Сліпий жебрак з хлопчиком поводирем (англ.Blind Beggar and his Boy) — картина побутового жанру, котру створив неаполітанський художник Хосе де Рібера (1591—1652), іспанець за походженням.
Витоки сюжету
У літературі Іспанії з середини 16 ст. мав популярність шахрайський роман. Так, 1554 року був надрукований роман без вказівки автора. Це виявився твір письменника Ласарільо де-Тормеса, що розповідав про важке існування старого і жорстокого сліпця та його ображеного і підступного поводиря, котрий наважувався красти у сліпого частку грошей і їжі, здобутих як милостиня[2].
Події шахрайського роману були відомі іспанським художникам. Так, побутові картини раннього періоду творчості Дієго Веласкеса зі сценою «Сніданка» теж трактують як сцени, навіяні якимось шахрайським романом.
Опис твору
Лише формально картина Хосе де Рібери пов'язана із канвою шахрайського роману. Вона більше схожа на сценку з важкого життя неаполітанських жебраків. Важко знайти в картині і натяки на жорстокість сліпого чи на підступність ображеного поводиря.
Старий сліпий утримує у руці кухлик із папірцем, на котрому прочитують заклик до милосердя та нагадування добродіям про благодійність. Схожий за змістом напис має й інша картина Хосе де Рібери — «Кульгавчик», створена 1642 року[2] і котру зберігає музей Лувр. Таким чином, картина Рібери не стільки посилання на шахрайський роман, скільки могутнє звертання до глядачів з проханням не забувати про благодійність.
Картини середнього періоду творчості художника часто зберігали похмуру і темну гаму кольорів[2]. Все це притаманно і картині «Сліпий жебрак з хлопчиком поводирем», що посилювало її неприхований драматизм[2]. В цьому настрій картини Рібери перегукувався із творами римського послідовника Караваджо — Валантена де Булоня, ще одного видатного майстра драм у живопису 17 століття. Лише з роками, під впливом і знайомством зі світлими гамами картин італійських майстрів і Веласкеса, що відвідав Ріберу у Неаполі, Рібера звернувся до використання більш яскравих і досить індивідуально знайдених кольорів.