Будинок на вулиці Саксаганського, 58

Будинок на вулиці Саксаганського, 58

50°26′15″ пн. ш. 30°30′18″ сх. д. / 50.4375° пн. ш. 30.505° сх. д. / 50.4375; 30.505
Типбудівля
Статус спадщинипам'ятка архітектури місцевого значення України і Пам'ятка містобудування України місцевого значенняd
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Тип будівліприбутковий будинок
Архітектурний стильісторизм
АрхітекторЗекцер Йосип Абрамович
Відомі мешканціКлара Брун-Каміонська,
Оскар Каміонський,
Лев Штейнберг
Адресавул. Саксаганського, 58
Будинок на вулиці Саксаганського, 58. Карта розташування: Київ
Будинок на вулиці Саксаганського, 58
Будинок на вулиці Саксаганського, 58 (Київ)
Мапа

CMNS: Будинок на вулиці Саксаганського, 58 у Вікісховищі

Будинок на вулиці Саксаганського, 58 (також — будинок Каміонського) — житловий будинок у Голосіївському районі Києва, на вулиці Саксаганського. Зведений у 1913—1914 як прибутковий будинок[1], має статус пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення[2].

Історія

Ділянка із житловим будинком, попередником сучасного будинку № 58, належала оперному співакові Оскару Каміонському, який тут і мешкав[3]. У 1913—1914 роках на його замовлення архітектор Йосип Зекцер спорудив на цьому місці шестиповерховий прибутковий будинок[3][4][5][6][7][1].

Після смерті власника, Оскара Каміонського, у 1917 році, будівля перейшла у спадок до його дружини, Клари Брун. У 1919 році, за радянських часів, будівлю націоналізували, втім, удова Каміонського, професор Київської консерваторії, продовжувала проживати у цьому будинку[7][8].

Опис

Будівля стоїть на червоній лінії забудови вулиці Саксаганського, шестиповерхова, цегляна, фарбована (цоколь тинькований)[3]. Перекриття пласкі, двосхилий дах вкритий бляхою. Будівля у плані Т-подібна, у видовженому дворовому крилі, що розташоване перпендикулярно вуличному об'єму, розміщені парадна сходова клітка із ліфтом та двоє чорних сходів[3]. Перший поверх зайнятий торговельними приміщеннями.

Чоловий фасад декорований у стилі історизму з елементами неоампіру[6], має трьохосьову симетричну композицію. Осі підкреслені еркерами на рівні третього—п'ятого поверхів (на рівні шостого завершені балконами), з них центральний має гранчасту форму, бічні еркери заокруглені. У пряслах між еркерами, створюючи плавний перехід, розміщені два ряди гранчастих у плані балконів із кованими решітками. Завершується чоловий фасад фризом із ліпними гірляндами у середній частині площини фасаду, декоративним архівольтом над центральним вікном і наріж­ними акротеріями на флангах; середня частина фасаду додатково акцентована трикут­ним пологим аттиком із ліпним декором у вигляді трьох вінків, з яких станом на початок XXI століття зберігся лиш один. Вікна прямокутні, на першому поверсі — вітринні, на другому поверсі прикрашені декором із меандровим мотивом, в еркерах, на рівні четвертого—п'ятого поверху вікна мають декоративні ліпні геометричні підвіконні вставки. Головний вхід розташований по центральній осі фасаду і має вигляд стилізованого порталу, увінчаного трикутним щипцем, на тлі якого — картуш із маскароном у вигляді жіночої голови. На правому фланзі розташований проїзд на внутрішнє подвір'я[3], за ним у напівповерсі розташоване житлове приміщення — колишня двірницька[9].

Дворовий фасад має спрощений декор; стіни-брандмауери прикрашені вертикальними лопатками та завершені трикутними щипцями, по центральній осі мають смугу невеликих вікон[3].

Видатні мешканці

У квартирі № 18 до своєї смерті у 1917 році мешкав власник будинку, оперний і камерний співак Оскар Каміонський[3]. Разом з ним у цій квартирі проживала його дружина, оперна співачка, солістка Київського міського театру Клара Брун-Каміонська (після смерті чоловіка жила у цій квартирі до 1930-х років)[3].

У 1910-х роках у будинку проживав ди­ригент, композитор, педагог, народний артист СРСР Лев Штейнберг[3].

Галерея

Примітки

  1. а б Малаков, 2009, с. 123.
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 22.11.1982 № 1804
  3. а б в г д е ж и к Звід, 2004, с. 1119.
  4. Гирич, 2018, с. 364.
  5. Гирич, 2014, с. 67.
  6. а б Забудова Києва, 2012, с. 485.
  7. а б Кальницкий, 2012, с. 273.
  8. Кальницкий, 2012, с. 263.
  9. Малаков, 2009, с. 278.

Джерела