Вигнання (екзиль, дав.-гр.εξορία, лат.exilium) — стан перебування поза межами своєї батьківщини через обставини, яких особа бажала б уникнути. Вигнання може бути як примусовим, так і добровільним.
Вигнанням також є покарання, що полягає в оголошенні людини поза законом, засудженні її на ізоляцію від суспільства.
Відоме вже в Старому Завіті, в античному праві. Юридично відрізнялося від заслання (лат.relegatio), при якому покараному призначається конкретне місце проживання.
Видом вигнання було прийняте в СРСР покарання у вигляді заборони на проживання в найбільших містах («мінус дванадцять») і висилка за 101-й кілометр, при яких покараний міг сам вибирати місце проживання, та позбавлення радянського громадянства. Вигнання зазнали багато політичних і громадських діячів, науковців та працівники мистецтв (найвідоміші — Л. Троцький, М. Бердяєв, В. Некрасов, О. Галич, О. Солженіцин, О. Зінов'єв, М. Ростропович та багато інших).