Село Троїцьке знаходиться на лівому березі річки Бик, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Водолазьке, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване селище Петропавлівка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. Поруч проходять автомобільна дорога М04 (E50) і залізниця, станція Петропавлівка за 7 км.
Історія
Перша згадка про село Троїцьке датується 1775 роком. За наказом азовського губернатора Черткова частину пікінерів Луганського пікінерського полку переведено в ті місця для «заселення бахмутських та волководських степів і більш зручного зв'язку Бахмута з Бельовською фортецею».
Свою назву слобода дістала від Свято-Троїцької церкви, що була у фортеці «Маяк», звідки переселилися пікінери. У 1775 році тут було 75 дворів, у 1784 році їх кількість зросла до 150.
Наприкінці XVIII і на початку XIX століття населення Троїцького складалося переважно з державних селян.
За даними 1859 року Троїцьке було державним селом. Тут було 2 православні церкви, 1 церква російських старовірів, 634 подвірь, 4503 мешканців. Етнічно було українським.[1]
Жук В.Г., Карпенко М.Ф. Тро́їцьке // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.644-650
