Берестейське відділення Білоруської залізниці

Берестейське відділення
Білоруської залізниці
Схема Білоруської залізниці
   Берестейське відділення
Будівництво дільниць сучасної Білоруської залізниці
Статусдіюча
Повна назваТранспортне республіканське унітарне підприємство «Берестейське відділення Білоруської залізниці»
Штаб-квартира224004, Берестя,
Привокзальна площа, 1
Роки функціонування2 грудня 1939 (85 років)
КраїнаБілорусь Білорусь
Берестейська область
Телеграфний кодБел
Залізничний код приписки (Чисельний код)013[1]
Ширина колії1520 мм, 1435 мм
Кількість станцій33
Материнська компаніяБілоруська залізниця
Сайтwww.brest.rw.by

Транспортне республіканське унітарне підприємство «Берестейське відділення Білоруської залізниці» (біл. Транспартнае рэспубліканскае унітарнае прадпрыемства «Брэсцкае аддзяленне Беларускай чыгункі») — одне з шести відділень Білоруської залізниці. Управління Берестейського відділення розташоване у місті Берестя Берестейської області[2], на стику залізниць з різною шириною колій і є сполучною ланкою між Східною та Західною Європою.

Історія

1869 року прокладена залізниця у межах сучасної Берестейській області, за рахунок казни було побудовано невелику дільницю від приватної залізниці Варшава — Тереспіль до Кобринського форштадту Берестейсько-Литовської фортеці. Залізниця була відкрита 1 листопада 1869 року і передана в експлуатацію залізниці Варшава — Тереспіль 16 (28) листопада 1869 року.

1871 року місто Берестя стало головним залізничним вузлом, що утворене шляхом об'єднання двох станцій, що належали різним залізницям. Через 10 років у Бересті різні державні та приватні залізниці вже мали 5 станцій, що працювали у шести напрямках: Варшава, Граєво, Холм, Ковель, Москва, Брянськ. На початку XX століття Берестейський залізничний вузол перетинали Московсько-Берестейська, Привісленська, Південно-Західна та Поліські залізниці. Було створено 7 станцій, 5 локомотивних депо, 2 вагонних депо, 2 дистанції колії, дистанцію сигналізації та зв'язку. У першому десятилітті XX століття розпочався процес механізації управління стрілками та сигналами.

  • Старовинні світлини вокзала Берестя-Центральний
  • 1886
    1886
  • 1900
    1900
  • 1903
    1903
  • 1932
    1932
  • 1941
    1941

Впродовж 1919 по 1939 років Берестя було частиною Вільнюської дирекції, в результаті чого залізничний вузол не розвивався. Крім того, частина двоколійних дільниць була перетворена на одноколійні (Берестя — Лунинець та Берестя — Черемха), а чотириколійна дільниця Берестя — Жабинка стала двоколійною.

2 грудня 1939 року, за розпорядженням наркома зв'язку № 229/С, створено Берестейське (Берестейсько-Литовське) відділення, яке очолював Елін Лев Давидович (з 1939 по 1941 роки).

Сучасний стан

Берестейське відділення розташоване в межах таких станцій (включно): Лісна, Ловча, Хотислав, Володава, Високо-Литовськ і включає 33 станції, з яких Берестя-Східний та Берестя-Північний позакласні, та 44 пасажирських зупинних пунктів.

  • Вокзал станції Берестя-Центральний

Відділення межує з Барановицьким відділенням Білоруської залізниці, Львівською (Укрзалізниця) та Польськими державними залізницями і обслуговує 6 напрямків: на Барановичі, Лунинець, Володаву, Тереспіль, Черемху (Польща), Ковель (Україна).

Станції Берестейського відділення

Основні станції Берестейського відділення
Станція Фото Рік заснування Напрямок
Берестя-Центральний 1886 Білосток, Варшава, Барановичі, Лунинець, Ковель, Холм
Володава 1887 Холм, Люблін-Головний
Дрогичин 1882 Жабинка, Лунинець, Калинковичі, Гомель
Жабинка 1871 Барановичі, Лунинець, Пінськ
Закрутин 1873 Хотислав, Заболоття, Ковель
Малорита 1873 Хотислав, Заболоття, Ковель
Пінськ 1882 Жабинка, Лунинець, Калинковичі, Гомель
Хотислав 1908 Заболоття, Ковель
Янів-Поліський 1894 Жабинка, Лунинець, Калинковичі, Гомель

Структурні підрозділи

Поїзд Stadler FLIRT на станції Берестя-Центральний
Заміна візків поїздам, що прямують у напрямку Польщі

Соціальна сфера

  • Культурно-спортивний центр
  • Житловий фонд РУП «Брестське відділення Білоруської залізниці»
  • Оздоровчий центр РУП «Брестське відділення Білоруської залізниці»

Начальники відділення

Роки Прізвище, ім'я, по-батькові
1939—1941 Елін Лев Давидович
1944—1946 Гринько Самуїл Олексійович
1946—1957 Коростильов Дмитро Павлович
1957—1971 Яковлев Тимофій Васильович
1971—1981 Шеніков Леонід Миколайович
1981—1984 Шафроненко Микола Миколайович
1984—1995 Грибовський Михайло Тимофійович
1995—2002 Жарела Володимир Ілліч
2002—2007 Ринг Володимир Йосипович
2007—2020 Шматов Олександр Михайлович[7]
2020— понині Сопот Микола Павлович[8]

Панорама

Панорама станції Берестя-Центральний

Див. також

Примітки

  1. ↑ Коди ЄСР залізниць держав СНД та Балтії. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 4 травня 2021.
  2. ↑ Транспортне республіканське унітарне підприємство «Берестейське відділення Білоруської залізниці» (рос.)
  3. ↑ Вокзал станції Берестя-Центральний [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Станція Берестя-Північний [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Локотивне депо «Берестя» (ТЧ-16). Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  6. ↑ Рухомий склад ТЧ-7 «Берестя». Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  7. ↑ Про обрання нового голови райпрофсожа Берестейського відділення Олександра Шматова [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Призначення Миколи Сопота на посаду начальника Берестейського відділення Білоруської залізниці [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

  • История Белорусской железной дороги из XIX века в век XXI / В.В. Яновская и др. — Минск: «Мастацкая літаратура», 2012. — 955с. ISBN 978-985-02-1375-4
  • Железная дорога Беларуси: История и современность. В. Г. Рахманько, А. В. Бессольнов, В. А. Шоба и др. Под общей редакцией В. Г. Рахманько. — Мн.: ОДО «Триолета», 2001. — 488 с. ISBN 985-6533-02-3
  • Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 10: Малайзія—Мугаджары / Рэдкал.: Г.П.Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн, 2000. — 544 с.: іл. ISBN 985-11-0169-9 (т. 10) ISBN 985-11-0035-8

Посилання