Стелла Браун
Народилася	9 травня 1880(1880-05-09)  Галіфакс, Канада[1]
Померла	8 травня 1955(1955-05-08)  (74 роки) Ліверпуль, Велика Британія[1]
Країна	Велика Британія   Сполучене Королівство
Діяльність	перекладачка
Alma mater	Сомервілл-коледж  і Saint Felix Schoold
Знання мов	німецька  і англійська

Френсіс Уорслі Стелла Браун (9 травня 1880 ― 8 травня 1955) ― британська феміністка, соціалістка, активістка контрацепції, абортів та сексуальної освіти для жінок, перекладачка та лекторка, що народилася в Канаді і працювала у Великій Британії. Одна з перших у боротьбі за права жінок контролювати та приймати рішення щодо власної сексуальності.^[2] В Британії вона зосередилась на реформі законодавства, включаючи право жінок як на доступ до знань, так і на використанні засобів контролю за народжуваностю, а також на праві на аборт.^[3] Також брала участь у трудових партіях, комуністичних партіях, а також у ряді жіночих товариств.

Стелла Браун славилася своїми лекціями та роботою в Асоціації реформування закону про аборти. Як феміністка Браун змогла тримати в порядку денному громадськості питання прав жінок на своє тіло та сексуальність досить довго, щоб зацікавити громадськість навіть після її смерті.^[4] [5]

Народилася 9 травня 1880 року в Галіфаксі, Нова Шотландія^[6] в родині Даніеля Маршалла Брауна та Анни Дульсібелли Мері (до шлюбу Додвелл).^[7] Батько працював у канадському Департаменті морського та рибного господарств, звільнившись з посади штурмового лейтенанта Королівського флоту. До шлюбу з матір'ю Стелли був одружений з Кетрін Магдалиною Маклін у 1867 році. У 1869 році вона народила першу дочку Мод і незабаром померла у віці 35 років від «хронічного гастриту».^[8] Батьки одружились 23 лютого 1878 року. В 1882 році народилася молодша сестра Аліса Леміра Сільвія Браун, відома як Сільвія. Коли Стеллі було три, батько затонув на борту пароплава Домініон «Принцеса Луїза»^[8].^[6] Хоча родина була в шоці після його смерті, їх частково підтримували гроші та майно з його заповіту. Мати залишилася неодруженою, продала будинок і заснувала пансіонат для самотніх жінок. В цьому пансіонаті Стелла виховувалась в оточенні боротьби самотніх жінок і спостерігала за боротьбою власної матері, нині самотньої працюючої жінки. Про дитинство Стелли відомо мало, оскільки вона рідко згадувала його у своїх працях. Відомо, що вона вважала себе британкою, її сім'я покинула Галіфакс у 1892 році, коли 'їй було 12.^[9]

Стелла Браун вперше здобула освіту в Німеччині, оскільки сестра її матері, Луїза Френсіс Сіменс, пошлюбила інженера-електрика з розгалуженою родиною, що дозволило їй відвідувати там школу.^[6] Навчаючись у школі, вона до 1899 року вільно володіла французькою та німецькою.^[9] Це дозволило їй написати «Women's First», щоб потрапити в Оксфорд. Її визнавали за її вишукані та правильні переклади німецької у подальшому житті.^[10] У 1897 році Браун вступила до школи для дівчат Св. Фелікса в Саутволді, Саффолк. Ця школа мала дуже спокійні правила і заохочувала учениць самостійно відкривати для себе нові речі. Це сприяло незалежності, оскільки навіть їхні шкільні будинки були названі на честь жінок, що мали успіхи в історії.^[11] Навчаючись тут, Стелла Браун виграла Історичну виставку в коледжі Сомервілл, Оксфорд, в 1899 році, що дало їй 20 фунтів стерлінгів на рік протягом трьох років, які передали її опікуну, оскільки мати все ще жила в Німеччині. Потім Браун відвідувала Сомервіль, де в 1902 році отримала диплом з відзнакою другого класу з новітньої історії. Ця школа була особливо важливою в її кар'єрі, оскільки на той час це була одна з єдиних шкіл, яка дозволяла жінкам писати іспити разом із чоловіками і працювала на здобуття відзнаки, а не просто на здобуття ступеня, як це робили б багато хто. Це вплинуло на очікування та ідеали Браун щодо гендерної рівності. Її політичній активності також сприяла школа, де вона брала участь у студентському парламенті.^[12]

Після навчання Браун працювала вчителькою в надії досягти певної незалежності.^[6] Однак її здоров’я почало погіршуватися через проблеми з серцем, і вона більше не могла впоратися з напруженою роботою, розвиваючи додаткові проблеми з тривогою. Переїхала назад до Німеччини, де виявила початки жіночого руху, який Гелен Штокер очолювала досить радикально. Штокер тоді боролася за права жінок на материнство та підтримку неодружених матерів.^[11] Аргументи Штокер сильно вплинули на Браун, пізніше вона боротиметься за права жінок контролювати своє тіло та за вибір бути матір'ю. Браун розпочала роботу в історії округу Вікторія, писала історії парафій та навчалася дослідницьким навичкам. Залишила цю роботу в 1907 році, перейшовши на посаду бібліотекарки в коледжі Морлі в південному Лондоні. Тут вона змогла читати суперечливі лекції з різними темами ― від реформи шлюбу та розлучень до євгеніки.^[13] Робота в коледжі також дозволила Браун побачити різні соціальні проблеми, з якими стикаються жінки робочого класу та жінки професійного класу. Також вона вступила до Жіночого соціально-політичного союзу (ВСПУ) у 1908 році, що поклало початок її соціальній активності.

Браун почала розвивати свою систему цінностей, перебуваючи в коледжі, експериментуючи зі своїм коханим та читаючи лекції в коледжі Морлі. Вона написала лист до Герберта Уеллса, стверджуючи, що не тільки чоловіки можуть бути полігамними,^[14] а позашлюбний секс не повинен бути чимось, що чорнить репутацію жінки.

Багато ідей Браун випливали з робіт Гевлока Елліса, Едварда Карпентера та інших сексологів. Вона поєднала це з власною феміністичною традицією, сформувавши унікальну точку зору.^[15] У 1912 році вона написала у газету The Freewoman під псевдонімом Новий передплатник, коментуючи статтю Кетлін Олівер про те, що нібито фригідність у самотніх жінок є ключем до міцного здоров'я і повинна бути стандартом для всіх жінок.^[16] У відповідь Браун стверджувала, що жінкам не слід відмовляти в сексуальному задоволенні просто тому, що вони не одружені і не бажають одружуватися, боячись жорстокості, яка іноді супроводжує шлюб.^[17] Це було початком адвокації Браун контролю над власною сексуальною поведінкою.^[18]

Браун була переконана, що жінки повинні мати право «нарівні з чоловіками на сексуальний досвід і сексуальну різноманітність за межами традиційного шлюбу». У «Сексуальній різноманітності і мінливості серед жінок» 1915 року^[19] вона стверджувала, що жінки не повинні обмежуватися шлюбом, щоб переживати і розвивати материнський інстинкт, водночас заохочувала жінок відмовлятись від материнства, якщо вони цього бажають.^[20] Багато інших феміністок, які в цей час займалися євгенікою, такі як Мері Шарліб та Елізабет Слоун Чессер, твердо вірили, що реформу можна здійснити в рамках шлюбу. Більш радикальні членкині, такі як Браун, вважали, що «культ материнства..., якщо його не зупинити, зменшить значення жінки як особистості і зв'яже її більш тісно зі звичайними формами шлюбу... [посилюючи] їх підпорядкування».^[21]

Браун була твердо переконана, що працюючі жінки повинні мати вибір завагітніти або перервати вагітність, поки працюють в жахливих умовах, все ще змушені виконувати каторжні роботи під час вагітності.^[19] Вона стверджувала, що лікарі повинні безкоштовно надавати інформацію про контроль за народжуваністю жінкам, які хотіли про це знати.^[22] Це дало б жінкам свободу волі над їхніми власними обставинами і дозволило б їм вирішити, хочуть вони бути матерями чи ні. Це також дало б жінкам можливість займатися сексом виключно для задоволення та поза шлюбом, якщо вони так вирішили. Браун залишалася вірною цим переконанням протягом усього життя.

До 1911 року Браун визнала себе «соціалісткою» і крайньою «лівою феміністкою».^[14][23] Вона писала для багатьох видань, включаючи The Call,^[24] Malthusian,^[25] The New Generation (The Malthusian),^[26] The Freewoman,^[5][15][27] та Beauty and Health ^[28], а також для деяких незалежних видань. Вона також писала рецензії та/або переклади популярних праць щодо згаданих реформ.

Свою діяльність Стелла Браун розпочала у 1907 році, коли ненадовго вступила до WSPU. WSPU був заснований 10 жовтня 1903 і не мав нічого, щоб відрізняти його від інших груп жінок того часу, навіть не досягнувши 30 членкинь до 1905 р.^[29] Однак група стала відомою, коли в 1905 р. вони вперше застосували войовничі методи в рамках передвиборчої кампанії, коли обидві лідерки ― Крістабель Панкгерст і Енні Кенні, були заарештовані, залучивши Манчестерську незалежну лейбористську партію (ILP) на допомогу. Допомога НЛП вивела їх на перший план висвітлення у ЗМІ, а WSPU та їх войовничість захопила країну. Суфражетство тривало до 1913: коли жінки голодували, їх примусово годували, а ув’язнення майже тисячі суфражисток більше не робило заголовків новин, будучи поширеним. У 1913 році Браун виступила проти «необізнаного і самовпевненого догматизму» Крістабель Панкгерст і того, як керівництво групи поводилося щодо жінок та чоловіків нижчого класу, протиставляючи їхні аргументи щодо фемінізму та демократії.^[30] Після цього вона проводила значну частину часу у співпраці з Британським товариством з вивчення статевої психології, відвідувала зустрічі та писала документи від їх імені^[31] в надії дізнатись більше щодо контролю народжуваності.

Наприкінці 1920-х Браун розпочала виступати з лекціями по всій країні, викладаючи інформацію про свої переконання щодо необхідності доступу до інформації про контрацепцію, проблеми здоров'я жінок, проблеми, пов'язані зі статевим дозріванням та сексуальною освітою, а також високого рівня материнської захворюваності.^[32] Ці бесіди закликали жінок взяти питання своєї сексуальності та здоров'я у свої руки. Контрацепція була незручною проблемою, оскільки вона безпосередньо кидала виклик стосункам між жінками й чоловіками, роблячи це для жінок чутливою темою.^[33] Під час цього туру кілька жінок просили Браун про аборти^[34], проте Браун не була лікаркою^[35] і мусила їм відмовити. Хоча вона дедалі більше цікавилася правом жінки переривати вагітність, її все одно вважали «єретичкою». Незважаючи на це, в 1929 році вона виступила з лекцією «Право на аборт» перед Всесвітньою лігою сексуальних реформ у Лондоні.^[36] За роки до презентації цього документу Браун працювала над збором інформації про материнську смертність і виявила, що в 1929 році показники були вищими, ніж будь-коли раніше, і стала секретаркою Трудової партії Челсі в надії запропонувати ідеї контролю народжуваності і аборти у політичній платформі партії в 1926 р.^[37] Браун не змогла цього зробити, оскільки пізніше в 1926 році її змусили покинути Челсі, а партія більше не була визнана політичною партією. До кінця 20-х років Браун відчувала, що боротьба за контроль над народжуваністю стала більш успішною, оскільки її частіше спостерігали в публічній сфері, про неї говорять і дискутують більш відкрито.^[38] У квітні 1930 р. Конференція з питань контролю народжуваності мала успіх, залучивши до участі 700 делегатів і делегаток, і ввівши контроль над народжуваністю у політичну сферу.^[39] У липні 1930 року Міністерство охорони здоров'я видало MCW/153, що дозволило місцевим органам влади давати поради щодо контролю народжуваності в центрах соціального забезпечення, що є ще одним частковим успіхом для Браун.

У 1931 році Браун почала розробляти аргументи за право жінок приймати рішення про аборт.^[40] Вона знову розпочала тур, читала лекції про аборти та негативні наслідки неможливості перервати вагітність за власним вибором, наприклад: самогубство, травми, інвалідність, божевілля та зараження крові. Обговорення легалізації аборту стало великим досягненням у липні 1932 р., коли рада Британської медичної асоціації була скликана, щоб створити комітет для обговорення питань внесення змін до законів про аборти.^[41]

17 лютого 1936 року Стелла Браун з Джанет Шенс та Еліс Дженкінз створила Асоціацію реформування закону про аборти (ALRA) і продовжували підтримувати її до їх смерті роками пізніше.^[42] У перший рік роботи в ALRA набрала 35 членкинь, а до 1939 р. майже 400 членів і членкинь, які в основному походили з робітничого класу і входили також в робочі групи та жіночі осередки кооперативного руху. Тепер ці жінки хотіли отримати привілеї, якими «роками користувались грошові класи».

ALRA була дуже активною в період між 1936 і 1939 роками, розсилаючи лекторок по країні говорити про працю та рівне громадянство, і намагалася, хоча найчастіше і невдало, публікувати листи та статті в газетах. Вони стали найпопулярнішими, коли члени Медико-правового комітету ALRA отримали справу про зґвалтування 14-річної дівчинки та домоглися переривання вагітності від докторки Джоан Маллесон, родоначальниці ALRA.^[43] Справа набула великого розголосу, однак, як тільки почалася війна, була закрита і втратила значення для громадськості.

Після війни боротьба за права на аборти була відновлена, і Браун повернулася до роботи за освіту жінок у питаннях сексу. Її зусилля на цьому фронті надали їй звання першої меценатки, а згодом віце-президента Товариства сексуального виховання та керівництва, групи, створеної в 1943 р.^[44] Вона продовжувала брати участь у роботі ALRA до самої смерті, однак не могла бути присутньою на більшості засідань через стан здоров'я.^[45] Протягом цього часу вона подавала пропозиції щодо дій, які може виконувати ALRA.^[46] Думки Браун щодо статевої реформи цінувались, незважаючи на її вік та нездатність бути залученою. Браун змогла побачити час, коли медичні переривання вагітності стали все більш поширеними.^[47]

На початку травня 1955 року Стелла Браун перенесла важкий інфаркт і в ніч перед 75-м днем народження померла.^[47]

Стелла Браун створила основу для багатьох аргументів, що стосуються прав жінок на сексуальність, і є однією з небагатьох жінок в історії, яка залишила роботи, які допомагають історикам зрозуміти взаємодію соціалізму та фемінізму.^[48]

Вона також залишила ALRA,^[49] що призвело до повені нових членкинь, коли жінки почали визнавати недостатність діючих контрацептивів та після скандалу з талідомідом.^[42] Якби Браун не була однією з небагатьох, хто говорив про контроль над народжуваністю в той час, коли це була заборонена тема, тоді жінки б не мали контролю над народжуваністю, щоб змагатися та вдосконалюватись. Браун справила глибокий вплив на реформу абортів.^[50]

• Sexual variety & variability among women and their bearing upon social reconstruction, London: Printed for the Society by C.W. Beaumont, 1917. Society for the Study of Sex Psychology^[en], publication no. 3
• 'Women and Birth Control', in Eden & Cedar Paul, eds., Population and Birth Control, 1917.
• (tr. with Ella Winter) The diary of Otto Braun, with selections from his letters and poems, New York, Alfred A. Knopf 1924.
• (tr.) Ideal Marriage: Its Physiology and Technique by Theodoor Hendrik van de Velde. London, W. Heinemann, 1926. With an introduction by J. Johnston Abraham.
• (tr.) Fertility and sterility in marriage: their voluntary promotion and limitation by Theodoor Hendrik van de Velde. London, W. Heinemann, 1929.
• (tr.) The family by Franz Carl Müller-Lyer. London : G. Allen & Unwin, 1931.
• (with A. M. Ludovici and Harry Roberts) Abortion, London: G. Allen & Unwin ltd., 1935.
• (tr.) History of modern morals by Max Hodann. London: William Heinemann Medical Books, 1937.

• Lesley Hall, Stella Browne [Архівовано 19 травня 2021 у Wayback Machine.]
• Stella Browne: Biography [Архівовано 19 травня 2021 у Wayback Machine.] at Spartacus Educational

1. ↑ ^{а б} Deutsche Nationalbibliothek Record #1013123840 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. ↑ Rowbotham, Sheila (1977). с. 62. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
3. ↑ Rowbotham, Sheila (1977). с. 66. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
4. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 138. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
5. ↑ ^{а б} Rowbotham, Sheila (1977). с. 10. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
6. ↑ ^{а б в г} Hall, Lesley (1997). : 159. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
7. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 11. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
8. ↑ ^{а б} Hall, Lesley (2011). с. 12. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
9. ↑ ^{а б} Hall, Lesley (2011). с. 13. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
10. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 14. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
11. ↑ ^{а б} Hall, Lesley (2011). с. 15. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
12. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 16. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
13. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 20. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
14. ↑ ^{а б} Hall, Lesley (2011). с. 21. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
15. ↑ ^{а б} Hall, Lesley (2011). с. 27. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
16. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 28. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
17. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 29. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
18. ↑ Rowbotham, Sheila (1977). с. 63. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
19. ↑ ^{а б} Jones, Greta (1995). : 495. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
20. ↑ Jones, Greta (1995). : 490. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
21. ↑ Jones, Greta (1995). : 491. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
22. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 140. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
23. ↑ Rowbotham, Sheila (1977). с. 66—67. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
24. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 79. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
25. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 35. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
26. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 96. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
27. ↑ Jeffreys, Sheila (1982). : 643. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
28. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 60. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
29. ↑ Cowman, Krista (2002). : 130. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
30. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 30—31. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
31. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 73. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
32. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 142—143. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
33. ↑ Rowbotham, Sheila (1977). с. 39. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
34. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 143. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
35. ↑ Jones, Greta (1995). : 486. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
36. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 144. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
37. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 148. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
38. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 161. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
39. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 173. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
40. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 178. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
41. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 188. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
42. ↑ ^{а б} Hindell, Keith; Madeline Simms (1968). : 271. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
43. ↑ Hindell, Keith; Madeline Simms (1968). : 272. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
44. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 247. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
45. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 252. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
46. ↑ Hall, Lesley (2011). с. 253. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
47. ↑ ^{а б} Hall, Lesley (2011). с. 264. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
48. ↑ Rowbotham, Sheila (1977). с. 7. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
49. ↑ Hindell, Keith (1968). : 273. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
50. ↑ Hindell, Keith; Madeline Simms (1968). : 282. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)