Народжений у сім'ї вчителів 1 січня 1963 року на Київщині (село Шпитьки).
У 1977-79 роках відвідує художню студію при Київському державному художньому інституті (керівник Борис Піаніда). Знайомиться з Олегом Пінчуком. Продовжує навчання під орудою Анатолія Базилевича.
1985-87 — служба у Внутрішніх військах Збройних сил СРСР.
1988 — за запрошенням Івана Драча бере участь у Республіканському семінарі молодих письменників і кінематографістів в Будинку творчості Спілки письменників України. Сценарист короткометражного художнього фільму «Конвоїр» (режисер Лев Карпов, Кіностудія імені Олександра Довженка). Викладає живопис і композицію у Київській районній художній школі (до 1993 року).
1991 — знайомиться із Володимиром Горбатенком, співпрацює над журналами «Нова генерація» та «Синтези».
1992—2000 — спільна з Олексієм Литвиненком та Марком Гейком творча майстерня у Київі.
1993 — автор ідеї та учасник художнього проєкту «Живописна пластика» (куратор Едуард Димшиць). Бере участь у виставці «Мистецтво України» в Музеї Августинців (Тулуза, Франція).
1994 — автор ідеї, спів-куратор та учасник міжнародного симпозіуму «Українсько-французькі зустрічі». Нагороджений Почесною грамотою міста Києва за кращий твір живопису за 1994 рік. Знайомиться з Сергієм Кримським.
1995 — персональний художній проєкт «C'est moi. Реальність абстракції» (Національний художній музей України, Київ). Випускає альбом-монографію (тексти Сергія Кримського, Ольги Лагутенко, Аарона Коупленда, Софії Іваненко). Знайомиться із колекціонерами Христиною та Богданом Батрухами, Патрісією та Іваном Шморгунами, Леонідою Гаврилишин, Ігорем Диченком, Франсуа Лу.
1996-97 — виставковий проєкт «Et caetera» (з Петром Лебединцем та Олексієм Литвиненком) експонується у Києві, Ніцці, Каннах, Люксембурзі, Женеві та Мангаймі — отримує нагороди Міжнародної виставки сучасного мистецтва D'art contemporain'96 (Франція) та IV Міжнародного Арт-фестивалю (Україна). Мандрує Польщею, Люксембургом, Францією, Швейцарією та Німеччиною.
1997 — мандрує Парижем та виставляється у «Robin-Leadouze Galerie». Започатковує «дії у довкіллі». Початок співпраці над журналом «АСС» (до 2005 року).
1998 — експонує фотопроєкт «Cicerone», як частина виставки міжнародної групи «DuVagueal'Art» (виставкова зала «Тютесаль», Люксембург).
1999 — художній проєкт «Спадщина» (з О.Литвиненком) на IV Міжнародному арт-фестивалі у Києві. Формулює і видає маніфест «Наша робота» (журнал «АСС»).
2000—2001 — художній проєкт «Перехід» (з М.Малишком та О.Литвиненком) де представлені експозиційні об'єкти, живопис та його дії у довкіллі. У Софії Київській — виставка художнього проєкту «Софійні символи буття» (у співпраці з Сергієм Кримським, Володимиром Горбатенком та спільно з Миколою Малишком, Ніною Денисовою, Миколою Журавлем, Олексієм Литвиненком та ін.).
2001 — мандрує Швейцарією та Італією згідно з програмою Музею сучасного мистецтва «CentrePasquArt». Відвідує 49-ту Венеціанську Бієнале. Виставляє (з О. Литвиненком) «Вільні лани» у Музеї сучасного мистецтва «CentrePasquArt» (Біль-Б'єнн). Бере участь у Міжнародному ленд-арт симпозіумі «Відкрите коло» (Курессааре, Естонія). Учасник виставки «ХХ художників України (кінець сторіччя)» у Національному художньому музеї України. Знайомиться з Миколою Маричевським, працює над журналом «Образотворче мистецтво».
2002 — мандрівка до Південно-східного Криму. Започатковує цикл «Теодозії».
Виставки живопису Циклу «Теодозії» протягом 2002-07 років проходять у Музеї сучасного мистецтва «Совіарт», галереї «Карась», Харківській міській галереї, ЦСМ «Дзига». Бере участь у Міжнародному ленд-арт симпозіумі «Крейдяний простір» (Могриця, Україна). Пише програмну статтю «Довкілля — концепція, що надає сенсу буттю». Бере участь у виставці «Мистецтво України» у Центральному Будинку Художника (Москва, Росія).
2003 — започатковує художній проєкт «Українізми. Візуальний словник». Спів-куратор (з М. Журавлем) та учасник виставки «Інвазія» у Центральній виставковій залі Національної спілки художників України.
2004 — куратор та учасник художнього проєкту «350 років потому» (Центральна виставкова зала Національної спілки художників України, Харківська муніципальна галерея, ЦСМ «Дзига»). Учасник Міжнародного фестивалю етномузики і лендарту «Шешори 2004» (Україна). Експонує об'єкт «Спадщина» (з О.Литвиненком) на Четвертому Міжнародному ART фестивалі у Магдебурзі (Німеччина).
2004-06 — цикл живопису «Теодозії» експонуються у Швеції, Швейцарії, Росії, Литві, США.
2006 — Богдан Батрух запрошує до роботи над авторським ескізом проєкту церкви Покрови Богородиці (с. Липівка, Київщина). Мандрує до Галича, Москви, Володимира, Варшави.
2007 — виставка «IN NATURA» (живопис циклу «Теодозії», дії у довкіллі та фото художнього проєкту «Українізми») експонуються одночасно у Музеї сучасного мистецтва «Совіарт» і Карась галереї. Виходить друком альбом «Бевза» (видавництво «Софія-А»). Мандрує Італією (Флоренція, Сієна, Піза, Равенна). Працює над циклом сакрального живопису «ЦКІ». Виставляє «ЦКІ» у галереї «Триптих» (Київ, Україна).
Під враженням мандрів по Хорватії (Корчула, Дубровник, Спліт) створює живописний цикл «Елегії».
2008 — участь у міжнародній виставці «Eastern Neighbours Remote Shelter» у StefanusCultural center (Утрехт, Нідерланди). Виставка «Елегії» у галереї «Боттега» (Київ, Україна). Участь у Міжнародному ленд-арт симпозіумі «Простір покордоння» (Могриця, Україна): реалізує дію у довкіллі «Сонячний птах» (з О.Литвиненко). Нагороджений дипломом І ступеня у номінації «Арт книжка» Державного комітету телебачення і радіомовлення України.
2008-09 — куратор художнього проєкту «Номади. На лінії горизонту» та благодійного проєкту «Білий аркуш. Проявлення».
2009 — живописний цикл «Іриси». Участь у Міжнародній виставці ARTVILNIUS'09 (Вільнюс, Литва). Експозиція об'єкту «ОВІДІЙ» на виставці ГогольFest (Мистецький Арсенал, Київ, спільно з О.Литвиненком).
2010 — живописний цикл «Нога судьби». Виставки у галереях «АВС» (Київ, Україна) та Bezpala Brown Gallery (Торонто, Канада). Мандрує Канадою — Торонто, Квебек, Оттава. Видає книгу «Мистецтво довкілля. Україна 1989—2011» (співавт. Ганна Гідора, Олег Красносельський).
Виставка «Український зріз. Сучасне мистецтво України» (Центр сучасного мистецтва «Верштати культури», Люблін, Польща). Спів-куратор (з Олегом Ясенєвим) та учасник міжнародного художнього проєкту «Простори тяжіння» експонованого у «Aircraft Gallety» (Братислава, Словаччина). Програмна стаття «Простори тяжіння». Мандрує Словаччиною і Австрією.
2011 — у монографічному дослідженні «Петро Бевза. Живопис»[3]доктор мистецтвознавства Ольга Лагутенко розкриває морфологію живописного світу, мистецькі та світоглядні концепції майстра. Художник виписує і виставляє цикл «Острови. Глибини»[4]
2013 — цикл творів «Гра». Експозиція циклу у залах «Мистецького Арсеналу» (Київ) та галереї «Боттега» (Київ).
2014—2015 — мистецький проєкт «Following the inner light / Ми просто йшли…» до 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка (спільно із Миколою Журавлем): експозиція в залах Українського інституту Америки (Нью-Йорк) та Національного музею Тараса Шевченка (Київ). Співпраця з Волтером Гойдишем, Андрієм Зяблюком та Миколою Скибою.
2019—2020 — підготовка мистецького проєкту «Століття української абстракції» спільно із Діаною Клочко: дослідження з'яви абстракції як візуальної ідеї, що кардинально змінила хід мистецтва. Експозиція: «Століття української абстракції» (Національний музей Тараса Шевченка, Київ, 2020)[6].
2020—2021 — виставковий проект «Семантичний рай. Абетка»: спроба окреслити у вигляді Ідеалу можливість досягнення омріяної гармонії у семантичному просторі людської культури. Експозиція: «Семантичний рай. Петро Бевза — Тарас Шевченко» (Національний музей Тараса Шевченка, Київ, 2020). Виставка структурована за поняттями мистецької абетки, де Петро Бевза веде діалог з вибраними акварелями та малюнками Тараса Шевченка[7].
Саморефлексія
Національне потрібно створювати самому.
Наше завдання — знайти власне український сектор образів універсальних цінностей, сказаних мовою сучасного мистецтва.
Наша спадщина — довкілля і спосіб життя у ньому.
Наша робота — будувати комунікативний міст між місцями осілості властивих Україні знаків і символів та універсумом особистості.
— Наша робота, 1998
... робити мистецтво як рівновагу між довкіллям (віртуальним та тим, котре тут і тепер) та способом життя в ньому.
Робити мистецтво як людський (вічний і тривіальний) вимір середовища існування, позначаючи актом волі основні поняття на місці відбиття явищ. Відновити функцію художника як передавача «інших» онтологій (власне традиційної ролі митця) - допомогти побачити мистецтво навколо нас, беручи за основу головний принцип софійності світу: єдності творця, процесу творення, і того, що створюється.
— Відродження оптимізму, 2001-2002
Засоби, котрі використовують художники можуть бути різні, але завданням є підкреслити, загострити, унаочнити те, що вже існує.
Об'єкт у довкіллі ... — спроба проявити Час у Просторі.
Вимивши рівчак у скелі природа створила натяк на образ, під знаком якого люди розуміють певний сенс. Художники акцентуючи і проявляючи цей образ позначають актом волі місце відбиття явищ. Суть цієї дії знає певне коло людей, але може прочитати будь-хто, - відтворений символ є загальнодоступним. Цей образ часу у просторі є тимчасовим, оскільки його поглинає простір і час. Але Et in Arcadia ego.
— Довкілля – концепція, що надає міри речам, 2002
Уразливість констант — так можна визначити головну тему ...
Сьогодні художник не відображує і не змальовує предмет – він створює простори тяжіння.
... можливість вільного перебування біля (або в центрі) чуттєвих підвалин речей, можливо, і є надзавданням художника.
Художники намагаються спів-переживати і спів-діяти з просторами, позначеними культурою як архетипи, просторами, вільними від соціального ангажементу.
— Простори тяжіння, 2010
Про митця
Палімпсестне бачення світу виявляється в художника проривом оманливої впевненості щодо очевидності емпіричної реальності побутового довкілля. Живопис Петра Бевзи обертається філософією кордонності нашого буття на межі з таїною, прозріванням вічності як справжньої, "твердої" реальності. Саме про таке бачення світу отець Олександр Мень писав, що воно вивільняє нашу свідомість від сірої отрути буденності, яка спотворює справжню картину світу, веде до втрати почуття загадки, подиху вічності, що знаходиться з нами. Наш дух робить відчайдушні спроби подолати "ілюзію буденності, повернути собі втрачене світовідчуття, в якому знову заговорять мертві речі, в якому все зазвучить, затремтить, набуде таємничого та багатозначущого смислу". Саме до такого бачення реальності тяжіють картини Петра Бевзи.
На полотні, у просторі довкілля, в інсталяції Петро Бевза працює так, ніби з'ясовує для себе важливе — як адаптувати це світ, наданий кожному від народження як даність, як закон, яким чином прийняти його, зробити «своїм» за внутрішніми настановами. Він уважно придивляється до кожної дрібнички — чи вона ключ для відкриття втаємниченого знання або до того, що ми визначаємо словами «щастя», розуміючи його як стан внутрішньої благодаті і світла.
...«Нога Судьби» спроможний вписати Бевзу в еліту сучасного художнього мистецтва. Цей цикл зворушує душу глядача без відчуження. Це Дух, який виокремлюється від релігії у такий спосіб, що люди різних віросповідань плекають одне і теж діяння. Це блискуча та вдала спроба об'єднання людей через сутність Духу як єдиного начала всіх релігій
— Деррелл Браун, президент «Bezpala Brown Gallery», Торонто, Канада [10]
Петро Бевза подібний до подорожнього, який ще не побачивши моря вже відчуває його подих у своїй крові. На його думку в кожному з нас є часточка божественного. Яким буде світ тепер і в майбутньому значною мірою залежить від нас Ми живемо на цій землі вперше і можемо помилятися. Але ми живемо востаннє, а тому не маємо права змарнувати те, що створено не нами.
Петро Бевза творить не лише нові візії, а й нові філософські сенси. У своїй творчості він являє нам унікальний спосіб художнього вислову як в українському, так і у світовому мистецтві. Тож творча команда нашої документальної кінокартини «Петро Бевза. До світла» прагне представити культурному загалу не просто документальну фіксацію – це фільм-рефлексія, фільм-роздум про одного з найяскравіших майстрів нашої сучасності.
— Станіслав Литвинов, режисер документальної кінокартини "Петро Бевза. До світла"
Відзнаки
Диплом І ступеня у номінації «Арт книжка» Державного комітету телебачення і радіомовлення. Україна, Київ, 2008
Грант Швейцарської культурної Фундації «Про-Гельвеція» за кращий художній проєкт. Швейцарія, Біль-Б'єнн, 2001
Національний художній музей України (Київ, Україна)
Українська національна галерея (Київ, Україна)
Музей сучасного мистецтва «PasquArt» (Біль-Б'єнн, Швейцарія)
Національний музей у Львові (Львів, Україна)
Одеський художній музей (Київ, Україна)
Музей сучасного мистецтва «Совіарт» (Київ, Україна)
Запорізький художній музей (Запоріжжя, Україна)
Музей сучасного мистецтва «ПластАрт» (Чернігів, Україна)
Міжнародна академія довкілля (Женева, Швейцарія)
Український інститут Америки (Нью-Йорк, США)
Міжнародний фонд «Відродження» (Київ, Україна)
Національний банк України (Київ, Україна)
Приватні колекції: Україна, Росія, Польща, Велика Британія, США, Франція, Німеччина, Іспанія, Голландія, Бельгія, Йорданія, Ізраїль, Японія, Південна Корея
↑Лагутенко, Ольга; Скиба, Микола (19 квітня 2011). Петро Бевза. «Острови». avsart.com.ua. Галерея АВС-арт. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
↑Петро Бевза. Малярство. avsart.com.ua. Галерея АВС-арт. 8 квітня 2010. Архів оригіналу за 20 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.
Джерела
Petro Bevza. Painting. — Catalogue. — Kyiv : ARTHUSS Publishing, 2018. — 224 с.
Петро Бевза. Йордань. — Каталог. — Київ : huss, 2016. — 160 с. — 1000 прим.
Petro Bevza. Paintings / дизайн — Ігор Стельмах. — Каталог. — Абу-Дабі : N2N Gallery, 2015. — 28 с.
Петро Бевза. ГРА / ЖИВОПИС. — Каталог. — Київ : Софія-А, 2013. — 120 с. — 1000 прим. — ISBN 978-617-7031-17-7.
Петро Бевза. Живопис. — Альбом. — Київ : ТОВ Скай-Друк, 2011. — 288 с. — (Імена) — 500 прим. — ISBN 978-966-97163-0-9.
Петро Бевза. — Альбом. — Київ : Софія-А, 2005. — 160 с. — ISBN 966-8686-21-4.
Петро Бевза. Теодозії. — Альбом. — Київ : Літтон, 2004. — 40 с.
Петро Бевза. Теодозії. — Альбом. — Київ : ЗД Бліц-Принт, 2003. — 24 с.
Посилання
Л. І. Жиліна (2003). БЕ́ВЗА Петро Олександрович. esu.com.ua. Енциклопедія сучасної України. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018.
Галина Браїловська (28.9.2014). Петро Бевза: "Свобода є у кожного". be-inart.com. Сучасне мистецтво / Картини / Живопис. In Art: інформаційно-аналітичний портал. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 27 березня 2018.
Petro Bevza. www.bezpalabrowngallery.com. Bezpala Brown Gallery. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
Петро Бевза. www.whiteworld.net. Центр сучасного мистецтва «Білий Світ». Процитовано 16 березня 2018.
Petro Bevza. n2nartgallery.com. N2N Gallery. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
Петро Бевза. avsart.com.ua. Галерея АВС-арт. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
