2003 року Ландсберґіс закінчив історичний факультет Вільнюського університету та здобув ступінь бакалавра; 2005 року закінчив Інститут міжнародних відносин та політичних наук Вільнюського університету, здобувши ступінь магістра з міжнародних відносин та дипломатії. Працював у Міністерстві закордонних справ Литви та Канцелярії Президента Литви. 2007 року він приєднався до персоналу посольства Литви в Бельгії. Ландсберґіс повернувся до Литви 2011 року й працював у канцелярії уряду Литви.[5]
25 квітня 2015 року Ландсберґіс був обраний Головою Союзу Вітчизни, здолавши ексспікера СеймуІрену Дегутьєне.[7]
Ландсберґіс попросив про зустріч з російськими депутатами та чиновниками в Москві на тлі росівйсько-української війни на початку 2015 року, але російська сторона відмовилася від зустрічі.[8]
Міністр МЗС Литви
2 червня 2021 року Ландсберґіс закликав білоруського диктатора Олександра Лукашенка скласти повноваження президента Білорусі, розкритикувавши його за наявність політв'язнів у Білорусі. Це сталося після арешту опозиційного журналіста Романа Протасевича на рейсі 4978Ryanair, що прямував до Вільнюсу[9].
У жовтні 2024 року Ландсбергіс оголосив про відставку з посади лідера партії Союзу батьківщини після невдачі на виборах до Сейму Литви[10].
Статки, розслідування конфлікту інтересів
Ландсберґіс потрапив до п'ятірки найзаможніших членів Сейму 2016—2020 років, головним чином завдяки мережі приватних шкіл та дитячих садків його дружини, які частково фінансуються з державних джерел.[11] Були порушені питання щодо підозрілих господарських операцій, але справа не надходила до суду, хоча Національна податкова інспекція розпочала офіційне розслідування.[12]
Особисте життя
Батько — Вітаутас (Вітовт) Ландсберґіс, литовський письменник,
Дружина — Австея Ландсбергєне, мають чотирьох дітей.
Нагороди
Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (Україна, 23 серпня2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі.[13]