Бастіа створював свої роботи напередодні і безпосередньо під час революцій 1848-1849. Одночасно з ним заявив про себе Карл Маркс. Однак позиції двох економістів були діаметрально протилежні.
Бастіа доводив, що нагромадження капіталу веде до збагачення найманих працівників: за підвищенням продуктивності праці слідує зростання реальних доходів робітників, як за рахунок зростання оплати праці, так і за рахунок здешевлення продуктів, які виробляють і споживають ті ж робітники. Одночасно з ростом капіталу знижується і його ціна, тим самим прискорюючи розвиток економіки. Таким чином, інтереси і капіталістів, і робітників збігаються — як мінімум, у вимозі вільної торгівлі та обмеження державного втручання.
Капітал, за твердженням Бастіа, завжди працює на інтереси людей, які їм не володіють — тобто, на інтереси споживачів. Тому для Бастіа економіка — це перш за все точка зору споживача: «будь-які явища в економіці слід оцінювати з точки зору споживача». Банкіри контролюють конкретні адреси, куди тече капітал, але загальний напрямок інвестицій визначається масою споживачів. Втручання держави в практику приватних капітальних вкладень спотворює волю споживачів і призводить до неефективного, сповільненого, розвитку.
Бастіа як популяризатор економічної науки
Бастіа відомий як активний популяризатор економічної науки. Широку відомість він отримав після публікації серії статей, в яких піддав жорсткій критиці протекціонізм. На ці статті Бастіа надихнула кампанія Річарда Кобдена проти британських законів про зерно, які обмежували імпорт зернових). Бастіа поклявся стати «французьким Кобденом».
Метафора про розбите вікно
Бастіа використав образ розбитого вікна для ілюстрації помилковості думки про те, що будь-яка нещасна подія, катастрофа, сприятиме економічному пожвавленню і зростанню.
Одна з найбільш відомих фраз Бастіа — «Париж нагодований!», яку він виголосив, усвідомивши, що за відсутності централізованого постачання, дефіциту продуктів у Парижі XIX ст. не спостерігається. Ця фраза є синонімічною до метафори Адама Сміта«невидима рука ринку» і ілюструє самоорганізованість вільного ринку. Джин Келлахан використав цю фразу Бастіа у своїй «Економіці для звичайних людей»:
«Ніхто не складав єдиний план завозу товарів для міста, але набір і обсяг товарів, які декларувалися у міських воріт, виявлялися приблизно «вірними». У XIX ст. французький економіст Фредерік Бастіа звернув увагу на це дивовижне явище, вигукнувши «Париж нагодований!»
Карл Маркс піддав критиці погляди Бастіа в своїй праці «Кері і Бастіа» (1857) та інших творах. Зокрема, Маркс характеризував Бастіа як «...найбільш ницого, а тому найвдалішого представника вульгарно-економічної апологетики».[6]
Йозеф Шумпетер назвав Бастіа «найяскравішим економічним журналістом поміж усіх будь-коли живших».
Гурток Бастіа
У 1953-1959 роках група найближчих друзів та учнів Мюррея Ротбарда, які відвідували семінар Людвіга фон Мізеса у Нью-Йоркському університеті, називала себе "Гуртком Бастіа" (англ.The Circle Bastiat). Серед учасників гуртка були Ральф Райко, Джордж Рісман, Леонард Ліджіо, Роберт Гессен, Брюс Ґолдберґ.[7]
"Що видно і чого не видно". Ce qu'on voit et ce qu'on ne voit pas. Choix de sophismes et de pamphlets économiques, avec une préface d'Alain Madelin, Éditions Romillat, 1993, (ISBN 2878940040).
Видання українською
Бастіа Ф. Що ми бачимо і чого не бачимо. Закон. Держава. Кляті гроші / Фредерік Бастіа ; пер. з фр. та англ. Н. Афончиної. — Київ : Free Economy Institute | Інститут вільної економіки, 2021. — 228 с. (ISBN 978-966-521-771-8)
Цитати
«Держава — це величезна фікція, за допомогою якої всі намагаються жити за рахунок інших»[8]
«Коли грабіж стає способом життя групи людей, вони незабаром створюють для себе легальну систему, яка дозволяє це, і моральний кодекс, який прославляє це»
«В результаті обміну, добробут кожного приносить користь всім»
«Конкуренція — це просто відсутність гноблення»
«Поганий економіст відрізняється від доброго тим, що перший керується лише наслідками, які видно, а другий бере до уваги і те, що видно, і всі ті наслідки, які необхідно передбачити». (Що ми бачимо і чого не бачимо)
«Податок — це грабунок по закону».
«… Коли їм [державним діячам] доводиться вибирати між реальним благом [для себе] і абстрактною справедливістю [для народу], остання сильно ризикує бути невибраною».
Горкіна Л. Бастіа (Bastiat) Фредерік // Економічна енциклопедія: в трьох томах. Т. 1. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. с. 93-94. ISBN 966-580-077-9 (Т. 1)
.svg){kind=small}
