PROFILPELAJAR.COM

Яблонський Валентин Андрійович
Яблонський Валентин Андрійович
Народився	8 грудня 1930; Демидівський район, Рівненська область
Помер	30 грудня 2022 (92 роки); Київ, Україна
Країна	Україна
Діяльність	політик
Науковий ступінь	доктор біологічних наук
Посада	народний депутат України
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Яблонський.

Валентин Андрійович Яблонський (8 грудня 1930 с. Вербень Демидівського району Рівненської обл — 30 грудня 2022, Київ) — громадський діяч, народний депутат України ІІ скликання, український учений у галузі освіти, історії, ветеринарної медицини. Доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України (1991), член-кореспондент Національної академії аграрних наук України. Академік-засновник Академії наук вищої школи України (1992). Батько Оксани Яблонської.

Життєпис

Народився у с. Вербень Демидівського району Рівненської обл. у родині священника.

1953 — Закінчив Львівський ветеринарний інститут,
1953—1959 — працював головним ветеринарним лікарем Магерівського району Львівської обл.,
1959—1962 — навчався в аспірантурі НДІ землеробства і тваринництва західних районів України,
1962—1967 — працював заступником директора з наукової роботи Передкарпатської сільськогосподарської дослідної станції,
1968—1972 — доцент, завідувач кафедри ветеринарії Кабардино-Балкарського університету,
1972—1973 — завідувач кафедри фізіології і біохімії, декан зооінженерного факультету,
1974—1994 — проректор з наукової роботи та завідувач кафедри ветеринарного акушерства Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту . Доктор біологічних наук (1971), професор (1973).
1994—1998 — народний депутат України ІІ скликання, голова підкомітету з науки та технологій Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, член Парламентської асамблеї Ради Європи.
1998 — професор Національного університету біоресурсів і природокористування.

Помер 30 грудня 2022 року у Києві^[2].

Наукова діяльність

Головні напрями досліджень:

історія Волині;
українсько-польські стосунки;
історія УПА;
історія України;
історія Церкви;
історія та організація вищої освіти в Україні та за рубежем;
проблеми педагогіки вищої школи;
наукознавство, методологія і методи наукових досліджень;
фізіологія, патологія та імунологія відтворення тварин.

Створив наукову школу з імунології репродукції тварин. Створив проблемну лабораторію з імунології репродукції.

Автор понад 300 наукових праць, із них — 2 довідники, 11 навчальних посібників, підручники, 7 монографій, біля 900 рефератів у РЖ «Биология», серія «Физиология человека и животных», понад 150 статей у ЗМІ, зокрема:

«Вища освіта України на рубежі тисячоліть» (1998);
«Наукознавство» (2001);
«Біотехнологія відтворення тварин» (2005) — перший український підручник для вишів (головний редактор та основний автор, 3 видання));
автор нормативної дисципліни «Методологія і методи наукових досліджень у тваринництві та ветеринарній медицині» для ОС «Магістр»;
автобіографічна повість «Сімдесятп'ята зима» (2005);
«Нерозставлені акценти» (2010);
«Епікриз» (2015);
«Нескорена Волинь» (2017).

Член Народного Руху України, народний депутат України, член Ради Європи, співавтор Європейської Конвенції з біоетики («Про захист людини від невмілого застосування досягнень науки та біотехнології», 1998).

За 55 років роботи в науці та вищій освіті вніс свій вклад у підготовку та підвищення кваліфікації біля 15 тисяч фахівців, Підготував 5 докторів та 25 кандидатів наук.

Член Міжнародного товариства імунологів та Міжнародної асоціації ветеринарної освіти, її віце-президент з 1990 р. по 1998 р., учасник багатьох міжнародних симпозіумів та конгресів з імунології репродукції людини та тварин, Член-кореспондент Української академії аграрних наук (1995). Заслужений діяч науки і техніки України (1992).

Академік-секретар аграрного відділення АН ВШ України та член Президії АН ВШ України з 2004 р.