PROFILPELAJAR.COM

Сократ Іваницький
Сократ Іваницький;
Підпоручник (лейтенант); Поручник
Загальна інформація
Народження	8 липня 1897; с. Чорнівка, Новоселицький район, Чернівецька область
Смерть	8 липня 1974 (77 років); м. Мюнхен, Німеччина
Поховання	Вальдфрідгоф
Громадянство	ЗУНР
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Війни / битви	Перша світова війна; Українсько-польська війна 1918—1919
Командування
	сотня УСС
	Іваницький Сократ у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іваницький.

Сокра́т Івани́цький (* 8 липня 1897, с. Чорнівка, Новоселицький район, Чернівецька область — † 8 липня 1974, м. Мюнхен, Німеччина) — український військовий , командир сотні УСС, чоловік відомої оперної співачки Іванни Синенької-Іваницької.

Життєпис

Народився 8 липня 1897 у селі Чорнівка на Буковині (тепер Новоселицького району Чернівецької області).

З 1907 року навчався у Чернівцях у німецько-українській гімназії. Склав іспит зрілості під час відпустки з війська 23 січня 1918.

На службі Україні

Із серпня 1915 року служив у Леґіоні УСС, де командував другою сотнею І куреня І полку, потім ІІІ куренем. Улітку 1917 року він був поранений і одвезений на перев'язний пункт до села Великих Чорнокінців, де познайомився із майбутньою дружиною Іванню Синенькою-Іваницькою.

Пізніше служив в УГА, активний учасник Українсько-польської війни, комендант оборони села Підбірці. Зокрема, у 1919 році в ранзі поручника УСС брав участь у боях поблизу Христинівки, Умані.^[1]^[2]

На еміграції

Після поразки Перших Визвольних змагань опинився у таборі інтернованих вояків УГА в Ліберці в Чехії. Тут він закінчив курси Торговельної академії у 1921, а згодом у 1925 правничий відділ Карлового університету в Празі. Цього ж року у листопаді виїжджає на роботу до Ужгорода на посаду адвокатського практиканта.

23 листопада 1934 року Іваницький отримав ступінь доктора права в Карловому університеті.

Польська прокуратура порушила проти нього як колишнього коменданта оборони Підбірців кримінальну справу і йому довелось переховуватися від видачі Польщі. У березні 1938 року він переїхав до Берліна і вступив до Українського наукового інституту, де разом з Ярославом Рудницьким працював над складанням Українсько-німецького словника. Згодом працював у створеній німцями Українській установі довір'я, призначеній для реєстрації української еміграції в Німеччині.

Після війни оселився в Мюнхені, працював викладачем кафедри міжнародного права Українського вільного університету, згодом доцентом та професором. З 19 березня 1966 по 15 лютого 1974 проректор Українського технічно-господарського інституту.

Крім того, обіймав посади наукового співробітника Інституту по вивченню історії культури народів СРСР та члена Інституту для вивчення проблем Східної Європи УВАН.

Помер 8 липня 1974 у Мюнхені, похований на кладовищі Вальдфрідгоф.

Праці

«Переяславський договір з 1654 р.: Правна якість заложеного цим договором відношення договірних сторін» (Ню-Йорк; Детройт; Скрентон, 1954.

Примітки

↑ Лев Шанковський. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 813.
↑ «Бучач і Бучаччина» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2015. Процитовано 24 листопада 2015.