PROFILPELAJAR.COM

Улла Линдстрьом
Улла Линдстрьом
Народилася	15 вересня 1909 ; Kungsholm parishd, Швеція
Померла	10 липня 1999 (89 років) ; Enskede-Årsta parishd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція
Країна	Швеція
Діяльність	журналістка, політична діячка
Знання мов	шведська
Посада	member of the First Chamberd, Minister for International Development Cooperationd і Minister for Consumer Affairsd
Партія	Соціал-демократична партія Швеції
Батько	Nils Wohlind
Мати	Gull Magnelld
Брати, сестри	Lars Wohlind, Anna Wohlin Anderssond і Åsa Wohlind
У шлюбі з	Martin Lindströmd
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Улла Гунілла Ліндстрьом, уроджена Wohlin (нар. 15 вересня 1909 року, Стокгольм — пом. 10 липня 1999^[6], Стокгольм) — шведська журналістка і політикиня (соціал-демократка). Вона була міністром у справах сім'ї та споживання, допомоги та імміграції у 1954—1966 роках. Вона також була першою жінкою у Швеції, яка виконувала обов'язки прем'єр-міністра у 1958 році^[7].

Життєпис

Улла Линдстрьом була донькою політика правого крила Нілса Воліна, що обирався міністром торгівлі у 1923—1924 та міністром фінансів у 1928—1929 роках, а також викладачки фортепіано Гунілли Волін. Батьки розлучилися, коли їй було десять, і вона виросла разом з матір'ю.

Улла Линдстрьом закінчила у 1933 році виш і здобула спеціальність викладачки. Почала працювати на посаді редакторки праць « Sveriges folkskollärarinnors», у 1934—1946 роках, а Vår - у 1937—1946 роках.

Вона стала соціал-демократкою, будучи ще студенткою та була головою соціал-демократичного жіночого клубу Allmänna kvinnoklubben у Стокгольмі в 1935—1945 роках. Також обиралась депутаткою міської ради Стокгольма у 1942—1945 роках. Також Улла Линдстрьом працювала депутаткою парламенту в 1946—1970 роках і консультантом відділу торгівлі в 1947—1954 році.

Крім того, Линдстрьом була делегаткою Генеральної Асамблеї ООН в 1947—1966 роках та головою Радди Барнен у 1971—1989 роках^[8].

Улла Линдстрьом обіймала посаду міністра сім'ї, споживання, допомоги та імміграції з 1954 по 1966 роки. Її призначення сприяло розвитку організації жінок соціал-демократок, які вимагали представництва жінок на всіх рівнях, вимогу, яку хотів виконати Таге Ерландер. За час перебування на посаді вона була єдиною жінкою в уряді і незвичайною як міністр жінок не тільки в Швеції, але і в усьому світі. Її призначення було дуже популярним серед жінок, і вона продовжувала бути популярною серед жінок Швеції під час перебування на посаді. Особисто Улла вважала, що вона не єдина жінка, яка заслужила місце в уряді, і розчарувалася, що вона продовжувала залишатися єдиною за статтю в уряді протягом свого перебування на посаді, незважаючи на те, що вона неодноразово пропонувала Інгу Торссон, яка, на її думку, більше заслуговувала отримати міністерську посаду.

Линдстрьом була суперечливою і викликала велику увагу з боку ЗМІ, коли вона відмовилася зробити реверанс англійській королеві Єлизаветі II в 1956 році: про це повідомлялося в міжнародній пресі, і розцінювалося як образа королівської родини і традицій та демонстрація рівності в очах інших.

У 1958 році Улла Линдстрьом виконувала обов'язки прем'єр-міністра Швеції під час літньої перерви прем'єр-міністра, ставши першою особою своєї статі, яка виконувала цю функцію. Вона пішла у відставку через протести у 1966 році, коли уряд не виконав обіцянки щодо збільшення соціальної допомоги.