У 1874 році став аташе в шведському посольстві в Копенгагені. У 1876—1881 роках служив в апараті міністерства закордонних справ. У 1881 році супроводжував спеціальну місію в Карлсруе. Надалі піднімався по кар'єрних сходах і, зокрема, служив в посольстві в Сполучених Штатах. Одержавши вчений ступінь, він в 1886 році став канцлером і главою департаменту.
Після відставки глави МЗС Альфреда Лагерхейма, який конфліктував з прем'єр-міністром Еріком Бустрьомом щодо норвезької кризи, був призначений міністром закордонних справ. Вважався безбарвним дипломатом, який не мав політичної ваги і фактично був відсторонений Бустрьомом від переговорів з Норвегією. Зберіг свій пост в кабінеті Йогана Рамстедта. У цей період він заявив, що найкращим рішенням у норвезько-шведських відносинах було б припинення дії Шведсько-норвезької унії. Уряд подав у відставку в серпні 1905 року після того як Риксдаг і громадскість виступили проти такої позиції уряду Швеції.
З 1905 по 1918 рік обіймав посаду посла у Франції.
↑Sveriges statskalender för året 1928. Uppsala och Stockholm: Almqvist & Wiksell. 1928. sid. 921
↑ абвгдSveriges statskalender för år 1899, [Bihang : utdrag ur Norges statskalender], utgifven efter Kongl. Maj:ts nådigste förordnande af Dess Vetenskaps-Akademi, P. A. Norstedt & Söner, Stockholm 1898 s. 95
↑ абвгдежиSveriges statskalender för året 1901. Stockholm: P. A. Norstedt & Söner. 1900. sid. 97