PROFILPELAJAR.COM

Вільгельм Маршалл
Вільгельм Маршалл
Wilhelm Marschall
Народження	30 вересня 1886; Аугсбург, Баварія
Смерть	20 березня 1976 (89 років); Мельн, Шлезвіг-Гольштейн
Країна	Німецька імперія ; Веймарська республіка ; Третій Рейх
Приналежність	Кайзерліхмаріне; Рейхсмаріне; Крігсмаріне
Вид збройних сил	військово-морські сили
Рід військ	підводні сили
Роки служби	1906–1945
Звання	Генерал-адмірал
Командування	SM UC-74, SM UB 105, «Гессен»; «Адмірал Шпеє»
Війни / битви	Перша світова війна:; Громадянська війна в Іспанії; Друга світова війна:; Операція «Везерюбунг»; Битва за Атлантику (1939—1945);
Нагороди
Нагрудний знак підводника	Нагрудний знак флоту
	Вільгельм Маршалл у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маршалл.

Вільгельм Маршалл (нім. Wilhelm Marschall; нар. 30 вересня 1886, Аугсбург, Баварія — пом. 20 березня 1976, Мельн, Шлезвіг-Гольштейн) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-адмірал Крігсмаріне (1943). Кавалер Pour le Mérite (1918).

Біографія

1 квітня 1906 року вступив у ВМФ. Закінчив військово-морське училище (1908). Служив на кораблях різних типів. Учасник Першої світової війни, в серпні-вересні 1914 року — командир загороджувача «Віадріл», з 8 листопада 1914 року — вахтовий офіцер лінійного корабля «Кронпринц». 30 червня 1916 року закінчив школу командирів підводних човнів. З 26 листопада 1916 року командував підводним човном UC-74, з 30 грудня 1917 по 12 вересня 1918 року — UB-105, взяв участь в необмеженій підводній війні проти торгового флоту союзників. Всього за час бойових дій потопив 44 ворожих кораблі загальною водотоннажністю 120 460 брт і пошкодив 1 корабель (765 брт).^[1]

Після демобілізації армії залишений на флоті. З 10 липня 1921 року — 1-й офіцер гідрографічного судна «Пантера». 13 березня 1922 року переведений в штаб військово-морської станції «Остзее». З 1 жовтня 1924 року — командир «Пантери». 16 грудня 1926 року переведений в Морське управління Морського керівництва. З 8 вересня 1929 року — 1-й офіцер лінійного корабля «Шлезвіг-Гольштейн», з 25 лютого 1930 року — «Ганновер». З 26 вересня 1931 року — начальник штабу військово-морської станції «Остзее». З 25 вересня 1934 року — командир лінійного корабля «Гессен», а з 12 листопада 1934 року — новітнього броненосця «Адмірал Шеер». З 22 вересня 1936 року — начальник Оперативного відділу Командного управління ОКМ. 8 жовтня 1937 року призначений командувачем німецькими ВМС в Іспанії.

З 9 лютого 1938 року — командувач броненосними силами флоту. З 21 жовтня 1939 року — командувач флотом. Вважався найбільшим авторитетом в області тактики крейсерських операцій, проявив себе самостійним командиром. У листопаді 1939 року вивів «Шарнхорст» і «Гнейзенау» в Північне море, щоб прикрити повернення лінійного корабля «Дойчланд» після рейду в Атлантику. Маневр вдався, і «Дойчланд» без проблем повернувся на базу. При цьому він ухилився від бою з переважаючими силами англійського флоту. Після цього випадку у Маршалла зіпсувалися стосунки з Еріхом Редером. Керував німецьким флотом під час Норвезької кампанії. Здобув велику перемогу в бою з кораблями англійської конвою поблизу Нарвіка 8 червня 1940 року, однак після кампанії Редер знову почав звинувачувати Маршалла в невиконанні наказів ОКМ, і 18 червня 1940 року його змінив адмірал Гюнтер Лют'єнс. З 26 серпня 1940 року — інспектор військово-морських навчальних закладів. З кінця 1941 року виконував особливі доручення в групах ВМС «Південь» і «Схід». У квітні-травні 1942 року — начальник військово-морської станції «Остзе». З 12 серпня 1942 року Маршаллу були підпорядковані ВМС, що базувалися на території Франції. В кінці вересня очолив командування ВМС «Захід» (штаб — Париж), одночасно командувач-адмірал у Франції. 19 квітня 1943 року замінений адміралом Теодором Кранке, а 30 червня 1943 року звільнений у відставку. Потім з 4 червня 1944 року керував особливим штабом ВМС на Дунаї, але 30 листопада 1944 року знову звільнений у відставку. З 19 квітня 1945 року — керівник Командування ВМС «Захід». 8 травня 1945 року заарештований американськими військами і перебував у таборі для військовополонених. 25 червня 1946 року звільнений.

Нагороди

Медаль принца-регента Луїтпольда в бронзі (1 листопада 1912)
Залізний хрест
- 2-го класу (7 січня 1916)
- 1-го класу (12 квітня 1917)
Орден «За військові заслуги» (Болгарія) з військовою відзнакою
Галліполійська зірка (Османська імперія)
Медаль «Ліакат» (Османська імперія)
- срібна з шаблями (22 травня 1917)
- золота з шаблями
Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (18 жовтня 1917)
Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (12 листопада 1917)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (24 грудня 1917)
Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою (Австро-Угорщина)
Pour le Mérite (4 липня 1918)
Срібна медаль «Імтияз» з шаблями (Османська імперія; 1 жовтня 1918)
Нагрудний знак підводника (1918) (5 листопада 1918)
Почесний хрест ветерана війни з мечами (21 грудня 1934)
Орден Меча, командорський хрест (Швеція; 26 червня 1936)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно.
Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест (29 вересня 1937)
Орден Медауйя, великий хрест (Іспанське Марокко; 5 листопада 1937)
Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест із зіркою (20 серпня 1938)
Срібна плакета Німецького закордонного інституту
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938 року» (22 травня 1939)
Медаль «За Іспанську кампанію» (Іспанія)
Іспанський хрест в сріблі (6 червня 1939)
Орден морських заслуг (Іспанія), великий хрест білого дивізіону (25 серпня 1939)
Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (14 жовтня 1939)
- 1-го класу (27 листопада 1939)
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Орден військових заслуг (Іспанія), великий хрест білого дивізіону (12 січня 1940)
Нагрудний знак флоту (14 серпня 1941)
Німецький хрест в золоті (23 березня 1942)

Військова кар'єра

Див. також

Бібліографія

Marine, Nationalsozialismus und Widerstand — Eine Entgegnung zu der gleichnamigen Abhandlung von Walter Baum, in: «Nachrichten der Marine-Offizier-Hilfe», 1963
Vorstoß gegen die Faröer-Islandpassage, in: «Atlantische Welt — Zeitschrift für atlantische Politik und Seefahrt», 1966
Unternehmen «Juno», in: «Atlantische Welt — Zeitschrift für atlantische Politik und Seefahrt», 1967
Stellungnahme von Generaladmiral a. D. Wilhelm Marschall, Flottenchef bis 8.7.1940, in: «Marine-Rundschau» Nr. 69, 1972, S. 55-79 (Entgegnung zur Abhandlung «Die Verteidigung der Ostsee 1918—1939» von Michael Salewski)

Література

Митчем С., Мюллер Дж. Командиры Третьего рейха = Hitler's Commanders. — Смоленск : Русич, 1995. — 480 с. — (Тирания) — 10 000 прим. — ISBN 5-88590-287-9. (рос.)
Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.(рос.)
Dieter Hartwig: Generaladmiral Wilhelm Marschall. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1, Primus Verlag, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, Seite 162—170
Helmut Pemsel: Biographisches Lexikon zur Seekriegsgeschichte. Seehelden von der Antike bis zur Gegenwart. Bernard & Graefe, Koblenz 1985
Wilhelm Marschall. In: Munzinger-Archiv, Internationales Biographisches Archiv 21/1976 vom 10. Mai 1976

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільгельм Маршалл

Marschall, Wilhelm. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 4 серпня 2012. (нім.)
Generaladmiral Wilhelm Marschall. на geocities.com. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 4 серпня 2012. (англ.)
Wilhelm Marschall [Архівовано 7 вересня 2013 у Wayback Machine.]
Generaladmiral Wilhelm Marschall [Архівовано 10 вересня 2016 у Wayback Machine.]
Organization of the Kriegsmarine [Архівовано 4 березня 2010 у Wayback Machine.]
Фотографії і нагороди Маршалла.

Примітки

↑ Kapitänleutnant Wilhelm Marschall - German and Austrian U-boats of World War One - Kaiserliche Marine - uboat.net. www.uboat.net. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 10 січня 2021.

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: капітан-цур-зее Герман Бем	командир лінійного корабля «Гессен» 25 вересня — 12 листопада 1934	Наступник: виведений зі складу флоту
Попередник: введений до складу ВМС	командир лінійного корабля «Адмірал Шпеє» 12 листопада 1934 — 22 вересня 1936	Наступник: капітан-цур-зее Отто Ціліакс
Попередник: генерал-адмірал Герман Бем	Головнокомандувач флотом Крігсмаріне 21 жовтня 1939 — 3 листопада 1940 та 23 квітня — 18 червня 1940	Наступник: адмірал Гюнтер Лют'єнс
Попередник: адмірал Карл-Георг Шустер	Командувач Крігсмаріне «Південь» 9 грудня 1941 — 9 березня 1942	Наступник: адмірал Курт Фріке
Попередник: адмірал Отто Шульце	командувач ВМС у Франції 9 серпня — 30 листопада 1942	Наступник: —
Попередник: генерал-адмірал Альфред Заальвахтер	Командувач Крігсмаріне «Захід» 21 вересня 1942 — 19 квітня 1943	Наступник: адмірал Теодор Кранке
Попередник: адмірал Теодор Кранке	головнокомандувач Крігсмаріне «Захід» 19 квітня — 6 травня 1945	Наступник: капітуляція