PROFILPELAJAR.COM

	Архангельська губернія
	Герб
Дата створення / заснування	12 (23) грудня 1796
Офіційна назва	рос. Архангельская губерния
Країна	Російська імперія
Столиця	Архангельськ
Адміністративна одиниця	Російська імперія; Російська республіка; РСФРР
Замінений на	Північний край
На заміну	Архангельське намісництво і Олонецьке намісництво
Час/дата припинення існування	14 січня 1929
Площа	842 531 км²
	Архангельська губернія у Вікісховищі

64°32′00″ пн. ш. 40°32′00″ сх. д. / 64.53333333° пн. ш. 40.53333333° сх. д. / 64.53333333; 40.53333333

Арха́нгельська губе́рнія (рос. Арха́нгельская губе́рния) — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії та (до 1929) РРФСР, з центром в Архангельську.

Найбільша губернія в Європейській Росії, займала всю її північну частину від Фінляндії до Уральських гір, межує на півночі з Північним Льодовитим океаном і оточує Біле море. Губернія межувала з Тобольською губернією на південному сході, з Вологодською губернією на півдні, Олонецькою губернією на південному заході, Швецією (пізніше Великим князівством Фінляндією та згодом незалежною Фінляндією) на заході, і Норвегією на північному заході

На території Архангельської губернії знаходиться сучасна територія Мурманської області, Ненецького автономного округу, північних частин Карелії, Архангельської області, Республіки Комі.

Історія

В 1780 Архангелогородська губернія з центром в Архангельську була скасована і перетворена на Вологодське намісництво. Намісництво було поділено на три області: Вологодську, Великоустюзьку та Архангельську. 26 березня 1784, Архангельська область була відокремлена і перетворена на Архангельське намісництво. Цар Павло I 12 грудня 1796 р. видав указ, що перетворив Архангельське намісництво на Архангельську губернію. Одночасно було скасовано Олонецьке намісництво, та Кемський повіт та близько половина Повенецького повіту були передані Архангельській губернії.^[1]

В 1780 Архангельська область (а згодом і Архангельське намісництво) була поділена на сім повітів (адміністративні центри, які мали статус міста, наведені в дужках),

Мезень, Онега та Пінега отримали статус міста в 1780 році лише для того, щоб стати повітовими містами. Колі було надано статус міста у 1784 році.

В 1801 частина Повенецького повіту була передано до Олонецької губернії, а Кемський повіт із центром у м. Кем залишився у Архангельській губернії. В 1854 році місто Кола було зруйноване під час Кримської війни, а Кольський повіт було об’єднано Кемськи повітом. В 1883 Кольський повіт було відновлено, але в 1899 повітовий центр було перенесено в Олександрівськ, а повіт було перейменовано на Олександрівський. В 1891 році Печорський повіт з центром в Усть-Цильмі було відокремлено від Мезенського повіту.

У квітні 1918 року вісім північно-західних губерній - Петербурзька, Новгородська, Псковська, Олонецька, Архангельська, Вологодська, Череповецька^[en] і Північно-Двінська - були об'єднані у Союз комун Північної області^[ru], який вже в 1919 році був скасований.

В 1919-1920 роках на території п'яти волостей Архангельської губернії існувала невизнана Північнокарельська держава (Ухтинська республіка, Біломорська Карелія, Архангельська Карелія)^[2]..

Адміністративний поділ губернії залишився біз змін і після революції 1917 року. В 1917, губернія мала у своєму складі дев'ять повітів. 2 березня 1918, Усть-Васький повіт з центром в Усть-Вашці було відокремлено від Мезенського повіту (6 лютого 1922, його було скасовано і знову приєднано до Мезенського повіту). Також в 1918 році західна частина Олександрівського повіту була передана Фінляндії, яка стала незалежною, а решта повіту була перетворена на Мурманську губернію. В 1920 році Кемський повіт було передано Карельській Трудовій комуні, яка 25 липня 1923 була перетворена на Карельську Автономну Соціалістичну Радянську Республіку. В 1922, значна частина Печорського району була передана до новоствореної Комі-Зирянської автономної області. 15 березня 1922, Холмогорський повіт було перейменовано на Ємецький, а повітове місто було перенесено з Холмогорів до Ємецьку.

У наступний період адміністративні зміни в губернії відбувалися майже щорічно. В 1928 році губернія мала у своєму складі п'ять повітів: Архангельський, Мезенський, Онезький, Печорський та Шенкурський.^[1]

14 січня 1929 року наказом Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету три губернії (Архангельська, Вологодська та Північно-Двінська) та Комі-Зирянська автономна область були об'єднані у Північний край.

Примітки

↑ ^а ^б Административно-территориальное деление Архангельской губернии в XVIII-XX вв (Russian) . Архивы России. 2000. Архів оригіналу за 24 July 2011. Процитовано 25 серпня 2011. [Архівовано 2011-07-24 у Wayback Machine.]
↑ Дубровская Е. Ю. Судьбы приграничья в «Рассказах о Гражданской войне в Карелии» (по материалам Архива КарНЦ РАН) // Межкультурные взаимодействия в полиэтничном пространстве пограничного региона: Сборник материалов международной научной конференции / Составитель О. П. Илюха. — Петрозаводск: КарНЦ РАН, 2005.