Гаморак Кирило Семенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаморак.
Гаморак Кирило Семенович
Народився1837(1837)
Кіцмань, Королівство Галичини і Володимирії
Помер22 лютого 1909(1909-02-22)
Стецева
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Національністьукраїнець
Діяльністьсвященник, політик
Посадапосол до Галицького сейму[d]
РодичіВасиль Стефаник (зять)
Нагороди
Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою»
Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою»

о. Кири́ло Семе́нович Гамора́к (1835[1] або 1837, Кіцмань[2] — 22 лютого 1909[1] (в деяких джерелах 1910), Стецева) — український греко-католицький священник, релігійний і громадський діяч. Тесть Василя Стефаника.

Життєпис

Походив зі священничої родини. Батько о. Кирила — о. Семен Гаморак (1807—1897) був греко-католицьким душпастирем у Кіцмані на Буковині (1834—1852) та в с. Стецевій на Станиславівщині (1852—1897)[1]. Після закінчення Львівської духовної семінарії (та богословського факультету Львівського університету) і одруження, в 1861 році Кирило Гаморак отримав священиче рукоположення. Спочатку був адміністратором парафії (1861—1866) та капеланом (1866—1874) у селі Качика (сучасна Румунія), опікуючись короткий час (1863—1864) парафією в місті Долгополе (сучасна назва Кимполунг), а від 1874 року був сотрудником на парафії свого батька в Стецевій Снятинського деканату Львівської архієпархії (від 1885 року — Станиславівської єпархії)[1]. Після смерти батька став парохом у Стецевій, де працював до кінця свого життя.

Отець Кирило Гаморак не обмежувався лише виконанням своїх душпастирських обов'язків, а радо займався громадсько-культурною діяльністю — зокрема, підтримував освітній рух. Широко контактував з діячами науки і культури: Левом Бачинським, Олександром Барвінським, Лесем Мартовичем, Михайлом Павликом, Кирилом Трильовським, Іваном Франком.

Був послом до Галицького сейму  2 рази: обраний 1889 року від Снятинщини завдяки агітації Кирила Трильовського (обраний у IV курії, входив до «Руського клубу», вийшов 1892 р., вагався між москвофілами та народовцями, повернувся 1894 року[3]), 1895 року обраний в окрузі Снятин від IV курії, входив до «Клубу Руських послів соймових»[4]).

Був виключений з членів товариства Народна Рада у Львові за одне з голосувань у Сеймі[5].

Хоча й належав до поміркованого крила націонал-демократів, активно співпрацював з товариством «Січ» у селі Стецевій.

Через втрату дружини, згодом трьох синів (Теодор, Віктор та Олег), дочки Емілії та зятя (Іван Плешкан) — повмирали замолоду, не мав ні охоти, ні сил опікуватися ґаздівством. Загалом родина виховала п'ятьох доньок та трьох синів.

Нагороди

Цікавинки

Приязні стосунки мав із зятем Василем Стефаником — (одружився з донькою Ольгою Гаморак). Казав йому «Не пиши так, бо вмреш».

При вінчанні Теодора Гаморака й Дарії Козловської свідком з боку отця Козловського був Зенон Йосип Шухевич — рідний вуйко Романа Шухевича.

Примітки

  1. ↑ а б в г Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)… — С. 122.
  2. ↑ Мохорук, Дмитро (19 червня 2012). Покутський поліглот. До 205-річчя від дня народження отця Семена Гаморака (прадіда Нестора Гаморака). Галичина. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 15 липня 2016.
  3. ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 110.
  4. ↑ Там само. — С. 111.
  5. ↑ Kurjer Lwowski. — 1898. — № 45 (14 lut.). — S. 2. (пол.)

Джерела

  • Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — (Львівська сотня).
  • Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ: КМ Академія, 2004. — 570 С. — ISBN 966-518-225-0.

Посилання