Про походження слова є різні теорії. Слов'янська теорія свідчить, що назва міста Бранденбург, на честь якого названа ця земля — Бранібор. Слово містить в собі корінь «бор» (сосновий ліс) і «брані» (швидше за все означає болотистий, але можливо і від брань-битва). Таким чином, воно означає або «болотистий сосновий ліс» або «сосновий ліс, в якому була битва».
Можливо назва походить від німецького слова brenan (нім.brennen спалити, горіти), тому що викорчовування у той час робили вогнем.
Інша версія говорить, що назва пов'язана з ім'ям святого Брендана, оскільки в VII/VIII столітті ірландські місіонери, які на території сьогоднішнього Бранденбурга поширювали християнську віру, назвали монастир на честь ірландського святого.
Бранденбург відомий своєю природою, що добре збереглася, і своїм природоохоронним захистом, який почався в 1990-х. Після возз'єднання Німеччини було визначено 15 великих охоронних областей. Кожна з них забезпечена державно-фінансованою адміністрацією і штатом охоронців парку, які охороняють відвідувачів і працюють над безпекою заповідників. Найбільш захищені області мають центри відвідувачів.
Германські племена, що мешкали на території сучасного Бранденбургу в часи Великого переселення народів були витиснені полабами. Під час східної експансії Німецької імперії ці землі були знову заселені німцями. Однак після того, як лютичіповстали у 983 р. ці землі знову стали язичницькими і незалежними. Нове завоювання цих земель німцями розпочалось у XII столітті. Воно пов'язане з ім'ям маркграфа Альбрехта Бера, який у 1150 році після смерті князя гаволян Прибислава захопив владу над їх головним містом Бранібор, а 1157 р. отримав від імператора титул маркграфа Бранденбурзького (змінене німецьке від Бранібор). Альбрехт Ведмідь заснував у Бранденбургу династію Асканіїв (1157—1320), представники якої продовжили завоювання земель полабських слов'ян та польських земель. 1230 р. приєднано Середню марку, 1250 р. Уккермарк, Старгард і Любуську землю Польщі, 1260 Нову марку в польській Померанії. На новозахоплені землі масово переселялись німці з заходу Німеччини. Слов'янське населення або онімечувалось або винищувалось. Після зникнення 1320 року династії Асканіїв у маркграфстві Бранденбург його купив у 1323 для свого сина Людвіга I (1323—1351) імператор Людвіг IV Баварський з династії Віттельсбахів. 1373 року імператор Карл IV з династії Люксембургів викупив Бранденбург у Віттельсбахів разом з титулом курфюрста. 1411 року Люксембурги за велику суму грошей передали Бранденбург бургграфу Нюрнберга Фрідріху VI з династії Гогенцоллернів, який 1415 року отримав титул курфюрста з рук імператора.
Гогенцоллерни, що правили Бранденбургом з 1415, пізніше приєднали могутнє герцогство Прусське і стали імператорами Німеччини.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
