Війна за Вльору

Війна за Вльору
За годинниковою стрілкою зверху донизу: італійська військова база; албанські солдати на позиціях; гармати, які захопили албанці
За годинниковою стрілкою зверху донизу: італійська військова база; албанські солдати на позиціях; гармати, які захопили албанці
За годинниковою стрілкою зверху донизу: італійська військова база; албанські солдати на позиціях; гармати, які захопили албанці
Дата: 4 червня — 3 вересня 1920
Місце: Південна Албанія
Результат: Перемога Албанії
Сторони
Албанія Албанія Італія Італія
Командувачі
Албанія Казім Кочулі
Албанія Ахмет Лепеніца[en]
Албанія Селам Мусай 		Італія Джованні Джолітті
Італія Сеттіміо Пьянчетіні[en]
Італія Енріко Готті[en]
Військові сили
4 тис осіб[1] 20 тис осіб, частини артилерії та флоту[1]
Втрати
3 тис загиблих від 2 до 3 тис загиблих[2]

Війна за Вльору (алб. Lufta e Vlorës, італ. Guerra di Valona) або Війна 1920 року (алб. Lufta e Njëzetës) — війна між князівством Албанія і королівством Італія, що йшла з 4 червня по 3 вересня 1920 року на території Південної Албанії і зокрема області Вльора. Албанські повстанці, які поступалися за чисельністю і озброєнням італійцям, зуміли домогтися перемоги і визнання незалежності Албанії: обговорення меж молодої держави на Паризькій мирній конференції остаточно завершилося лише після закінчення війни за Вльору. Цей конфлікт вважають поворотним моментом в історії незалежної Албанії[1].

Передісторія

Перед вступом у Першу світову війну на боці Антанти 1915 року Королівство Італія підписало таємну Лондонську угоду, за якою зобов'язувалося вступити у війну проти Німеччини й Австро-Угорщини в обмін на низку територіальних поступок після війни. У число обіцяних територій входили Валона (нині Вльора) і острів Сазено (нині Сазані), а майбутнє самої Албанії залишалося під питанням: згодом Антанта могла домогтися розділу значної частини Албанії між Сербією, Чорногорією та Грецією, а частину албанських територій оголосити нейтральною зоною або зовсім віддати Італії[3]. На Паризькій мирній конференції, що пройшла в 1919—1920 роках, союзники довго не могли визначитися щодо кордонів Албанії, але при цьому не піддавали сумніву права Італії на Вльору. Прем'єр-міністр Франческо Нітті очікував, що союзники підтримають приєднання албанських земель до Італії[4].

Перебіг війни

Албанський уряд не визнавав претензій Італії й не бажав іти на поступки. 4 червня він зажадав від Італії відмовитися від претензій на Вльору й передати управління містом і областю Албанії, на що генерал Сеттімо Пьячентіні відповів відмовою. Албанці оголосили про створення Національного комітету оборони під керівництвом Казіма Кочулі і стали збирати добровольців для захисту своїх земель. Командиром загону чисельністю в 4 тисячі осіб став Ахмет Лепеніца. Албанські повстанці були погано озброєні: не всі мали вогнепальну або навіть холодну зброю, хтось озброювався палицями і камінням. Їм протистояли 20 тисяч навчених італійських солдатів, які були озброєні артилерією й мали підтримку з моря.

Албанці зав'язали бої в регіоні Вльора, а незабаром заколотників підтримали і добровольці з інших великих албанських міст[5]. Стрімкий натиск албанців не дозволив італійцям перекинути підкріплення, а заколотники взяли місто Вльора в облогу[6]. 2 серпня 1920 року Італія підписала угоду з Албанією й погодилася вивести свої війська і відмовитися від претензій на Вльору. 5 серпня оголошено припинення вогню, що поклало кінець збройним зіткненням.

Розстановка сил

Албанія

Італія

Мирна угода

Італійські гармати, які захопили албанці

Після тримісячних боїв було підписано мирну угоду між Італією та Албанією, згідно з якою Уряд Італії зобов'язувався виконати такі пункти:

  1. Визнати незалежність, територіальну цілісність і суверенітет Албанії в межах кордонів, встановлених 1913 року на конференції в Лондоні.
  2. Скасувати протекторат, утворений в 1917 році, повністю відмовитися від претензій на місто Вльора і околиці, а також від ідеї утворення будь-якого мандату в Албанії.
  3. Вивести війська не лише з Вльори та її околиць, а й з території Албанії. При цьому італійці зберігали контроль над островом Сазані, мисами Лінгетта і Трепорті (для контролю затоки Вльора) з правом будівництва укріплень, а також невеликий загін в Шкодері.
  4. Провести обмін військовополонених з Албанією і звільнення за амністією всіх заарештованих.

Це була перша в історії Албанії угода з іноземною державою, і албанці використовували весь свій вплив і свою міжнародну підтримку для досягнення своїх цілей — зокрема, визнання їхніх кордонів за угодою 1913 року[7].

Пам'ять

Про події війни оповідає албанська народна пісня «Народ Вльори» (алб. Njerëzit e Vlorës)

І що ми чуємо,
На жаль на нашу Флору: Італійці наступають: На поїздах і парашутах.
Але вона не здалась, ми не допустимо цього.
Зберіться, товариші, в атаку,
Звільнимо нашу Вльору.
Оригінальний текст (алб.)

[Ç’është kështu që dëgjojmë
vaj medet o Vlora jonë
italianët po zbarkojnë
me pampor e me ballonë
jo mor jo nuk e durojmë.
Ngrihi shokë të sulmojmë

Vlorën tonë ta çlirojmë[8].] Помилка: {{Lang}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)

Примітки

  1. ↑ а б в Stephanie Schwandner-Sievers, Bernd Jürgen Fischer. Albanian identities: myth and history. Edition illustrated. C. Hurst & Co. Publishers, 2002. ISBN 1-85065-572-3, ISBN 978-1-85065-572-5
  2. ↑ Hugh Montgomery-Massingberd, editor, Burke's Royal Families of the World, Volume 1: Europe & Latin America (London, UK: Burke's Peerage Ltd, 1977), page 106
  3. ↑ Southern Albania, 1912—1923 Publisher Stanford University Press ISBN 0-8047-6171-X, 9780804761710 p.61
  4. ↑ Italy from liberalism to fascism, 1870—1925 Author Christopher Seton-Watson Edition illustrated Publisher Taylor & Francis, 1967 ISBN 0-416-18940-7, ISBN 978-0-416-18940-7 p. 578
  5. ↑ GLI ITALIANI IN ALBANIA [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (італ.)
  6. ↑ Утворення Албанської держави [Архівовано 26 червня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Albania and King Zog: independence, republic and monarchy 1908—1939 Volume 1 of Albania in the twentieth century, Owen Pearson Volume 1 of Albania and King Zog, Owen Pearson Author Owen Pearson Edition illustrated Publisher I.B.Tauris, 2004 ISBN 1-84511-013-7, ISBN 978-1-84511-013-0 page 151. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 3 квітня 2016.
  8. ↑ Njerëzit e Vlorës [Архівовано 2012-07-18 у Archive.is] (алб.)

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Війна за Вльору
  • Akademia e Shkencave e RPSSH «Fjalori Enciklopedik Shqiptar», Tirana, 1985.
  • Jacques, Edwin. Shqiptarët: Historia e popullit shqiptar nga lashtësia deri në ditët e sotme. Trans. Edi Seferi. Tirana: Mcfarland, 1995.
  • Pearson, Owen. Albania in the Twentieth Century: A History. Volume One. New York: I.B. Tauris, 2006 (ISBN 1-84511-013-7).