Спочатку вчився на юриста, у 1967 році отримав ступінь доктора права[2]. У 1960-х роках дебютував в автогонках в «Формулі-Ві», в 1969 році брав участь у змаганнях «Формули-3». На наступний рік перейшов в гонки спортивних автомобілів, де в першому ж році брав участь в гонці «24 години Ле-Мана», та фінішував третім. У 1971 році виграв «24 години Ле-Мана», встановивши рекорд максимальної пройденої дистанції в 5335 кілометрів, який протримався до 2010 року, переміг у трьох гонках європейського чемпіонату спортивних автомобілів в 2-літровому класі і взяв участь у п'яти Гран-прі чемпіонату світу «Формули-1» (не стартував у Гран-прі Німеччини через збіг кваліфікації палива)[2].
У 1972 році тричі завойовував призові місця на етапах чемпіонату світу спортивних автомобілів і брав участь у світовому чемпіонаті «Формули-1». На Гран-прі Франції 1972 року він був травмований, коли камінь, який вилетів з-під колеса автомобіля Емерсона Фіттіпальді, пробив йому забрало шолома і пошкодив око, через що Марко був змушений припинити гоночну кар'єру[3][4][5]. Пізніше був менеджером гонщиків Герхарда Бергера і Карла Вендлінгера, створив свою гоночну команду «RSM Marko», що перемогла у Формулі-3000 в 1996 році і керував програмою підготовки гонщиків в компанії Red Bull — Red Bull Junior Team[3]. З 2005 року є консультантом Red Bull Racing[1].
Результати гонок у Формулі-1
Легенда до таблиці
Приклад
Опис
1
Переможець
2
Друге місце
3
Третє місце
5
Фінішував у очковій зоні
12
Фінішував поза очковою зоною
НКЛ
Фінішував, але не класифікований
Схід
Не фінішував і не класифікований
НКВ
Не кваліфікований
НПКВ
Не передкваліфікований
ДСК
Дискваліфікований
ТТР
Брав участь тільки в тренуваннях
тест
Тестер по п'ятницях (з 2003 року)
НС
Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці