51-ша окрема механізована бригада (2002—2014) 51-ша механізована дивізія (1992—2002)
Нарукавний знак бригади
На службі	1992—2014
Країна	Україна
Вид	Сухопутні війська
Тип	Механізовані війська
Чисельність	бригада
У складі	13 армійський корпус
Гарнізон/Штаб	Волинська область, м. Володимир
Оснащення	Т-64, БТР-60, БТР-70, БТР-80, БМП-1, БМП-2;
Війни/битви	Війна на сході України Бої за Лисичанськ Бої за Мар'їнку Бої за Савур-Могилу Битва за кордон Бій під Оленівкою Бої за Іловайськ
Нагороди
Звання	«Перекопсько-Харківська» «Празько-Волинська»
Командування
Останній командувач	полковник Павло Півоваренко†
Медіафайли на Вікісховищі

51-ша окре́ма гвардійська Перекопсько-Харківська Празько-Волинська ордена Леніна двічі ордена Червоного прапора ордена Суворова і Кутузова механізована бригада (51 ОМБр, в/ч А2331, пп В3938) — військове з'єднання механізованих військ України, що існувало у 1992—2014 роках. За організаційно-штатною структурою бригада входила до складу 13-го армійського корпусу Сухопутних військ України.

З'єднання було створене з 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії СРСР. 2002 року з'єднання з дивізії було переформоване на бригаду.

2014 року бригада брала участь у війні на Донбасі. Підрозділи бригади брали участь у найбільш запеклих боях війни — боях на кордоні, за Савур-Могилу, боях за Іловайськ. Завдяки артилеристам та бійцям бригади у боях під Іловайськом було розбито дві колони російських військ, взято в полон 13 військовослужбовців Збройних сил РФ.

1 грудня 2014 року бригаду розформували, а за місцем її дислокації створено нову — 14-ту окрему механізовану бригаду.

19 січня 1992 року особовий склад 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії СРСР склав присягу на вірність українському народові. Дивізія була реорганізована у 51-шу механізовану дивізію.

У вересні 1999 року в рамках заходів, присвячених 800-літтю Волинсько-Галицького князівства та з нагоди 60-річчя з дня створення, дивізія одержала з рук Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Леоніда Кучми Бойовий Прапор та почесне найменування «Волинська».

У ході реалізації Державної програми розбудови і реформування Збройних Сил України у 2002 році 51-шу дивізію було реформовано в 51-шу окрему механізовану бригаду з залишенням їй усіх нагород та почесних найменувань.

Війну на сході України бригада зустріла у статусі кадрованої — вона мала всього близько 500 кадрових військових-контрактників проти 800—1000 контрактників у звичайних частинах. До повного складу у 4500 бійців мала нарощуватися за рахунок мобілізованих.^[1]

8 квітня 2014 року розпочалася мобілізація і з 521 військовослужбовця за контрактом бригада набирає 5386 чоловік. За три дні бригада була набрана до штату воєнного часу і 12 квітня 2014 року передислокована у повному складі на Рівненський учбовий центр.^[2]

Приблизно о 6:00 ранку 22 травня 2014 року між Великоанадолем (Ольгінка) і Володимирівкою поблизу міста Волноваха Донецької області стався напад групи бойовиків так званої «ДНР» на табір військовослужбовців 51-ї механізованої бригади. За словами очевидців, бойовики приїхали на інкасаторських авто «Приватбанку», і відкрили вогонь з гранатометів та кулеметів. З особового складу бригади було близько 30 чоловік, 3 БТР або БМП. Під час обстрілу один із зарядів влучив у бойову машину, яка перебувала на блокпосту, що спричинило вибух боєкомплекту. Внаслідок бою загинуло 17 військових, включно з командиром батальйону майором Леонідом Полінкевичем, 18 поранено. Всього до місцевої лікарні було доправлено з вогнепальними пораненнями 31 людину.^[3][4][5]

Після бою під Волновахою командира бригади полковника Володимира Яцкова було усунуто від командування, а саму бригаду вивели на злагодження на полігон Широкий Лан.^[1] Проте 300 чоловік висловили бажання залишитися в зоні АТО — під Маріуполем ці сили провели три тижні, а в кінці червня вони були передислоковані в Докучаєвськ. Звідти частину особового складу перекинули в Амвросіївку, де тоді вела бої 72-га бригада, а частину батальйонно-тактичної групи на чолі з підполковником Миколою Капіносом відправили в район села Григорівка на кордоні з РФ. Росіяни щоночі здійснювали маневри силами порядка 50 машин, імітуючи атаки, проте кордон тоді не перетинали. Кожен день протягом двох тижнів там велися артилерійські обстріли — мінометна батарея тактичної групи, маючи хороші замасковані позиції на висоті, била по силам проросійських формувань, і практично не мала втрат.^[1]

14 липня 2014-го під час переміщення в колоні поблизу села Черемшине вночі відбувся бій. Бригада почала відхід із Черемшиного, проросійські сили уразили пострілом ПТРК САУ 2С1.

25 липня 2014 року 40 військовослужбовців 51-ї бригади і декілька військовослужбовців з 72 ОМБр з угрупування Збройних сил України, що утримувало позиції біля Червонопартизанська, після 10 днів у оточенні і під обстрілами, були змушені скласти зброю і перейти українсько-російський кордон, таким чином потрапивши у полон.^[6] Кілька бійців з угрупування здаватись відмовилися і прорвалися до позицій ЗСУ.

2 серпня у Запоріжжі суд відпустив під особисті зобов'язання всіх військовослужбовців 51-ї окремої механізованої бригади, яких підозрюють у дезертирстві (вимушено відступили під обстрілом на територію РФ).^[7]

24 серпня 2014 року на український блокпост в Оленівці, що під Донецьком, почали наступ значні сили проросійських збройних угруповань: танковий підрозділ батальйону «Оплот» у складі щонайменше 5 танків, і піхота батальйону «Кальміус». Зі спогадів Миколи Тишика, танкіста 51-ї бригади, наступ почався з артилерійського обстрілу, хоча й неточного, о 4 ранку.^[8] Зі спогадів танкістів Оплоту, що брали участь у тому нападі, вони у 6:23 ранку зайняли селище Луганське і далі висунулись на Оленівку, на блокпост Сигнальний. Згідно їх слів, головний танк у колоні ще до бою виявив несправність гармати — гідростопор, — він вийшов зі строю і пішов у поле лагодити неполадку.^[8] Інші ж танки почали обстріл українського блокпосту, намагаючись вразити можливі позиції, техніку і вогневі точки українців. За словами Миколи Тишика, це була майже 8 ранку, вони зарядили бронебійний снаряд у гармату танку ще коли почули гуркіт танкових двигунів у тумані, і чекали у зеленці. Коли з туману вийшов танк Т-64БВ проросійських сил, його гармата була повернута в сторону Донецька, що спочатку спантеличило українських танкістів. Проте коли він почав розворот башти, український танк за наказом Миколи Тишика зробив постріл, яким одразу його підбив, влучивши в башту в місце командира. Підбитий танк спалахнув вогнем, і невдовзі вибухнув — його втрата спричинила панічні настрої серед танкістів Оплоту.

Зовнішні медіафайли
Зображення
	1. Затоплений Т-72Б зр. 1989, бортовий № 38
	2. Т-72Б, бортовий № 37, у «Оплоту» // 22 серпня 2014
	3. Т-72Б, бортовий № 37 // Askai
	4. Т-72Б, бортовий № 37 як трофей // 24 серпня 2014
Відеофайли
	1. Танкіст Микола Тишик про захоплення ворожого танка // Громадське, 18 вересня 2014

Один з їх танків все ж поцілив український танк осколковим снарядом у башту, чим розбив йому триплекси, вивів з ладу стабілізатор гармати, а на башті почалась незначна пожежа, яку невдовзі Микола з екіпажем загасили. Проте інші два танки Т-72 Оплоту почали неорганізований відступ, під час якого один передом, а інший задом впали у канаву. Їх танкісти евакуювалися і втекли. Четвертий танк вийшов з бою, забравши пораненого мехвода.^[8] В результаті бою українська сторона втратила підбитими БМП-2 і МТ-ЛБ. Проросійські сили втратили танк Т-64БВ згорілим, і два Т-72 покинутими: перший мав модель Т-72Б зр. 1989, бортовий № 38, і був затоплений повністю, його не змогли витягти українські військовики. Другий Т-72Б, бортовий № 37, був узятий трофеєм, і його передали батальйону міліції «Дніпро-1».^[8]

22 вересня Президент Петро Порошенко повідомив, що 51-шу бригаду Збройних сил України буде розформовано, а на її місці буде створена нова механізована бригада.^[9]

8 жовтня Петро Порошенко на зустрічі з бійцями та командирами 51 ОМБр анонсував створення 14-ї механізованої бригади, — на базі підрозділів 51-ї бригади, які зарекомендували себе як героїчні під час АТО:^[10]

Ті підрозділи, які героїчно себе проявили, не мають бути розформовані. Вони мають у повному складі зі збереженням своїх традицій стати основою нової бригади.

— Петро Порошенко, 8 жовтня 2014.

Серед таких президент назвав розвідників, які одними з перших взяли під контроль Савур-Могилу; протитанковий артилерійський підрозділ бригади, який знищив чимало бронетехніки противника; ремонтний підрозділ бригади, який під обстрілами виконував свої обов'язки; танковий підрозділ, який атакував ворога, щоб забезпечити виведення українських військ з-під Іловайська.

1 грудня 2014 року бригаду розформували, а за місцем її дислокації створили нову: 14-ту окрему механізовану бригаду.^[11]

• 22 травня 2014
  • майор Полінкевич Леонід Олександрович
  • лейтенант Овчарук Володимир Борисович
  • старший сержант Артемук Олександр Іванович
  • старший солдат Біда Євгеній Миколайович
  • солдат Бондарук Микола Петрович
  • солдат Грицюк Михайло Михайлович
  • солдат Зарадюк Володимир Володимирович
  • солдат Йовзик Дмитро Васильович
  • солдат Ліщук Віталій Леонідович
  • солдат Маринич Віталій Петрович
  • солдат Махновець Віталій Іванович
  • солдат Нечипорук Андрій Дмитрович
  • солдат Озеранчук Леонід Вікторович
  • солдат Попов Павло Володимирович
  • солдат Прокопчук Володимир Іванович
  • солдат Шкрібляк Дмитро Олександрович
• 23 травня 2014 — старший солдат Кузьмін Любомир Ігорович
• 17 червня 2014
  • молодший сержант Крохмаль Володимир Антонович
  • солдат Ващеня Іван Петрович
• 28 червня 2014 — старший солдат Упоров Ігор Романович
• 1 липня 2014 — солдат Гринюк Володимир Володимирович
• 14 липня
  • молодший сержант Юрій Трохимук
  • солдат Олександр Абрамчук
  • солдат Ігор Кантор
  • солдат Юрій Трохимук
• 25 липня — солдат Григорій Савчук
• 1 серпня 2014
  • капітан Андрій Задорожний
  • сержант Руслан Калуш
  • молодший сержант Андрій Курочка
  • старший солдат Сергій Дармофал,
  • старший солдат Михайло Котельчук
  • старший солдат Сергій Кушнір
  • солдат Власюк Роман Васильович
• 6 серпня 2014
  • солдат Трохимчук Іван Васильович
  • солдат Іван Сирватка
• 7 серпня — старший лейтенант Валентин Прихід
• 17 серпня 2014 — солдат Дмитро Герасимик
• 21 серпня 2014
  • солдат Приходько Володимир Володимирович
  • Сергій Приймак
• 25 серпня
  • Олександр Лобжин
  • Ігор Пугач
  • Валерій Янчук
• 27 серпня — солдат Сергій Курука.
• 28 серпня 2014 — солдат Лавренчук Юрій Васильович
• 29 серпня 2014:
  • Іван Джадан (40-й батальйон)
  • Ігор Долгов (40-й батальйон)
  • Костянтин Нечепуренко (40-й батальйон)
  • Сергій Конопацький (40-й батальйон)
  • Василь Зелінський
  • Віталій Малишев
  • Вадим Засєкін
  • Богдан Тарасюк
  • В'ячеслав Іонов
  • Олександр Василюк
  • Олег Ващишин
  • Микола Гуменюк
  • Ігор Кушнір
  • Олександр Перепелиця
  • Андрій Посполітак
  • Андрій Саксін
• 31 серпня 2014 — солдат Громовий Денис Володимирович
• 4 вересня 2014 — солдат Сергій Писарук.
• 12 вересня — старший лейтенант Олексій Кітновський

1 листопада Петро Порошенко повідомив, що вдалося досягти звільнення іще 25 бійців, котрі перебували в полоні у Сніжному — вояків 51-ї бригади, а також з військової частини 3056 Національної гвардії та 39-го батальйону територіальної оборони: обмін відбувся в форматі 25 на 25.^[12]

30 грудня внаслідок переговорів, котрі організувала миротворча місія УПЦ МП, було визволено з полону трьох людей, із 51-ї бригади — молодшого сержанта Юрія Потейчука (Волинь) та молодшого сержанта Святослава Савчука (Волинь).^[13]

1 лютого 2015 року з полону терористів вдалося визволити двох військовослужбовців з 51-ї механізованої бригади.^[14]

6 квітня загинув військовик 51-ї бригади Луць Дмитро Сергійович, місце та обставини не уточнені.^[15] 29 квітня 2015-го здійснено спецоперацію за сприяння СБУ, вдалося звільнити військовика 51 ОМБр Євгена Олейника — провів в полоні бойовиків понад 8 місяців.^[16]

9 вересня 2015 року з полону терористів звільнені командир гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, підполковник Сергій Фураєв та командир гармати гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, старший матрос Артем Комісарчук — перебували у заручниках з часу Іловайського котла.^[17] 18 вересня 2018 року в Луцьку перепохований Лавренчук Юрій Васильович — загинув під Іловайськом.^[18]

• 
  управління (штаб)
• 
  50-й окремий танковий батальйон
• 
  44-й механізований полк
• 
  47-й механізований полк
• 
  170-й танковий полк
• 
  11-й інженерний батальйон
• 
  21-й окремий розвідувальний батальйон
• 
  43-й артилерійський полк
• 
  59-й зенітно-ракетний полк
• 
  25-й окремий батальйон зв'язку
• 
  309-й окремий батальйон технічного забезпечення
• 
  24-й польовий навчальний полігон
• 
  84-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон

• (???—2009) полковник Кравченко Володимир Анатолійович
• (10.2009—10.2012) підполковник Залужний Валерій Федорович^[19]
• (10.2012—05.2014) полковник Яцків Володимир Васильович
• (05.2014—08.2014†) в.о. полковник Півоваренко Павло Васильович,^[20] загинув 29 серпня 2014 року в бою під Іловайськом.

• 14-та окрема механізована бригада
• 51-ша гвардійська мотострілецька дивізія (І формування)
• 51-ша гвардійська мотострілецька дивізія (ІІ формування)

51-ша окрема механізована бригада у соціальних мережах
	51-ша окрема механізована бригада на сайті Facebook

• Офіційні втрати [Архівовано 1 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Командний пункт розформованої 51-ї механізованої бригади взяли в облогу військові та їх рідні [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• У демобілізованих волинян вимагають гроші і «ставляться як до худоби» [Архівовано 26 травня 2015 у Wayback Machine.]
• 51-ша окрема механізована бригада в боях влітку 2014 року [Архівовано 28 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Комбриг Павло Пивоваренко: від зрадника до Героя
• Жирохов М. Невідомі сторінки Іловайської операції: другий батальйон 51-ї бригади [Архівовано 8 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Сьогодні — річниця з дня створення славетної 51-ї ОМБр [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.]