Українським військам була поставлена задача перекрити можливі поставки підкріплень до бойовиків, закривши трасу М04.[вин 1] Бійцям «Айдару» пообіцяли, що після зайняття селища наступною операцією буде звільнення Луганська.[вин 2]
Штурм Хрящуватого 13 серпня 2014 призвів до оперативного оточення Луганська і створив умови для звільнення міста в подальшому.[3]
Сили сторін
Українські сили у Новосвітлівці мали 2 танки: Т-64БВ і Т-64 «Булат».[вин 3] Згідно спостережень місцевих жителів, у Новосвітлівці перебувало сумарно порядка 150 чоловік українських військовиків.[4]
Позиції російської артилерії розміщувалися неподалік с. Придорожне.[8]
Бойові дії
7 серпня 2014 року почалися бої, в яких українські війська зробили спробу вибити проросійські формування бойовиків ЛНР з Новосвітлівки.[9] 8 серпня в бою загинув солдат 1-ї танкової бригади Сергій Александренко.
Згідно даних СБУ, два члени ПВК Вагнера загинули 7 серпня 2014 під Хрящуватим — Ілля Бездека та Олексій Зарудний.[10]
13 серпня зранку колона українських військ почала марш на Хрящувате. Колона складалася з кількох танків та БМП 24-ї бригади, та десятка вантажівок «Айдару» і легковиків, і розтягнулася на понад кілометр. Приблизно об 11:00 ранку,[вин 5] при русі по полю, БМП в голові колони підірвалася на фугасі.[12] Колона автотехніки позаду мала зупинитися, зупинка виявилася прямо посеред одного з крутих підйомів на пагорб серед поля.[12]
13 серпня у Хрящувате увійшли частини 2-ї роти батальйону «Айдар» під командуванням Ігоря Лапіна. Один з будинків був зайнятий як опорний пункт.[13]
14 серпня Новосвітлівку вдалося взяти під контроль українським силам, у нього зайшли підрозділи 24-ї механізованої, 80-ї аеромобільної бригад і батальйону «Айдар».[1][14] Територія селища була поділена на три сектори — «Луна-1», «Луна-2» і «Луна-3». 80-та аеромобільна зайняла позицію «Луна-2» — у центрі Новосвітлівки, біля селищного Палацу культури.[1][вин 6] У той же день проросійськими силами було завдано удар керованим снарядом з наводкою по випроміненню командирської радіостанції на позиціях 80-ї бригади.[1] Від удару загинуло 6 чоловік: лейтенант 80-ї бригади Назар Пасельський і 5 вояків 24-ї бригади, серед яких був командир роти Валерій Бондаренко.
На північних околицях Новосвітлівки було знищено танк Т-72 проросійських формувань.[вин 7]
14 серпня 2014 року, о 6:00 ранку, на український підрозділ під Хрящуватим в атаку пішли проросійські сили у складі 2 танків і піхоти, за словами Ореста Каракевича, — російського спецназу.[13] Орест з побратимом «Старшиною» зупинив піхоту вогнем підствольних гранатометів, боєць Микола Борода («Пітбуль») кулеметним вогнем відсік решту піхоти, через що ворожі танкісти розгубились.[13]Ігор Філіпчук підбив один з танків — для цього він тричі виходив із укриття, та здійснював постріл із РПГ, за третім разом вже пошкоджений танк здійснив постріл у відповідь, через який Ігор загинув. Другий танк було знешкоджено мінометним вогнем під командуванням Миколи Молотка.[13] Внаслідок бою командир батальйону та заступник були поранені, загинуло 8 бійців «Айдару».
В наступні дні Хрящувате зазнавало обстрілів з САУ, танків, мінометів та «Градів».[13]
16 серпня Хрящувате зазнало обстрілу з артилерії проросійськими силами, що призвело до значних руйнувань.[15]
17 серпня, за повідомленням «Еспресо», тривала зачистка селища від проросійських сил, було взято під контроль ділянку траси М04, що є черговим етапом відсікання Луганська від решти території, контрольованої проросійськими угрупованнями.[16]
18 серпня проросійські бойовики ЛНР обстріляли колону біженців на трасі Новосвітлівка-Хрящувате. Внаслідок обстрілу загинуло не менше 17 цивільних, 6 — зазнали поранення.[17]
Того дня Сергій Климчук переносив поранених побратимів в укриття під мінометним обстрілом, загинув від осколкового поранення в голову.
20 серпня 2014 року поблизу селища Хрящувате терористи обстріляли автомобіль, в якому їхала сім'я вимушених переселенців. Очевидці повідомили, що автомобіль їхав з великим білим прапором, але це бойовиків не зупинило. Андрій Лисенко: «Бойовики стріляли з боку селища Самсонівського Краснодонського району. В автомобілі перебувала сім'я з п'ятирічною дитиною. Чоловік і дитина загинули на місці. Жінка померла на руках українських військових медиків».[18]
21 серпня відбулася чергова спроба проросійських сил захопити Новосвітлівку.[19]
22 серпня Новосвітлівка та Хрящувате зазнали потужного обстрілу системами залпового вогню, зокрема «Ураганами», та важкою бронетехнікою, внаслідок чого українські формування, зокрема батальйон «Айдар», були змушені відступити.[20] Місцевий житель на ім'я Сергій розповів, що позиції російської артилерії були на пагорбах біля селища, в районі сіл Пархоменко та Білоскелюватого.[4] Після побаченого на власні очі обстрілу свого селища, він покинув лави проросійських бойовиків.[4]
24 серпня з самого ранку почався потужний півторагодинний артилерійський обстріл селища. Українські бійці мали залишити спостережні пункти і сховатися в укриттях. За словами спостерігачів, що залишилися, під час артилерійського обстрілу Новосвітлівки, полями в обхід селища пройшов довжелезний російський конвой. Таким чином, задачу з перекриття шляху поставок було не виконано.[вин 8]
25 серпня 2014 року на Youtube з'явилося відео, на якому на залізничному переїзді неподалік села Лисе, що в 5 км від Новосвітлівки, зняті танки Т-90А, імовірно 136-ї мотострілецької бригади Збройних сил РФ, а також бойові машини БМП-2 і десантні БМД-2.[21][22]
26 серпня почалася танкова атака російських сил на Новосвітлівку. Танки супротивника методично відпрацьовували боєкомплект по позиціях українських сил. При спробі вивести танк «Булат» з укриття для вогню у відповідь, той, виїхавши за ріг будівлі, одразу отримав кумулятивний заряд у башту і вибухнув через кілька хвилин від детонації боєкомплекту. Екіпаж встиг покинути танк перед детонацією, навіднику обпекло руки та обличчя.[1] Після танкової атаки почався артилерійський обстріл, за свідченням десантника працювала артилерія надпотужних калібрів понад 200мм, імовірно 2С7 «Піон».[вин 9] Згідно свідчення місцевих жителів, атака тривала 12 годин.[вин 10]
Згідно даних СБУ, два члени ПВК Вагнера загинули 26 серпня 2014 під Хрящуватим — Володимир Кальманов та Сергій Кривун.[10]
26 серпня Василь Пелиш з товаришами віз УАЗом до найближчого медичного пункту важко пораненого в живіт побратима. На трасі у районі Новосвітлівка — Хрящувате в автомобіль влучило снарядом, від вибуху загинули усі окрім Василя. Василь потрапив до полону, де йому відтяли руку за татуювання з тризубом.[23] Підполковник 24-ї бригади Владислав Веливок, рятуючи побратимів, під обстрілом артилерії вивозив поранених. Осколки «града» влучили в його «Урал», у бою поліг сержант Ігор Гнівушевський.
28 серпня десантники на залишках бронемашин відступили з Новосвітлівки, командування наказало повернутися до Луганського аеропорту. Виходили полями, під час відходу їм сприяв густий туман.[вин 11] 29 серпня комбат «Айдару» Сергій Мельничук підтвердив, що батальйон покинув селище.[24]
↑Рівненський десантник: "Ми мали закривати дорогу на Луганськ, бо там пряма з Краснодону на Луганськ дорога."[1]
↑Андрій Плохіш: "Нам так і казали - мовляв ви візьмете ті два населених пункти(бо ви ж, епта, окремий штурмовий батальйон!), закріпитесь, протримаєтесь там ну максимум дві-три доби, а потім(!!!) до вас прийде підкріплення - регуляри. Справжні військові с пушками та танками, смерчами, акаціями, гелікоптерами та іншим смертоносним залізом і будуть тримати ті позиції. Потім вам дадуть відпочити пару днів і вже після того йдемо на штурм Луганська!!! Ми повірили… "[2]
↑Рівненський десантник: "У нас було два танки: Т-64 і «Булат»."[1]
↑Рівненський десантник: "Вони в посадці стояли в бойовому порядку [...]. Нарахували десь сім танків. [...] на «школі» (інша ділянка – авт.) ще сім танків"[1]
↑Рівненський десантник: "Нам мінометники казали, що вони взагалі такої колони здорової ще ні коли в житті не бачили, тобто вони благополучно зайшли і ми ніякої там своєї задачі не виконували."[1]
↑Рівненський десантник: "І потім по нам почали лупити такими штуками, це САУ чи що, коротше «Піон» називається. Це 203 міліметри. Лупонули… Там така воронка від нього, що можна БТР сховати одразу."[1]
↑Місцева жителька: "Солдаты были на школе, но они 26 августа ушли [...] Двенадцать часов, с полшестого утра до полшестого вечера, по ним стреляли."[4]
↑Рівненський десантник: "Я не знаю чи то вони нам дали вийти, чи то повезло, бо тоді туман був, реально полями відступали, туман був такий, що капець."[1]
