Балійська мова (балі.Basä Bali, індонез.bahasa Bali) — мова балійців, мешканців індонезійського острова Балі та прилеглих островів. Відноситься до австронезійської сім'ї. Мова має два діалекти, які використовуються носіями паралельно: «високий», балі.basa alus, застосовується переважно в релігії, «низький», балі.basa kasar, - в повсякденній мові. Їх поєднання утворюють кілька проміжних рівнів балійської мови; вибір одного з рівнів для розмови залежить від ситуації, соціальних статусів співрозмовників тощо і вельми складний для сторонніх. Більшість мовців балійської також володіють індонезійською мовою, в меншій мірі яванською мовою.
Класифікація
Балійська мова належить до балі-сасакської гілки західнозондської зони австронезійської сім'ї та близька до сасацької (див. Сасаки) і сумбавської мов, трохи далі від неї знаходяться мадурська та малайська мови і (в тому числі індонезійська мова). Балійську часто ідентифікують як близьку яванській, однак лексична схожість обумовлена колонізаторською активністю Яви в минулі століття. Особливо помітний вплив на мову зробило завоювання Балі, яке здійснив Гаджі Мада в 1343 році.
Сучасне становище
Ареал та чисельність
Загальна кількість мовців, за даними перепису 2000 року, становить 3,33 млн. Носії компактно проживають на території провінції Балі, яка включає в себе острова Балі, Нуса-Пеніда, Нуса-Лембонган і Нуса-Ченінган (загальне населення 3,150 млн), а також в деяких областях на заході острова Ломбок і на східному краю Яви. На Сулавесі є кілька балійських поселень, кількість носіїв в них оцінюється в 7000[1].
Соціолінгвістичні відомості
Статус балійської мови не визначений конституцією Індонезії, однак вона проголошує повагу та захист мов регіонів країни як національного культурного надбання[2].
Наразі балійська мова не є літературною і використовується переважно в розмовній мові та в релігії. Друковані матеріали обмежуються шкільними підручниками, релігійними матеріалами та публікацією невеликих оповідань в газетах і журналах. Основною мовою, на якій ведеться навчання в школах, є індонезійська [3]. Балійська мова з писемністю на основі латинської абетки дається в початковій школі[4][5]. Також учням викладається традиційне балійське письмо[3].
Діалекти
У сучасній балійській мові виділяють два діалекти, які істотно відрізняються лексично - «високий» баса алус (балі.basa alus - витончена, вишукана мова) і «низький» баса касар (балі.basa kasar - груба мова).
Баса алус являє собою суміш санскриту, давньояванської та давньобалійської мов, а також сучасних нідерландської та індонезійської. Він використовується в індуїстських текстах, в служіннях, в спілкуванні на релігійну тематику, в сценах лялькового театру ваянг, а також при шанобливому звертанні - молодших до старших, учнів до вчителів, представників нижчої касти судр (балі.sudra - шудра) до представників вищих каст, тривангса[прим. 1]. Більше 90% балійців належать до судрів і не володіють вищим діалектом в повній мірі, до кшатрій вони звертаються на баса мідіяна, який, на відміну від баса алус, порівняно близький до баса касар.
Для спілкування в сімейному колі, під час сільськогосподарських робіт використовується діалект баса касар, який в значній мірі зберіг лексику давньобалійської мови. Також він застосовується при спілкуванні з дітьми і при зверненні представників вищих каст до судрів.
Писемність
Наразі основним письмовою мовою балійців є індонезійська, якою в більшій чи меншій мірі володіє практично все населення Балі. У шкільних підручниках, публікаціях в пресі, на вивісках та покажчиках на балійській мові застосовується абетка на основі латиниці. У балійської мови існує також власне складове письмо, що використовується в релігійних текстах, а також на вивісках і покажчиках.
Латиниця
Балійська абетка на основі латиниці, балі.Tulisan Bali, складається з 21 літери:
Балійська мова виділилася приблизно до VI століття н. е. і протягом декількох століть залишалася розмовною. Перше відоме письмове джерело з'явився в 882 році. У IX - XII ст. мова змінювався внаслідок поширення на Балі індуїзму та буддизму, запозичуючи лексику з санскриту. У наступні століття основний вплив на балійську надавали спочатку каві - давньояванська мова, а потім яванська мова.
Вже після розділення на рівні балійська випробувала вплив нідерландської мови в першій половині XX ст., після окупації острова в 1908 році Нідерландами. Надалі вплив чинили японська мова (в період окупації 1942 - 1945 рр.), після проголошення незалежності Індонезії - індонезійська, а з розвитком туризму - англійська[6]. Хоча в містах самого Балі діти вже не говорять балійською мовою, їх рідна мова - індонезійська або навіть англійська, але балійська мова широко використовується переселенцями з Балі на Яву, Калімантан, Сулавесі після виверження вулкана 1962 року, і там вона - жива і їй ніщо не загрожує. Збереглася вона і в районах традиційного проживання балійців на сході Яви, на заході острова Ломбок, в сільській місцевості тощо. Та й на самому Балі нею розмовляють близько 1 млн осіб, хоча вже, в основному, тільки середнього та похилого віку. [7]
Кількість приголосних в балійській мові становить 18 або 19. Думки про гортанну змичку /ʔ/ варіюється від невизнання її фонеміческі значущою (із застереженням про можливість розгляду її в якості альтернативи фінального /k/ в окремих говорах) [3] до твердження про її появу в словах, що закінчуються на -d, -t та -k[8].
↑Lewis, M. Paul (ed.). Ethnologue. Bali(англ.). Архів оригіналу за 6 квітня 2012. Процитовано 30 серпня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка)
