Арлін Дал
англ. Arlene Dahl
Ім'я при народженні	англ. Arlene Carol Dahl
Народилася	11 серпня 1925(1925-08-11)[3][4][5]  Міннеаполіс, Міннесота, США
Померла	29 листопада 2021(2021-11-29)[6] (96 років)  Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[7]
Громадянство	США
Діяльність	акторка театру, телеакторка, кіноакторка, модель, колумністка, підприємиця, художниця по костюмах, підприємниця
Alma mater	Міннесотський університет і Washburn High Schoold
Роки діяльності	1947 — 2012
Партія	Республіканська партія США
Чоловік	Лекс Баркер (1951—1952), Фернандо Ламас (1954—1960), Крістіан Р. Холмс (1960— 1964), Алексіс Ліхейн (1964—1969), Ронсвіл Шаум (1969—1976), Марк Розен (1984)​
Діти	Лоренцо Ламас[8]
IMDb	nm0006428
Нагороди та премії
зірка на голлівудській Алеї слави
Арлін Дал у Вікісховищі

Арлін Керол Дал (англ. Arlene Carol Dahl; 11 серпня 1925, Міннеаполіс, Міннесота — 29 листопада 2021, Нью-Йорк) — американська акторка театру, кіно та телебачення. Мати Лоренцо Ламаса.

Народилася 11 серпня 1925 року у Міннеаполісі, штат Міннесота, в родині норвезьких іммігрантів Рудольфа Дала та Ідель Свон. З дитиства захоплювалася театром, відвідувала ораторські курси та уроки танців. Після закінчення школи вступила до місцевої драматичної трупи, одночасно працюючи моделлю. Нетривалий час навчалася в Університеті Міннесоти, після чого переїхала до Чикаго, а потім до Нью-Йорка, де грала на сцені і була помічена голлівудським агентом.

Її справжній кінодебют відбувся 1947 року в музичному фільмі «Моя дика ірландська роза» Девіда Батлера, після успіху якого студія Metro-Goldwyn-Mayer уклала з нею довготривалий контракт. Надалі в неї були головні ролі у фільмах «Панування терору» (1949) Ентоні Манна, «В тилу ворога» (1950) Сема Вуда, «Три маленькі слова» (1950) Річарда Торпа, «Відтінок червоного» (1956) Алана Двона, «Фортуна — це жінка» (1957) Сідні Гілліата, «Подорож до центру Землі» (1959) Генрі Левіна.

На початку 1950-х років познайомилася з актором Лексом Баркером, з яким вступила у шлюб 16 квітня 1951 року, і розлучилася наступного року. 1954 року її другим чоловіком став аргентинський актор Фернандо Ламас. 1958 року у подружжя народився син Лоренцо Ламас, який теж став актором. Після народження сина Дал в основному завершила свою кар'єру, хоча й продовжувала з'являтися у другорядних ролях в кіно та на телебаченні. Пізніше працювала журналісткою та заснувала власну лінію білизни та косметики. Після розлучення з Ламасом 1960 року акторка ще чотири рази ставала до шлюбу та народила ще двох дітей — доньку Крістіну Керол Холмс від третього чоловіка Крістіана Холмса, техаського нафтовика, та сина Ронсвіла Андреаса Шаума від п'ятого чоловіка Р. Шаума. Її останньою роллю в кіно стала роль матері головного героя у виконанні Лоренцо Ламаса у відеофільмі «Ніч воїна» (1991). Її внесок до американської кіноіндустрії відмічено іменною зіркою на Голлівудській алеї слави. 1984 року її чоловіком став дизайнер Марк Розен, з яким вони проживали між Нью-Йорком та Вест-Палм-Біч, штат Флорида, і шлюб з яким тривав до самої смерті акторки.

Арлін Дал померла 29 листопада 2021 року в себе вдома у Нью-Йорку в 96-річному віці^[9].

• Арлін Дал на сайті IMDb (англ.)