У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див.
Артамонов .
Олексій Михайлович Артамо́нов (18 лютого 1918 , Введенка — 18 грудня 2011 ) — український живописець , член Спілки радянських художників України з 1945 року.
Народився 18 лютого 1918 року в селі Введенці (нині Пічаєвський район Тамбовської області , Росія ). Працював декоратором у Московському театрі оперети . Протягом 1934—1938 років навчався у Московському художньому училищі імені 1905 року , був учнем Миколи Кримова .
У 1938 році, після закінчення училища, призваний до лав Червоної армії . Служив в танкових військах в Старокостянтинові . Брав участь в радянсько-фінській війні , Польському поході РСЧА , Бессарабсько-буковинському поході . Німецько-радянська війна застала його в Перемишлі . Був важко поранений і опинився в тилу ворога. Відразу після одужання організував підпільну групу з оточенців, яка в січні 1942 року влилася в партизанський загін Антона Одухи [ 1] Федора Михайлова . Став командиром диверсійної групи, а потім заступником командира партизанського загону імені Кармалюка. Протягом 1943 року особисто підірвав 12 ешелонів противника з живою силою і технікою. В Українському штабі партизанського руху, яким командував Тимофій Строкач , оформили документи на звання Героя Радянського Союзу , але тодішній секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов , розглянувши документи, відмовив у нагороді.
У 1944 році переїхав до Києва . Протягом 1945—1949 років працював головним художником Виставки партизанської слави в Києві. Член ВКП(б) з 1947 року.
Могила Олексія Артамонова, Байкове кладовище Мешкав у Києві в будинку на бульварі Лихачова , № 2 квартира № 38 та у будинку на вулиці Курганівській , № 3, квартира № 14[ 2] 18 грудня 2011 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
Художник працював у галузях станкового і монументального живопису , плаката . Автор тематичних картин , композиційних портретів , пейзажів . Серед робіт:
«Нафтова вишка. Борислав» (1947);
«Оранка» (1957);
«Портрет Р. Карусенка» (1961);
«Шевченко в Москві» (1961, співавтори Микола Базилєв , Георгій Бахмутов );
«Командир партизанського загогу імені Тараса Шевченка В. Томашевський» (1963—1964);
«Теплий вечір» (1963, Донецький художній музей );
«Партизанка» (1966);
«Народні месники» (1967);
«Сільська хата» (1967);
«Партизанські вожді» (1968; Сидір Ковпак та Семен Руднєв );
«Суворовці» (1968);
«За Батьківщину» (1971);
«У тилу ворога» (1972);
«Слава героям» (1972);
«Після бою» (1974);
«Йде війна народна» (1975);
«Підривники» (1977);
«У загін до Сидора Ковпака» (1979);
«Це — наша молодість» (1981);
«На бойове завдання» (1983);
«Портрет партизана» (1984);
«Інтернаціоналісти» (1984; Ян Налепка і генерал Олександр Сабуров );
«На визволеній землі» (1985);
«Велика дружба. Зустріч Тараса Шевченка з Михайлом Щепкіним» (1988);
«На сонячній полонині» (1991);
«Дніпро. Букрин» (1995);
«Чорне море» (2001).
З 1950-х років працював над суто пейзажними творами, спочатку в техніці олійного живопису й темпери , а згодом акварелі :
«Щучинка ввечері» (1971);
«Водопілля на Дніпрі» (1976);
«Похмуро в горах» (1979);
«Сніг тане» (1981);
«Гроза насувається» (1982);
«Буряний вечір» (1983).
Автор серії краєвидів Закарпаття , Криму і Середньої Азії , акварелей, рисунків із пейзажами Греції , Іспанії , Нідерландів , Польщі , Угорщини , Югославії .
Співавтор декоративного панно філії Центрального музею Володимира Леніна у Києві на тему з історії КПРС (1965—1966; разом з І. Грачовим).
З 1947 року брав участь у республіканських, а з 1968 року у всесоюзних виставках художніх робіт.
Крім згаданого музею, роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України та Національному музеї історії України у Другій світовій війні у Києві.
почесні звання нагороди
Артамонов, Алексей Михайлович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах / ответственный редактор Т. Н. Горина, главный составитель и библиограф О. Э. Вольценбург и другие — Москва: Издательство «Искусство», 1970. — Том 1 (Аавик—Бойко). С. 199. (рос.) ;
Артамонов Олексій Михайлович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба . — Київ : Мистецтво , 1972. — С. 15.
Артамонов Олексій Михайлович //Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан . — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії , 1973. — 272 с.
Артамонов Олексій Михайлович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К . : Головна редакція УРЕ , 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с.
Артамонов Олексій Михайлович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський , В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького . — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана , 1992. — С. 32 . — ISBN 5-88500-042-5 .
Артамонов Олексій Михайлович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький , відповідальний редактор. — К .: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 80—81. — ISBN 5-88500-027-1 ;
Артамонов Олексій Михайлович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький , М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана , 1997. — С. 27 . — ISBN 5-88500-071-9 .
Є. А. Афанасьєв Артамонов Олексій Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України , НТШ . — К . : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України , 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8 .Артамонов, Олексій Михайлович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К . : ДНУ «Енциклопедичне видавництво» , 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2 .О. Ламонова Артамонов Олексій Михайлович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 70.
.svg){kind=small}
_(W).jpg)
