У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Асланов .
Асла́нов Ази Ахад-огли (азерб. Həzi Əhəd oğlu Aslanov ; 4 лютого 1910 — 25 січня 1945 ) — радянський військовик , гвардії генерал-майор танкових військ (13.03.1944), двічі Герой Радянського Союзу (22.12.1942, 21.06.1991 — посмертно) .
Народився 22 січня (4 лютого) 1910 року в місті Ленкорань Бакинської губернії (тепер — Азербайджан ) в родині робітника. За національністю азербайджанець [ 1] [ 2] [ 3] [ 4] [ 5] [ 6] [ 7] [ 8] ВКП(б) з 1937 року.
Освіта неповна середня. Трудову діяльність розпочав у 13 років чорноробом на Ленкоранській цегельній фабриці. У 1924 році вступив до Закавказької військової підготовчої школи в Баку , де провчився 5 років.
В лавах РСЧА з 1929 року. У 1931 році закінчив Ленінградську кавалерійську школу, направлений командиром взводу 15-го кавалерійського полку 3-ї Бесарабської кавалерійської дивізії Київського ВО (м. Бердичів ).
Після закінчення КУКС в 1932 році призначений командиром танкового взводу 12-го автобронетанкового дивізіону 15-го кавалерійського полку.
З 1933 року — командир танкового взводу, танкової роти, начальник школи окремого танкового батальйону 2-ї стрілецької дивізії Київського ВО (м. Овруч , Житомирська область ).
З травня 1938 року — помічник командира по стройовій частині і командир батальйону 3-го автотранспортного полку 4-го механізованого корпусу Київського ОВО (м. Київ ).
Брав участь у приєднанні Західної України до СРСР у вересні 1939 року . Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років .
З 1940 року — майор , командир автотранспортного батальйону 10-го мотострілецького полку 10-ї танкової дивізії Київського ОВО (м. Золочів , Львівська область ).
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. У складі 10-ї танкової дивізії 15-го механізованого корпусу Південно-Західного фронту брав участь у прикордонних боях на Західній Україні , в обороні Києва .
З вересня 1941 року — заступник командира полку по технічній частині, брав участь в оборонних боях за Пирятин , Охтирку , Харків .
У грудні 1941 року відкликаний в резерв і в лютому 1942 року призначений заступником командира зі стройової частини 55-ї танкової бригади Кримського фронту з присвоєнням військового звання підполковник .
З липня 1942 року в складі 28-го танкового корпусу 4-ї танкової армії Сталінградського фронту 55-а танкова бригада брала участь у оборонних боях на підступах до Сталінграда .
З жовтня 1942 року — командир 55-го окремого танкового полку, сформованого із залишків 55-ї танкової бригади, в складі 2-ї гвардійської армії . Особливо відзначився під час Сталінградської битви.
З грудня 1942 року — командир 35-ї гвардійської танкової бригади, полковник (з січня 1943 року). Брав участь у Ростовській та Міуській наступальних операціях, в битві за Дніпро .
З грудня 1943 по квітень 1944 року навчався на Академічних курсах удосконалення командного складу при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ РСЧА ім. Й. В. Сталіна . Після закінчення повернувся до своєї бригади.
13 березня 1944 року присвоєно військове звання генерал-майор танкових військ.
Під час проведення Білоруської наступальної операції , 35-а гвардійська танкова бригада 28 червня 1944 року форсувала річку Березину . Коли основні сили бригади загрузли на розбитих білоруських дорогах, генерал Асланов на бронетранспортері з батальйоном автоматників, при підтримці групи партизан, проникнув у ворожий тил і оволодів містом Плешениці , тим самим відкривши дорогу для наступу 3-му гвардійськову механізованому корпусу . За цей подвиг командуючий 3-м Білоруським фронтом генерал армії І. Д. Черняховський підписав представлення до повторного присвоєння звання Героя Радянського Союзу .
З липня 1944 року діяв у складі військ 1-го Прибалтійського фронту . Відзначився під час боїв за місто Шауляй , при форсуванні річки Західна Двина , під час блокування курляндського угруповання ворога.
Похорон А. Асланова в Баку 25 січня 1945 року отримав поранення грудної клітини й за кілька годин помер в евакошпиталі ЕГ-4396[ 9] Баку .
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 грудня 1942 року за успішне виконання завдань командування по оточенню ворожого угруповання в районі Сталінграда , підполковник Асланов Ази Ахад-огли удостоєний Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 727)[ 10]
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 червня 1991 року за мужність і героїзм, виявлені на фронтах Німецько-радянської війни , гвардії генерал-майор танкових військ Асланов Ази Ахад-огли посмертно нагороджений орденом Леніна й другою медаллю «Золота Зірка» (№ 128/II).
Нагороджений двома орденами Леніна (22.12.1942; 21.06.1991), трьома орденами Червоного Прапора (14.11.1943; 31.07.1944; 07.01.1945), орденами Суворова 2-го ступеня (22.07.1944), Олександра Невського (15.04.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (27.01.1945), двома орденами Червоної Зірки (26.09.1942; 03.11.1944) й медалями .
Меморіальна плита на Мамаєвому кургані
Ази Асланову встановлено пам'ятники в містах Баку (Нагорний парк), Ленкорань і Вілейка [ 11] Мамаєвому кургані у Волгограді . Ім'ям героя названо станцію Бакинського метро , вулицю у Волгограді , танкер .
За часів СРСР ім'я Ази Асланова носило Бакинське вище військове командне училище .
Є. Меєрович написав поему «Ази Асланов».
↑ В. А Жилин. Сталинградская битва: хроника, факты, люди. Olma Media Group, 2002. ISBN 5-224-03719-0, 9785224037193 . Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 1 липня 2013 .↑ Ази Асланов / И. Г. Огульчанский. — М. : Воениздат, 1960. — 296 с. — Б. ц.
↑ Зачислен навечно: биографический справочник в двух книгах. Авторы: И. И. Рошчин, В. Н. Соловьев. ↑ Самсонов А. М. От Волги до Балтики. Очерк истории 3-го гвардейского механизированного корпуса 1942—1945 гг. — М: Наука, 1973 . Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 26 травня 2022 .↑ Советской Латвии посвящается, Илмарс Иверст, Н. Салеев, 1965 . Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 26 травня 2022 .↑ Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Воениздат.-1987-88 гг ↑ «Агитатор», журнал ЦК КПСС, выпуски 1-12, 1985 . Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 26 травня 2022 .↑ Навечно в сердце народном, 1941—1945 / автор текста и составитель: В. И. Микельсон, Рига: Авотс, 1984 ↑ ОБД «Мемориал» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine .] (рос.) ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 22 декабря 1942 года [Архівовано 15 листопада 2021 у Wayback Machine .] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 25 декабря (№ 46 (205)). — С. 1.↑ Адкрылі помнік Азі Асланаву [Архівовано 16 грудня 2013 у Wayback Machine .] (біл.) // «Рэгіянальная газета»
.svg){kind=small}
