Астрага́л волохатоцв́ітий[1] (Astragalus dasyanthus) — трав'янистий багаторічник, що належить до родини Fabaceae (бобових), найчисельнішого роду астрагал (Astragalus) (2.5 тис. видів). Зникаючий вид, занесений до Червоної книги України, до другої категорії («вразливі»).
Зустрічається в лісостепових і на півночі степових регіонів серед залишків степової рослинності. Росте на схилах балок й річкових долин, на остепнених лісових галявинах, серед степових кущів, на старих кладовищах, курганах. Завжди зустрічається розсіяно, однорідних популяцій не утворює. Не вимогливий до ґрунту та вологи. Астрагал балкано-панонський-причорноморський вид. За кордоном зустрічається в центрі та на південному-сході Європи: Угорщина, Румунія, Молдова, Болгарія, Югославія. В Росії в південно-західних регіонах до Волгограда і Ставропольської височини на сході, тобто у низинах річок Волги і Дону. В Україні поширений переважно в Середньому Придніпров'ї, де інколи утворюються не густі популяції площею в декілька гектарів.
Морфологічна характеристика
Астрагал волохатоцвітий — багаторічнатрав'яниста рослина, належить до життєвої форми кущиків, що утворюють багатоглавий стеблокорінь — каудекс. Звичайно в кущі 3−5 лежачих, стоячих або висхідних стебел, що густо вкриті листям. Довжина стебел до 40 см. Стебла розгалужені, добре розвинені.
Листки черешкові, непарноперисті мають 12-14 пар листочків, чергові. Листочки майже сидячі, продовгувато-овальні або продовгувато-ланцетоподібні, завдовжки 15-12 мм і шириною близько 6 мм. Прилистки ланцетоподібні, загострені. Корінь товстий стрижневий, досягає довжини 1.2 м, соковитий без здерев'яніння, світло-коричневий, з поперечно зморшкуватою корою, в верхній частині багатоглавий.
Bci частини рослини, навіть квіти, за винятком внутрішньої сторони вінчика, вкриті довгими жовтувато-білуватими або рудуватими волосками.
Розмноження
Астрагал волохатоцвітий квітує з червня по липень, повторне цвітіння з липня по серпень. Квіти мають приємний медовий запах. Вони приваблюють комах, частіше за все бджіл та джмелів. Плоди дозрівають з липня по серпень.
Розмноження майже суто насінням. Квітизигоморфні, жовтуваті, зібрані в густі, майже кулеподібні суцвіття завдовжки 3-6 см з 10-20 квітками. Суцвіття розташовані на квітконосах завдовжки до 15 см, розташованих в пазухах листків. Квіти завдовжки 15-20 мм зі світло-жовтим вінчиком з густоволосистою чашечкою. Парус з широким нігтиком, крила коротші прапора, видовжені, човник тупий. Тичинок 10, з них 9 зрослися внизу в трубочку, а одна, верхня, вільна. Плід — твердий, шкіряний, трикутно-яйцеподібний, шерстистий біб, з носиком, усіченим на верхівці, завдовжки до 1 см. Біб містить багато плоских, овальних, коричневих насінин.
В лікарських цілях використовують всю надземну частину рослини, тобто траву (Herba Astragali dasyanthi).
Астрагал волохатоцвітий інтродукований на Українській зональній дослідній станції ВІЛР, адже він досить легко розмножуеться насінням.
Препарати з астрагала волохатоцвітого виявляють седативну, гіпотензивну та кардіологічну дію. Вони поліпшують функціональну діяльність печінки, позитивно впливають на процес згортання кровi.
