмарка на об'єднання нації.

У 1869 році він зазнав поразки від Вільгельма Буфа на додаткових виборах до рейхстагу Північнонімецького союзу у виборчому окрузі Верхній Гессен. Прихильники Оппенгейма розповсюдили брошуру[5], в якій, серед іншого, висувалося звинувачення в тому, що під час виборчої кампанії використовувалися антисемітські настрої.

У 1874 році він був обраний до Рейхстагу. У 1880 році він приєднався до сепаратистів через протекціоністську тарифну політику Бісмарка.

У своїх філософських працях він передусім розглядав парламентську систему та служіння народних обранців загальному благу, а не відданість окремим інтересам. Оппенгейм також запровадив термін «катедер-соціалізм»[6].

Наукові праці

  • Philosophie des Rechts und der Gesellschaft. 1847. (Hrsg. und mit einem Anhang versehen von Hermann Klenner, Freiburg/Berlin 2007)
  • Unsere Ideale und Enttäuschungen in Frankreich und England. In: Demokratische Studien. 1860. (Digitalisat Ausg. 1850)
  • Der Kathedersozialismus. Berlin 1872. (Digitalisat)
  • Vom gescheiterten Steuererlaß; Zur Geschichte des Börsenschwindels; Über Parteibildungen. Ein Rückblick. alle drei In: Die Gegenwart. Band 1, 1872.
  • Über volkswirtschaftliche Kongresse; Blumenlese auf der Eisenacher Sozialkonferenz; Steuerfragen. alle drei In: Die Gegenwart. Band 2, 1872.
  • Die Wahrheit über die Gewerkvereine. In: Die Gegenwart. Band 3, 1873.
  • Die Gewerbefreiheit und der Arbeitsvertrag. Deutsche Volksschriften, Band 5, Breslau 1879. (Digitalisat)

Література

  • Eckhard Hansen, Florian Tennstedt (Hrsg.) u. a.: Biographisches Lexikon zur Geschichte der deutschen Sozialpolitik 1871 bis 1945. Band 1: Sozialpolitiker im Deutschen Kaiserreich 1871 bis 1918. Kassel University Press, Kassel 2010, ISBN 978-3-86219-038-6, S. 120 (Online, PDF; 2,2 MB).
  • Karl Wippermann. Oppenheim, Heinrich Bernhard // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1887, Band 24, S. 396–399.
  • Heinrich Bernhard Oppenheim, in: Ernest Hamburger: Juden im öffentlichen Leben Deutschlands: Regierungsmitglieder, Beamte und Parlamentarier in der monarchischen Zeit. 1848—1918. Tübingen: Mohr, 1968, S. 267ff.

Посилання

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118951009 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Frankfurter Personenlexikon — 2014.
  4. ↑ Die kleine Enzyklopädie. Encyclios-Verlag, Zürich 1950, Band 2, S. 288.
  5. ↑ Die Reichstagswahl in Oberhessen: Ein Beitrag zur Naturgeschichte der Kleinstaaterei, Stuttgart 1869 ()
  6. ↑ Zuerst in einem anonymen Artikel Oppenheims in der National-Zeitung vom 7. Dezember 1871, abgedruckt in: Quellensammlung zur Geschichte der deutschen Sozialpolitik 1867 bis 1914, I. Abteilung: Von der Reichsgründungszeit bis zur Kaiserlichen Sozialbotschaft (1867—1881), 8. Band: Grundfragen der Sozialpolitik in der öffentlichen Diskussion: Kirchen, Parteien, Vereine und Verbände, bearbeitet von Ralf Stremmel, Florian Tennstedt und Gisela Fleckenstein, Darmstadt 2006, Nr. 31.