Козя́тинський райо́н — колишній[2]район в Україні, Вінницька область. Адміністративний центр — місто Козятин. Населення становить 38 975 жителів (01.01.2018).
Козятинський район утворено 7 березня1923 року в складі Київської губернії.
На території району відомі понад сотня археологічних пам'яток різних культур, включаючи трипільську, черняхівську та епохи бронзи.
Традиційно, землі Козятинщини входили до складу Київської землі, будучи її південно-західним рубежем. В кінці XIV століття землі були приєднані до Великого князівства Литовського. З 1569 року, за наслідками Люблінської унії входить до Польської держави.
З давніх часів землі Козятинщини знаходились на межі трьох історичних земель — Київської, Волинської та Подільської. З південного сходу на північний захід, через район проходить знаменитий Чорний шлях, який служив в свій час кордоном між Київщиною та Брацлавським воєводством.
Вздовж Чорного шляху по землях Козятинщини стоять кургани—могили. Помітними є Раба могила на землях с. Малишівка та могила на полі села Туча, яка була визначена як найбільша точка над рівнем моря в колишній Київській губернії.
Край неодноразово зазнавав спустошливих набігів татар.
Серед помітних подій визвольної війни Богдана Хмельницького 1646−1654 років, відома битва козацьких військ під проводом Максима Кривоноса та польським військом на чолі з Єремією Вишневецьким під Махнівкою, на початку червня 1648 року. Біля села Комсомольське (нині — Махнівка), на автошляху Київ — Вінниця, встановлено пам'ятник примирення між польським та українським народами.
Вокзал ст. Козятин (збудований у 1889 р. за проектом арх. В. Куликовського, будував О. Кобелєв). Головний вхід, привокзальна площа
Значним поштовхом в економічному розвитку земель стала відміна кріпосного права та промисловий переворот другої половини XIX століття. Виникнення міста Козятина пов'язане з будівництвом Києво—Балтської (Одеської) залізниці, і переймає назву сусіднього села Козятина. В липні 1870 року закінчено прокладання гілки від станції Козятин до Бердичева. 7 липня 1874 року Козятин офіційно віднесено до категорії містечок. У 1898 році за проектом В. І. Куликовського було збудовано Козятинський залізничний вузол, що нині є пам'яткою архітектури XIX ст.
Поступово кустарне ремісниче виробництво замінюється промисловим, особливо в галузі переробки сільськогосподарської продукції. З 1872 року починає діяти три цукрових заводи: в селах Махаринці, Бродецьке, та Йосипівка (Юзефо-Миколаївський завод).
У 1917—1920 роках Козятинщина стає ареною швидкоплинних подій, пов'язаних з державотворчими змаганнями української та більшовицької революцій, австро-німецької окупації 1918 року, радянсько-польської війни 1920 року.
У травні 1921 року на тракті Козятин — Сквира об'єднаний загін українських повстанців під проводом отамана Пугача винищив озброєних більшовиків, які ремонтували телеграфну лінію. При цьому загинув один з повстанців — козак Семен. Йому влаштували пишний похорон у селі на схід від Самгородка. Згодом уже під командуванням отамана Орла 300 повстанців розгромили стільки ж бійців з боку більшовиків, які прямували в Самгородок. У бою знищено 50 «червоних», ще 30 — взяли в полон.
Наприкінці травня більшовики біля того ж села на схід від Самгородка спробували завдати поразки повстанцям Пугача-Орла, хоча ворогів вдалося налякати — змусити до втечі у село Талалаї цілу сотню, вбивши її командувача. Більшовики відповіли зґвалтуваннями дівчат в околиці.
З початком Німецько-радянської війни вже в середині липня 1941 року територія району опинилася під німецькою окупацією. Незважаючи на окупаційний режим населення району не припиняло боротьби із загарбниками, підпільні групи протягом всього періоду німецької окупації діяли в місті Козятині та селах району. 28 грудня 1943 року радянські війська силами 1-го Українського фронту заволоділи містом Козятин, 8 березня 1944 року — всім Козятинським районом.
З 27 лютого 1932 року Козятинщина знаходиться в складі новоутвореної Вінницької області. 17 грудня 1938 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР селище Козятин віднесено до категорії міст.
13 липня 2000 року м. Козятин отримав статус міста обласного підпорядкування.
Родинним корінням пов'язаний з землею району перший Президент України М.Грушевський. Музей Хліба в селі Білопілля відкритий 31 серпня 1986 року, музей Михайла Грушевського в селі Сестринівка, відкритий 29 вересня 2006 року.
Будівельний комплекс району нараховує 2 будівельні організації, з них: філія ДП «Вінницького облавтодору» (будівництво та експлуатація доріг) та КП «Спецсільгоспмонтаж» (спеціалізовані монтажні роботи).
Транспорт
Транспортний комплекс району представлений двома підприємствами: ВАТ «Козятинське АТП-10514» (пасажирські перевезення) та Бродецькою філією ВАТ «Київ-Дністровське МППЗТ» (під'їзні колії). Крім того, перевезення пасажирів на приміських та міжміських маршрутах здійснює 11 перевізників, які обслуговують 53 приміських маршрути, 10 — приватні особи. Ними обслуговується 36 маршрутів.
Загальна протяжність автомобільних шляхів по Козятинському району становить 412,1 км, в тому числі ґрунтових — 36,4 км.
Загальна протяжність залізничних шляхів, що проходять Козятинським районом — 73,5 км. Крім того, під'їзні залізничні колії до промислових підприємств району становлять 17,5 км.
Лінії електропередач по району становлять 1898 км, з них: ВЛ — 10кв — 678 км, ВЛ-04кв. — 1220 км. Ліній зв'язку прокладено 2362 км, із них: радіо — 945 км, телефон — 1417 км.
Соціально-культурна сфера
Телекомунікаційна мережа ЦЕЗ № 4 нараховує 96 АТС загальною монтованою ємністю 21374 номери в тому числі по Козятинському району 32 АТС ємністю 10014 номерів. 67 відсотків сільських АТС мають цифрові з'єднувальні лінії з центральної АТС районного центру.
Територія району покрита стільниковим мобільним зв'язком «МТС», «Київстар», «Life».
Газифіковано 59 населених пунктів, що становить 81,9 % по району. Загальна довжина газових мереж близько 813,4 км.
Мережа закладів культури — це 52 установи клубного типу, з них 21 будинок культури та 31 сільських клубів. Працює 2 дитячі музичні школи в селах Махнівка та Самгородок. Функціонує 144 клубних формувань, з яких 124 аматорського мистецтва, з них 5 присвоєно звання «Народний»: ансамбль танцю «Зорянка», хоровий колектив РБК, драматичний колектив РБК, дитячий чеський фольклорно-етнографічний ансамбль «Студанка» с. Миколаївка, аматорський колектив «Розмай» с. Махнівка.
Населення району обслуговують центральна районна бібліотека для дорослих, дитяча районна бібліотека та 39 сільських бібліотек — філіалів. Загальний районний фонд літератури становить 683 тис. примірників. При юнацькому відділі центральної бібліотеки діє клуб «9 Муз»; на базі Козятинської СЗШ І-ІП ст. № 9 — літературний клуб «Кобзарик».
Створено музеї: хліба у с. Білопілля, музей історії села Комсомольське (нині — Махнівка), меморіальний музей М. С. Грушевського в с. Сестринівка, а також музей Бойової Слави при Козятинській школі-інтернат. В районі в рамках року села проводився заключний концерт фестивалю «Таланити нашого села»
Мешканців району обслуговують 70 лікувально-профілактичних установ на 365 ліжок з них: 4 лікарні, 8 амбулаторій, 58 ФАПІВ і 1103 медичних працівника. У структурі Козятинського РТМО функціонує: 1 ЦРЛ, 1 районна лікарня, 1 селищна лікарня, 1 дільнича лікарня, 6 лікарських амбулаторій, 2 амбулаторії сімейної медицини і 58 ФАПів і ФП. У РТМО працює 145 лікарів, середніх медичних працівників 518, молодшого медичного персоналу 242.
У районі діє кооперативно-профспілкове фізкультурно-спортивне товариство «Колос», при якому працює районна дитяча юнацька спортивна школа (РДЮСШ). Споруджено 26 стадіонів, 22 спортивних майданчиків (облаштовано спортивний майданчик з штучним покриттям для гри в футбол в смт Глухівці), 30 спортивних зали, 3 стрілецьких тири. Обладнано 5 майданчиків із тренажерами у с. Глухівці, Махнівка, Миколаївка, Юзефо-Миколаївка, Самгородок.
Кількість денних загальноосвітніх навчальних закладів району становить 41 одиниця, в яких навчається 5400 учнів. Крім того працює одна школа інтернат-гімназія І-ІІІ ст. та спецшкола для дітей з вадами зору. Діє 12 дошкільних закладів, з чисельності 500 дітей.
Політика
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Козятинського району були створені 74 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 71,43 % (проголосували 24 304 із 34 025 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 66,29 % (16 110 виборців); Юлія Тимошенко — 20,01 % (4 863 виборців), Олег Ляшко — 5,34 % (1 297 виборців), Анатолій Гриценко — 2,42 % (588 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,85 %.[7]
Володимир Антонович (1834—1908) — український історик, археолог, етнограф, археограф, член-кореспондент Російської АН з 1901; професор Київського університету з 1878; співорганізатор Київської Громади, член Київського товариства старожитностей і мистецтв.
Іван Дем'янюк (1920—2012) — солдат Червоної армії, обвинувачений у співучасті в нацистських злочинах.
Анатолій Кочерга (1947) — український оперний співак, бас, лауреат Шевченківської премії (1989);
Леонід Грач (1948) — український політик, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим (1998—2002), Народний депутат України 3, 4, 5, 6-го скликань.
Євген Чумак (1995) — український футболіст, півзахисник.
Вільчинська З. В. Наша історія: адмін.-територ. устрій, сусп.-політ. історія Козятинщини в контексті історії України з найдавніших часів до сьогодення. — Вінниця: Картогр. ф-ка, 2013. — 911 с.: іл., табл., [8] арк. кольор. іл. — Бібліогр.: с. 890—896. — Алф. покажч.: с. 883—896.
Козятинський район // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.298-332
.svg){kind=small}
