Фризи

Фризи
Прапор
Країна  Нідерланди і  Німеччина
Кількість населення 646 317 осіб[1]
Досліджується в Frisian studiesd
CMNS: Фризи у Вікісховищі
Землі фризів

Фризи (фриз. Friezen, півн.-фриз. Fresken, сх.-фриз. Fräisen) — германська етнічна група, тубільці прибережних регіонів Нідерландів і північно-західної Німеччини. [2] [3] [4] [5][6] Населяють територію, відому як Фризія, і зосереджені у нідерландських провінціях Фрисландія та Гронінген, а у Німеччині — у Східній Фризії та Північній Фризії (яка була частиною Данії до 1864 р.). [7] Фризькими мовами розмовляють понад 500 000 людей; Західнофризька мова офіційно визнана в Нідерландах (Фрисландія), а північнофризька та східнофризька визнані регіональними мовами Німеччини.

Історія

Стародавні фризії[en] вперше згадуються у римському звіті про війну Друза проти рейнських германців і хавків[en] у 12 році до Р. Х. [8] Час від часу вони з'являються в розповідях про війни римлян проти германських племен регіону, аж до повстання батавів близько 70 року по Р. Х. включно. Фризькі найманці застосовувались під час римського вторгнення до Британії як кавалерія. [9] Вони не згадуються більше до бл. 296, коли були депортовані на римську територію як лаеті[en] (тобто кріпаки римської доби; див. Римський форт Бінчестер[en] та Cuneus Frisionum[en]). [10] Відкриття типу глиняного посуду, унікального для Фризії четвертого століття, під назвою terp Tritzum, показує, що невідома кількість із них була переселена римлянами у Фландрію та Кент [11], ймовірно, як лаеті.

З третього по п'яте століття Фризія зазнала морської трансгресії, через яку більша частина суші стала непридатною для проживання, та відбулась зміна клімату до прохолоднішого та вологішого. [12] [13] [14] [15] Населення, яке можливо залишилося, різко скоротилося, і прибережні землі залишалися в основному безлюдними протягом наступних двох століть. Коли умови покращилися, Фризія отримала приплив нових поселенців, переважно англів і саксів. Ці люди згодом будуть називатися «фризами» (старофризька: Frīsa, староанглійська: Frīsan), хоча вони не обов'язково походили від давніх фризіїв. Саме ці «нові фризи» в основному є предками середньовічних і сучасних фризів. [16]

До кінця шостого століття територія Фризії розширилася на захід до узбережжя Північного моря, а в сьомому столітті — на південь до Дорестаду. Цю найбільшу територію Фризії іноді називають Frisia Magna. Ранньою Фризією правив Верховний король[en], причому найдавніша згадка про «фризького короля» датується 678 роком [17].

На початку VIII сторіччя фризька знать вступила в дедалі більший конфлікт із франками на півдні, що призвело до серії воєн[en], у яких Франкська імперія зрештою підкорила Фризію в 734 році. Ці війни сприяли спробам англо-ірландських місіонерів (які почалися з Святого Боніфація), щоб навернути фризьке населення до християнства, що святому Вілліброрду значною мірою вдалося. [18]

Через деякий час після смерті Карла Великого фризькі території теоретично перебували під контролем графа Голландії, але на практиці голландські графи, починаючи з графа Арнульфа в 993 році, не змогли утвердити себе як суверенні володарі Фризії. У результаті тупикова ситуація призвела до періоду, який називають «фризькою свободою[en]», коли феодалізму та кріпацтва (а також центральної чи судової адміністрації) не існувало, і коли фризькі землі були під орудою лише Імператора Священної Римської імперії.

Проте протягом XIII століття графи Голландії ставали все могутнішими та, починаючи з 1272 року, намагалися відновити себе як законні володарі фризьких земель у серії воєн[en], які (з низкою тривалих перерв) закінчилися в 1422 році голландським завоюванням Західної Фризії та становленням могутнього дворянського класу у Центральній і Східній Фризії. Проте, хоча міжусобиці відбувались до пізнього середньовіччя, у Фризії та Північно-Західній Європі загалом було відносно низький рівень насильства. Можливо, це сталося через існування Фризької торгової імперії з раннього середньовіччя, яка сприяла встановленню верховенства права та створила організованіше суспільство. [19]

У 1524 році Фризія стала частиною Сімнадцяти провінцій, а в 1568 році приєдналася до голландського повстання проти Філіпа II, короля Іспанії, спадкоємця бургундських територій; з того часу Центральна Фризія залишається частиною Нідерландів. Східна Фризія стане частиною різних німецьких держав (пізніше Німеччини) і Данії.

Міграція до Англії та Шотландії

Попри те, що неможливо визначити точну кількість і схеми міграції, дослідження показали, що багато фризів були частиною хвилі етнічних груп, які колонізували території сучасної Англії поряд з англами, саксами та ютами [20], починаючи приблизно з п’ятого століття, коли фризи прибули вздовж берегової лінії Кента. [21] [22] Одне дослідження показало, що ДНК людей, протестованих у Центральній Англії, «не відрізнити» від ДНК фризів. [23]

Фризи в основному оселилися на теренах сучасних графств Кент, Східна Англія [24], Східний Мідленд, Північно-Східна Англія [25] та Йоркшир. На цих територіях докази їх поселення включають топоніми фризького походження, такі як Фризингголл[en] у Бредфорді та Фристон[en] у Лінкольнширі. [26] [20]

Помічено подібність у діалекті між Греїт-Ярмутом[en] і Фрисландією, що походить від торгівлі між цими областями в Середньовіччі. [27] Відомо також, що фризи заснували район Фрестон в Іпсвічі. [28]

Історики відзначають, що в Шотландії колонії англів і фризів були засновані на півночі аж до річки Форт. Це відповідає тим районам Шотландії, які історично були частиною Нортумбрії. [29] [30]

Фризи в Данії

Найдавніші сліди фризів у сучасній Данії датуються 11 століттям, коли фризи оселилися навколо Тендермарскена на захід від Тендера. Доказом цього є терпи у цьому районі, які побудовані за тим же методом, що й ті, що розташовані вздовж Ватового моря в напрямку Нідерландів. [31] Терпи також були знайдені в Рібе. [32]

У 1637 році хроніст Петер Сакс[de] писав, що фризькі прибульці вивчили данську мову, але не асимілювались данцями та дотримувалися фризької мови, звичаїв, манер, методів роботи тощо. [33]

На початок XXI сторіччя фризька культура в Данії описується як асимільована, і більшість не вважають себе фризами. Що стосується фризької мови, то дуже мало хто розмовляє нею як рідною мовою, але традиційно нею розмовляли в кількох польдерських селах поблизу кордону з Німеччиною. За оцінками, чисельність фризького населення Данії становить від 2000 до 5000 осіб. [31] [33]

Мови

Оскільки і англосакси Англії, і ранні фризи походять від споріднених племінних об’єднань, їхні мови були дуже схожі, разом утворюючи англо-фризьку групу. Давньофризька мова є найближчою мовою до давньоанглійської [34], а сучасні фризькі діалекти, своєю чергою, є найближчими до сучасної англійської мови мовами, які самі по собі не походять від давньоанглійської (хоча сучасна фризька та англійська не є взаємно зрозумілими).

Фризька мовна група поділяється на три взаємно незрозумілі мови:

З цих трьох мов як східнофризька (2000 носіїв), так і північнофризька (10 000 носіїв) [41] [35]знаходяться під загрозою зникнення. Західнофризькою мовою розмовляють близько 350 000 носіїв у Фрисландії [36], або близько 470 000, включаючи носіїв сусідньої провінції Гронінген. [37] Західнофризька мова не входить до списку зникаючих, хоча дослідження, опубліковане Університетом Радбуда в 2016 році, поставило під сумнів це припущення. [38]

Див. також

Примітки

  1. ↑ https://fr.wikipedia.org/wiki/Frise_(province)
  2. ↑ Danver, Steven L. (2015). Native Peoples of the World: An Encyclopedia of Groups, Cultures and Contemporary Issues. Routledge. с. 307. ISBN 978-1317464006. Процитовано 30 березня 2019. Frisians are a Germanic people that reside in Germany and the Netherlands
  3. ↑ Minahan, James (2000). One Europe, Many Nations: A Historical Dictionary of European National Groups. Greenwood Publishing Group. с. 264. ISBN 0313309841. Процитовано 30 березня 2019. The Frisians are a Germanic people with historical and linguistic ties to the English,* Dutch, and Germans.* Closely related to the ancient Anglo-Saxons, the Frisians have maintained their unique culture from the time of Roman control in northern Europe, in all over 2,500 years.
  4. ↑ Minahan, James (2000). One Europe, many nations: a historical dictionary of European national groups. Greenwood Publishing Group. с. 769. ISBN 978-0313309847. Процитовано 30 березня 2019. Germanic nations:.. Frisians...
  5. ↑ Homans, George Caspar (2017). Coming to My Senses: The Autobiography of a Sociologist. Routledge. с. 48. ISBN 978-1351527675. Процитовано 30 березня 2019. The English are ultimately of Germanic origin, as are the Flemish, Dutch, Frisians, Danes, Swedes, Norwegians, and Icelanders
  6. ↑ Frisia. Encyclopædia Britannica Online. Процитовано 16 квітня 2019. Frisia is the traditional homeland of the Frisians, a Germanic people who speak a language closely related to English.
  7. ↑ Herzlich Willkommen. interfriesischerrat.de.
  8. ↑ Lucius Cassius Dio Cocceianus (229), Book LIV, Ch 32, у Cary, Earnest (translator) (ред.), Dio's Roman History, т. VI, London: William Heinemann (опубліковано опубліковано 1917), с. 365
  9. ↑ Potter, Timothy W.; Johns, Catherine (1992). Roman Britain. Exploring the Roman world. Berkeley: University of California. с. 190. ISBN 9780520081680.
  10. ↑ Grane, Thomas (2007), From Gallienus to Probus - Three decades of turmoil and recovery, The Roman Empire and Southern Scandinavia–a Northern Connection! (PhD thesis), Copenhagen: University of Copenhagen, с. 109
  11. ↑ Looijenga, Jantina Helena (1997), History, Archaeology and Runes, у SSG Uitgeverij (ред.), Runes Around the North Sea and on the Continent AD 150–700; Texts and Contexts (PhD dissertation) (PDF), Groningen: Groningen University, с. 30, ISBN 978-90-6781-014-2. Looijenga cites Gerrets' The Anglo-Frisian Relationship Seen from an Archaeological Point of View (1995) for this contention.
  12. ↑ Berglund, Björn E. (2002), Human impact and climate changes—synchronous events and a causal link?, Quaternary International, т. 105, № 1, Elsevier (опубліковано опубліковано 2003), с. 10
  13. ↑ Ejstrud, Bo та ін. (2008), Ejstrud, Bo; Maarleveld, Thijs J. (ред.), The Migration Period, Southern Denmark and the North Sea, Esbjerg: Maritime Archaeology Programme, ISBN 978-87-992214-1-7
  14. ↑ Issar, Arie S. (2003), Climate Changes during the Holocene and their Impact on Hydrological Systems, Cambridge: Cambridge University, ISBN 978-0-511-06118-9
  15. ↑ Louwe Kooijmans, L. P. (1974), The Rhine/Meuse Delta. Four studies on its prehistoric occupation and Holocene geology (PhD Dissertation), Leiden: Leiden University Press, hdl:1887/2787
  16. ↑ Bazelmans, Jos (2009), The early-medieval use of ethnic names from classical antiquity: The case of the Frisians, у Derks, Ton; Roymans, Nico (ред.), Ethnic Constructs in Antiquity: The Role of Power and Tradition, Amsterdam: Amsterdam University, с. 321—337, ISBN 978-90-8964-078-9, архів оригіналу за 30 серпня 2017, процитовано 24 червня 2017 [Архівовано 2017-08-30 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Halbertsma, H. (2000). Frieslands oudheid : het rijk van de Friese koningen, opkomst en ondergang. E.H.P., historicus Cordfunke, Herbert Sarfatij. Utrecht: Matrijs. ISBN 90-5345-167-6. OCLC 905441031.
  18. ↑  St. Willibrord . Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company. 1913 (англ.). {{cite encyclopedia}}: Cite має пусті невідомі параметри: |HIDE_PARAMETER4=, |HIDE_PARAMETER2=, |HIDE_PARAMETER5=, |HIDE_PARAMETER8=, |HIDE_PARAMETER7=, |HIDE_PARAMETER6=, |HIDE_PARAMETER1= та |HIDE_PARAMETER3= (довідка)
  19. ↑ Baten, Joerg; Steckel, Richard H. (2019). The History of Violence in Europe: Evidence from Cranial and Postcranial Bone Traumata. The Backbone of Europe: Health, Diet, Work and Violence over Two Millennia: 300—324.
  20. ↑ а б Frisians in Anglo-Saxon England: A Historical and Toponymical Investigation (PDF), Fryske Nammen, Fryske Akademy, 1981, с. 45—94, hdl:1887/20850, ISBN 9789061715979
  21. ↑ Schulz, Matthias (16 червня 2011). The Anglo-Saxon Invasion: Britain is More Germanic than It Thinks. Spiegel Online.
  22. ↑ The History of the Frisian Folk.
  23. ↑ Weale, Michael E.; Weiss, Deborah A.; Jager, Rolf F.; Bradman, Neil; Thomas, Mark G. (2002). Y Chromosome Evidence for Anglo-Saxon Mass Migration. Molecular Biology and Evolution. 19 (7): 1008—1021. doi:10.1093/oxfordjournals.molbev.a004160. PMID 12082121.
  24. ↑ Homans, George C. (1957). The Frisians in East Anglia. The Economic History Review. 10 (2): 189—206. doi:10.2307/2590857. JSTOR 2590857.
  25. ↑ The Frisians, their tribes & allies.
  26. ↑ Frisian Place-Names in England. PMLA. January 1918.
  27. ↑ Gooskens, Charlotte (2004). The Position of Frisian in the Germanic Language Area. У Gilbers, D. G.; Knevel, N. (ред.). On the Boundaries of Phonology and Phonetics. Groningen: Department of Linguistics.
  28. ↑ How I came face-to-face with East Anglia's 'twin'. Eastern Daily Press. 8 May 2018.
  29. ↑ Brown, Peter Hume (1911). History of Scotland to the Present Time. Cambridge University Press. с. 11.
  30. ↑ McLure, Edmund (1910). British place-names in their historical setting. Society for Promoting Christian Knowledge. с. 120.
  31. ↑ а б Bech-Danielsen, Anne (9 січня 2022). På jagt efter de sidste frisere i Danmark (дан.). Politiken. Процитовано 27 травня 2022.
  32. ↑ Rasmussen, Alan Hjorth (1973). Frisiske kulturelementer : en introduktion og foreløbig oversigt. Folk Og Kultur, årbog for Dansk Etnologi Og Folkemindevidenskab (дан.). 2 (1): 79.
  33. ↑ а б Knottnerus, Otto S. (2008). De vergeten Friezen. Mislukt pamflet van Benny Siewertsen over een boeiend thema. У Bakker, Piet (ред.). De Vrije Fries. Jaarboek uitgegeven door het Koninklijk Fries Genootschap voor geschiedenis en cultuur/Keninklik Frysk Genoatskip foar Skiednis en Kultuer (нід.). Leeuwarden: De Vrije Fries. с. 213—215. ISBN 978-90-6171-0165.
  34. ↑ Kortlandt, Frederik (1999). The origin of the Old English dialects revisited (PDF). University of Leiden.
  35. ↑ Die friesische Volksgruppe in Schleswig-Holstein (нім.). Diet of Schleswig-Holstein. Архів оригіналу за 4 жовтня 2011. Процитовано 4 серпня 2011. [Архівовано 2011-10-04 у Wayback Machine.]
  36. ↑ Matras, Yaron. Frisian (North). Archive of Endangered and Smaller Languages. University of Manchester.
  37. ↑ Lewis, M. Paul (ed.), 2009. Ethnologue: Languages of the World, Sixteenth edition. Dallas, Tex.: SIL International. Online version.
  38. ↑ Menno de Galan & Willem Lust (9 липня 2016). Friese taal met uitsterven bedreigd? (Frisian language threatened with extinction?). Nieuwsuur (нід.). NOS. Процитовано 6 січня 2020.
  39. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела


Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.