Віргіл Танасе (рум. Virgil Tănase, нар. 16 липня 1945 року в Галаці) — французько-румунський письменник і режисер театру.
Біографія
Віргіл вивчав філологію в Бухарестському університеті (1963-1968) та режисуру театру в інституті "IL Caragiale" (1970-1974). Отримав літературну премію Латинського союзу та премію драматургії Румунської академії. У Парижі Віргіл отримав докторський ступінь з соціології та семіології мистецтва (1979) під керівництвом Роланда Бартса.
Опублікував близько п'ятнадцяти творів французькою мовою, ставив багато вистав у Франції та Румунії, викладав історію мистецтв в Міжнародному інституті образотворчого та звукового мистецтва в Еланкурі (Івелін).
Був директором Румунського культурного інституту Парижа з 1993 по 1997 рр., а також з 2001 по 2005 рр.
Викрадення
У 1977 році він був висланий з Румунії за дисидентську діяльність. Але продовжував критикувати керівництво соціалістичної Румунії і Чаушеску. Було видано наказ про його ліквідацію. Також був план ліквідувати дисидента Пола Гома[4].
Виконавцем призначили Матея Гайдуку (Matei Pavel Haiducu) [5]. Гайдуку повідомив про цей план французькій службі безпеки ([[Direction de la Surveillance du territoire, DST). Було влаштовано імітацію викрадення й убивства Тенасе, причому свідки бачили, як 20 травня 1982 року його штовхають в машину. Усі вважали його мертвим, а газети звинувачували в цьому румунські спецслужби. Користуючись нагодою, Президент Міттеран не поїхав на зустріч з Чаушеску. Гайдуку повернувся до Румунії й отримав високу нагороду за ліквідацію журналіста, після чого поїхав у відпустку з сім'єю за кордон. З відпустки він уже в Румунію не повернувся. У серпні 1982 року, коли всі учасники спецоперації були в безпеці, французькі газети опублікували правду про ці події. Віргіл повернувся до сім'ї, яка не знала, що він був живий. Увесь цей час він переховувався в Бретані під наглядом DST.
У 1984 Гайдуку видав книгу ("J'ai Refusé De Tuer" - "Я відмовився убивати") з деталями справи.
Нагороди та відзнаки
Премія Румунської академії драматургії (1997)
Латиноамериканська літературна премія (2004)
Доктор почесних звань Університету Нижнього Дунаю, Галац
Премія Сербана Чьокулеску Румунського літературного музею мемуарістики (2012)
Premiul Salonului de biogrfie de la Hossegor (2013)
↑Ce récit parle de vies du temps du communisme, celle de Zoïa et de ses parents Ana et Mircea, dirigeants communistes roumains, de ceux qu'ils côtoient. Il parle aussi de l'histoire de la Roumanie et de l'Europe des années 1930 aux années 2000, de la guerre froide à l'effondrement du bloc soviétique.