Зник безвісти в районі м. Іловайськ під час виходу з оточення.
Життєпис
Юрій Лавренчук народився 1985 року в селі Старосілля Маневицького району Волинської області.
Мешкав у Луцьку. Був призваний під час першої хвилі часткової мобілізації навесні 2014 року. Спочатку воював у складі 2-го батальйону — перебував на Луганщині, потім в районі Іловайська — у с. Многопілля.
Зник безвісти в районі м. Іловайськ під час виходу з оточення. Востаннє виходив на зв'язок 28 серпня, був поранений[1], з того часу його розшукували рідні.
У листопаді 2015 року був похований на кладовищі села Парасковіївка (Бахмутський район) Донецької області. 4 вересня 2018 року Юрій Лавренчук ідентифікований за експертизою ДНК. Перепохований 18 вересня 2018 року на Алеї почесних поховань міського цвинтаря Луцька в селі Гаразджа (на хресті датою смерті вказано «08.2014»).[2].
Родина
Залишилися мати (батько помер перед народженням онуки), дружина Лілія Леонтіївна та маленька донька Аня, яка народилася незадовго до того, як її тата призвали в зону проведення антитерористичної операції[3].
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений:
12 травня 2020 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]