Ділянка із житловим будинком, попередником сучасного будинку № 58, належала оперному співакові Оскару Каміонському, який тут і мешкав[3]. У 1913—1914 роках на його замовлення архітектор Йосип Зекцер спорудив на цьому місці шестиповерховий прибутковий будинок[3][4][5][6][7][1].
Після смерті власника, Оскара Каміонського, у 1917 році, будівля перейшла у спадок до його дружини, Клари Брун. У 1919 році, за радянських часів, будівлю націоналізували, втім, удова Каміонського, професор Київської консерваторії, продовжувала проживати у цьому будинку[7][8].
Опис
Будівля стоїть на червоній лінії забудови вулиці Саксаганського, шестиповерхова, цегляна, фарбована (цоколь тинькований)[3]. Перекриття пласкі, двосхилий дах вкритий бляхою. Будівля у плані Т-подібна, у видовженому дворовому крилі, що розташоване перпендикулярно вуличному об'єму, розміщені парадна сходова клітка із ліфтом та двоє чорних сходів[3]. Перший поверх зайнятий торговельними приміщеннями.
Чоловий фасад декорований у стилі історизму з елементами неоампіру[6], має трьохосьову симетричну композицію. Осі підкреслені еркерами на рівні третього—п'ятого поверхів (на рівні шостого завершені балконами), з них центральний має гранчасту форму, бічні еркери заокруглені. У пряслах між еркерами, створюючи плавний перехід, розміщені два ряди гранчастих у плані балконів із кованими решітками. Завершується чоловий фасад фризом із ліпними гірляндами у середній частині площини фасаду, декоративним архівольтом над центральним вікном і наріжними акротеріями на флангах; середня частина фасаду додатково акцентована трикутним пологим аттиком із ліпним декором у вигляді трьох вінків, з яких станом на початок XXI століття зберігся лиш один. Вікна прямокутні, на першому поверсі — вітринні, на другому поверсі прикрашені декором із меандровим мотивом, в еркерах, на рівні четвертого—п'ятого поверху вікна мають декоративні ліпні геометричні підвіконні вставки. Головний вхід розташований по центральній осі фасаду і має вигляд стилізованого порталу, увінчаного трикутним щипцем, на тлі якого — картуш із маскароном у вигляді жіночої голови. На правому фланзі розташований проїзд на внутрішнє подвір'я[3], за ним у напівповерсі розташоване житлове приміщення — колишня двірницька[9].
Дворовий фасад має спрощений декор; стіни-брандмауери прикрашені вертикальними лопатками та завершені трикутними щипцями, по центральній осі мають смугу невеликих вікон[3].
Видатні мешканці
У квартирі № 18 до своєї смерті у 1917 році мешкав власник будинку, оперний і камерний співак Оскар Каміонський[3]. Разом з ним у цій квартирі проживала його дружина, оперна співачка, солістка Київського міського театруКлара Брун-Каміонська (після смерті чоловіка жила у цій квартирі до 1930-х років)[3].
У 1910-х роках у будинку проживав диригент, композитор, педагог, народний артист СРСР Лев Штейнберг[3].
Забудова Києва доби класичного капіталізму або як і коли місто стало європейським / за заг. ред. М. Б. Кальницького, Н. М. Кондель-Пермінової. — К. : ВАРТО, 2012. — 560 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2321-21-0.
.jpg)
_20190924.jpg)
