Goniopholis

Goniopholis
Період існування: пізня юра — рання крейда, 155–139.8 млн р. т.
Череп G. kiplingi. беріаський вік (найраніший крейдяний період)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Клада: Архозаври (Archosauria)
Надряд: Crocodylomorpha
Клада: Crocodyliformes
Родина: †Goniopholididae
Рід: †Goniopholis
Owen, 1841
Типовий вид
†Goniopholis crassidens
Owen, 1841
Види
  • †G. baryglyphaeus Schwarz, 2002
  • †G. crassidens Owen, 1841
  • †G. kiplingi Andrade et al., 2011
  • †G. simus Owen, 1878
Вікісховище: Goniopholis
Художня реставрація G. simus

Goniopholis — це вимерлий рід гоніофолідід крокодилоподібних, який мешкав у Європі та Африці під час пізньої юри та ранньої крейди[1][2]. Будучи напівводним, він дуже схожий на сучасних крокодилів. Він мав би дуже схожий спосіб життя на американського алігатора чи нільського крокодила.

Типовим видом роду є G. crassidens, який відомий з беріасу Англії, а відповідний вид G. simus з берріасу північно-західної Німеччини може бути конспецифічним. Інші види, які можна віднести до Goniopholis, включають G. kiplingi з берріаського періоду Англії та G. baryglyphaeus з пізньої юри (кімериджського періоду) Португалії, що робить його найдавнішим відомим видом Goniopholis[1][2]. Вид G. kiplingi вшановує письменника Редьярда Кіплінга «на знак визнання його захоплення природничими науками»[1]. G. kiplingi мав череп сягав 475,6 мм, це одна з найбільших гоніофолідід разом з Amphicotylus milesi, у якого череп сягав 43 см[1][3]. Виходячи з довжини черепа, загальна довжина тіла G. kiplingi оцінюється в 3,47 м[1].

Яйця, приписувані Goniopholis, були знайдені в пізній юрський період Португалії[4].

Частковий скелет невизначеного виду Goniopholis був знайдений у берріасському віці Анж-Шаранти у Франції[5].

На основі гістології кісток і аналізу стабільних ізотопів було зроблено висновок про те, що гоніофоліс був ектотермічним[6].

Примітки

  1. ↑ а б в г д De Andrade, M. B.; Edmonds, R.; Benton, M. J.; Schouten, R. (2011). A new Berriasian species of Goniopholis (Mesoeucrocodylia, Neosuchia) from England, and a review of the genus. Zoological Journal of the Linnean Society. 163: S66—S108. doi:10.1111/j.1096-3642.2011.00709.x.
  2. ↑ а б Buscalioni, A.D.; Alcalá, L.; Espílez, E.; Mampel, L. (2013). European Goniopholididae from the Early Albian Escucha Formation in Ariño (Teruel, Aragón, España). Spanish Journal of Palaeontology. 28 (1): 103—122. doi:10.7203/sjp.28.1.17835.
  3. ↑ Yoshida, Junki; Hori, Atsushi; Kobayashi, Yoshitsugu; Ryan, Michael J.; Takakuwa, Yuji; Hasegawa, Yoshikazu (2021). A new goniopholidid from the Upper Jurassic Morrison Formation, USA: novel insight into aquatic adaptation toward modern crocodylians. Royal Society Open Science (англ.). 8 (12): 210320. doi:10.1098/rsos.210320. ISSN 2054-5703. PMC 8652276. PMID 34909210.
  4. ↑ Russo, J., Mateus O., Marzola M., & Balbino A. (2017). Two new ootaxa from the late Jurassic: The oldest record of crocodylomorph eggs, from the Lourinhã Formation, Portugal. PLOS ONE. 12, 1–23.
  5. ↑ Ronan Allain, Romain Vullo, Lee Rozada, Jérémy Anquetin, Renaud Bourgeais, et al.. Vertebrate paleobiodiversity of the Early Cretaceous (Berriasian) Angeac-Charente Lagerstätte (southwestern France): implications for continental faunal turnover at the J/K boundary. Geodiversitas, Museum National d’Histoire Naturelle Paris, In press
  6. ↑ Faure-Brac, M.G.; Amiot, R.; de Muizon, C.; Cubo, J.; Lécuyer, C. (2021). Combined paleohistological and isotopic inferences of thermometabolism in extinct Neosuchia, using Goniopholis and Dyrosaurus (Pseudosuchia: Crocodylomorpha) as case studies. Paleobiology. Cambridge University Press (for The Paleontological Society): 1—22. doi:10.1017/pab.2021.34.