Закінчив медичний факультет Університету Грайфсвальд, Німеччина у 1871 році. Проходив стажування у Вюрцбурзькому університеті (1870). Здобув докторський ступінь у Грайфсвальдському університеті за працю: «Вивчення впливу жовчних і жовчних кислот на клітини крові» (1872). У 1880 році він став професором оториноларингології в Гейдельберзькому університеті — перший поляк, який дістав посаду професора в цьому університеті. Він працював там протягом 35 років.[1]
У 1908 році він переїхав до Львова. Організатор та керівник кафедри оториноларингології Львівського університету (1908—1919). Декан медичного факультету Львівського університету в 1913—1915 роках. Ректор Львівського університету у 1918—1919 роках.
Антоній Юраш переїхав до Познані у 1920 році та почав викладати в Познаньському університету.
Помер Антоній Юраш 12 липня1923 у Познань, де і похований.
Його ім'ям названо шпиталь Університету у Бидгощі.
Родинне поховання Юрашів у Познані
Працював
хірург діючої армії (1870-71);
асистент (1872-77), доцент (1877-80), професор і керівник клініки оториноларингології (1880—1908) Гайдельберзького університету;
організатор і керівник кафедри оториноларингології Львівського університету (1908-19),
декан медичного факультету Львівського університету (1913-15),
ректор Львівського університету (1918-19);
організатор і керівник кафедри оториноларингології Познанського університету (1920-23).
Сім'я
Одружився з Кароліною (Гаспей) англійкою за походженням, жінкою освіченою.[1] З нею у шлюбі мав семеро дітей: Адам (1876—1919), Ядвіга (1880—1976), Антоній Томас (1882—1961), Яна Казимира (1882—1966), Казимир (1884—1939), Гелена-Янта (1888—1984), Марія-Анна (1892—1986).[2][3]
Звання та нагороди
Доцент (1877), професор (1880). Почесний професор Познанського університету (1921). Почесний член лікарських товариств Кракова, Лодзі, Варшави; член ларингологічних товариств Відня і Парижа; співзасновник журналів Monatschrift fur Ohrenheilkunde und Laryngo-Rhinologie та Zeitschrift fur Laryngologie und die Grenzgebiete.
вивчав фізіологію мовлення та заклав основи фоніатрії;
один із найперших дослідників склеромної хвороби як крайової патології Прикарпаття;
запропонував нові ларингологічні інструменти, зокрема, щипці для видалення пухлин носоглотки, канюлю для тривалого дренування верхньощелепової пазухи;
вивчав дію алкалоїдів, протиневротичних засобів у ларингологічній клініці; питання історії ларингології.
Вважається одним із основоположників польської і світової ларингології, піонером риноскопії. Автор близько 80 наукових праць, серед них підручник, монографії.
Основні праці
Untersuchung ueber die Einwirkung der Galle und der Gallensauren auf die Blutkorperchen (дипл. праця). Greifswald, 1872; (нім.)
Laryngologia (підручник). Krakyw, 1876; (пол.)
Das systolische Hirngeraeusch der Kinder (дис. праця). Heidelberg, 1877;(нім.)
Laryngoskopia i choroby krtani (монографія). Krakyw, 1878; (пол.)
Über die Sondirung der Stirnbeinhöhle. Berliner klinische Wochenschrift, 1887, № 3; (нім.)
Die Krankenheiten der oberen Luftwege (монографія). Heidelberg, 1892;(нім.)
Chirurgie der Gaumenmandeln (розділ в підрічнику Handbuch der speciellen Chirurgie, 1911); (нім.)
O ewolucyjnych zmianach krtani w obrazie klinicznym. Now Lek 1922; (пол.)
Über die Sensibilitätsneurosen des Rachens und des Kehlkopfes. Volkmann's Sammlung klinischer Vortraege 1915; (нім.)
Handbuch der Laryngologie und Rhinologie. Wien, 1898. (нім.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
