PROFILPELAJAR.COM

Шевчук Василь Петрович
Шевчук Василь Петрович
Народився	31 січня 1933; с. Гурівці, Козятинський район, Вінницька область, УРСР
Помер	9 грудня 2024 (91 рік); Київ, Україна
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	науковець, доцент
Alma mater	Вінницький педагогічний інститут ім. М. Островського
Галузь	історія
Заклад	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Відомі учні	Киридон Петро Васильович
Аспіранти, докторанти	Киридон Петро Васильович
Нагороди	Заслужений працівник вищої школи Української РСР (1984). , кілька медалей СРСР.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Шевчук; Шевчук Василь.

Шевчук Василь Петрович (31 січня 1933, с. Гурівці, Козятинський район, Вінницька область, УРСР — 9 грудня 2024^[1]) — доктор історичних наук (1975), професор (1976), науковець, педагог, фахівець у галузі історії. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1976—1986 р.

Біографія

Народився в селянській родині, батько загинув на фронті німецько-радянської війни. Після закінчення Глухівецької середньої школи, у 1951 році вступив на історичний факультет Вінницького педагогічного інституту імені М. Островського. У 1955 році закінчив історичний факультет Вінницького педагогічного інституту ім. М. Островського. У 1955 році працював учителем Сестринівської середньої школи Козятинського району Вінницької області.

З 1955 до 1958 року служив у Військово-морському флоті СРСР. Член КПРС з 1956 року.

Після демобілізації працював лаборантом кафедри марксизму-ленінізму Вінницького медичного інституту. У 1960—1963 роках навчався в аспірантурі кафедри історії КПРС історичного факультету Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. 1963 року захистив кандидатську дисертацію.

З 1963 по 1975 рік працював асистентом, доцентом, професором кафедри історії КПРС Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. У 1976 році обійняв посаду професора історичного факультету університету. Захистив у 1975 році докторську дисертацію^[2].

З 1976 по 1983 рік працював секретарем партійного комітету КПУ Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

З 1983 року — завідувач кафедри історії КПРС для гуманітарних факультетів, у 1990–1995 роках завідував кафедрою політичної історії, потім — кафедрою історії для гуманітарних факультетів цього університету^[2]^[3].

З 1998 року — професор кафедри історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету. З 2003 року — працював на кафедрі інформаційно-пропагандистського забезпечення та військової журналістики гуманітарного факультету Національної академії оборони України. Читав лекції для студентів та викладачів Лейпцизького університету (НДР) та університету Санта-Клара (Куба)^[2].

Входив до складу комісії Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР, що займалася координацією наукової діяльності вузів країни. У 1993 році входив до складу секції суспільних наук за рішенням Президії Комітету з присудження Державних премій України у галузі науки і техніки^[2].

З 2014 року і до останніх днів життя обіймав посаду головного наукового співробітника науково-дослідного центру воєнної історії Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Похований 12 грудня 2024 року на Лісовому цвинтарі в Києві.

Наукова школа

Підготував більше 50 кандидатів історичних наук, 10 докторантів. Понад 10 років був головою спецради з захисту кандидатських та докторських дисертацій. З 1993 року і до 2024 року був членом редколегії та головним редактором «Наукових записок з української історії» Університету Григорія Сковороди в Переяславі^[2].

Учні:

Киридон Петро Васильович (Чотирнадцятий з'їзд ВКП(б): історіографія, 1991 р.)^[4]

Основні праці

Автор понад 100-а наукових праць з історії України, українського державотворення, історії політичних партій, робітничого класу України тощо, серед яких^[2]:

Історія української державності. Курс лекцій: Навч. посіб. для слухачів вищих закладів освіти України. — К., 1999.
Історія України. Від стародавньої історії до 1917 р.: Навч. посіб. для слухачів Київського військового гуманітарного інституту Національної Академії оборони України. — К., 1999.
Історія України: 1917–2001 рр.: Навч. посіб. для слухачів Київського військового гуманітарного інституту Національної Академії оборони України. — К., 2001.
Історія України: Навч. посіб. для 11 класу середньої загальноосвітньої школи. — Запоріжжя, 2000.
Соборність України. На шляху до об'єднання та утвердження української державності: Кн. 2. — К., 2002.
Історія української державності: Посібник для слухачів Академії Національної Оборони України. — К., 2005

Нагороди та відзнаки

Заслужений працівник вищої школи Української РСР (1984).
Орден Дружби народів,
кілька медалей СРСР^[2].
Наказом міністра оборони України у 2011 р. нагороджений медаллю «За сприяння Збройним Силам України».
У 2016 р. відзначений почесним нагрудним знаком Начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України «За самовіддану працю у Збройних силах України».