Ручний кулемет Калашникова
РПК з коробчатим магазином
Тип	Ручний кулемет
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1961 — досі
Оператори	див. Оператори
Війни	Війна у В'єтнамі, Війна в Афганістані 1979—1989, збройні конфлікти на пострадянському просторі, конфлікти на Близькому сході
Історія виробництва
Розробник	М. Т. Калашников
Розроблено	1961
Виробник	Вятсько-Полянський машинобудівельний завод «Молот»
Виготовлення	1961–1978 роки
Варіанти	РПК, РПКС, РПКСН
Характеристики
Вага	5,0 (РПК з не спорядженим коробчатим магазином) 5,6 (РПК з не спорядженим барабанним магазином) 5,3 (РПКС с не спорядженим коробчатым магазином) 5,9 (РПКС з не спорядженим барабанним магазином) 5,6 (РПК зі спорядженим коробчатим магазином) 6,8 (РПК зі спорядженим барабанним магазином) 5,9 (РПКС зі спорядженим коробчатим магазином) 7,1 (РПКС зі спорядженим барабанним магазином) 0,2 (коробчатий магазин) 0,9 (барабанний магазин)[1]
Довжина	1040 820 (РПКС зі складеним прикладом)[1]
Довжина ствола	590[1]
Набій	7,62×39 (див. Патрони)[1]
Калібр	7,62
Дія	відведення порохових газів, поворотний затвор[1] (див. Принцип дії)
Темп вогню	~600[1]
Дульна швидкість	745[1]
Дальність вогню
Ефективна	1000[1]
Максимальна	3000[1]
Система живлення	коробчатий магазин на 45 патронів (можливе використання магазинів на 30 патронів від АК) барабанний магазин на 75[1]
Приціл	секторний з можливості введення бокових поправок (див. Прицільне пристосування)
Ручний кулемет Калашникова у Вікісховищі

7,62-мм ручний кулемет Калашникова (також РПК — від рос. Ручной пулемёт Калашникова, Індекс ГРАУ — 6П2) — радянський ручний кулемет, створений на основі автомата АКМ. Прийнятий на озброєння радянської армії в 1961 році. Замінив зовні схожий ручний кулемет Дегтярьова завдяки кращій уніфікації з іншою стрілецькою зброєю, що знаходилась на озброєнні армії.

Ствол РПК в польових умовах замінити неможливо. Живлення РПК можливе з магазинів стандартного автомата Калашникова калібру 7,62 мм, магазинів підвищеної ємності (40 патронів) або з барабанних магазинів (75 набоїв). Приціл отримав можливість введення бічних виправлень на вітер. Існують варіанти: десантний варіант зі складним прикладом (РПКС, Індекс ГРАУ — 6П8); з кріпленням під нічний або оптичний приціл (РПКН, РПКСН).

У 1974 році у зв'язку з переходом на патрон 5,45×39 мм на озброєння прийнята модифікація РПК-74 відповідного калібру, однак існує сучасний варіант РПК-203 під патрон 7,62×39 мм.

Ручний кулемет РПК був прийнятий на озброєнні в арміях понад 20 країн. В деяких країнах виготовляють його варіанти або копії. Наприклад, в Югославії випускали ручні кулемети «системи Калашникова» 72В1 під набій 7,62×39 мм, який відрізнявся введенням на частини довжини ствола оребрення і 72АВ1 з металевим прикладом. Експортна модифікація кулемета 77В1 під набій НАТО 7,62×51 мм НАТО мала коробчатий магазин іншої форми і рукоятку для перенесення. Разом з автоматами 80 і 80А в рамках сімейства зброї під 5,56×45 мм (M193) випускали ручний кулемет моделі 82 з постійним прикладом та 82А зі складаним, обидві моделі мали рукоятку для перенесення. В свою чергу югославські кулемети поставляли в деякі країни — наприклад, в Ірак потрапив М72В1. Китайські копії Тип 73 і 81, зберегли загальну схему ручного кулемета РПК, однак мають ряд відмінностей. У Фінляндії виготовляли ручний кулемет М78 «Валмет».^[2]

Ідея уніфікації автоматичного стрілецького озброєння на основі одного патрона і однієї системи відпрацьовувалася в СРСР раніше за інші країни, і була реалізована раніше і повніше.^[3]

У березні 1953 управління стрілецького озброєння ГАУ розробило тактико-технічні вимоги на уніфіковані зразки автоматичної зброї — новий, «легкий» автомат і ручний кулемет. У 1956 р. пройшли випробування «легких» автоматів і ручних кулеметів М. Т. Калашникова, Г. А. Коробова, А. С. Константинова, В. В. Дегтярьова і Г. С. Гаранина. Ручний кулемет мав замінити ручний кулемет РПД (зразка 1944 р.) під той же автоматний патрон зразка 1943 р., що перебував на озброєнні мотострілецьких, парашутно-десантних відділень та відділень морської піхоти. Тактико-технічне завдання передбачало крім безумовного збереження бойових характеристик, досягнутих на 7,62-мм РПД, суттєве зменшення трудомісткості виготовлення і маси кулемета.

У 1961 р. на озброєння надійшов «ручний кулемет Калашникова» (РПК, індекс 6П2), уніфікований з прийнятим двома роками раніше автоматом АКМ. РПК — автоматична стрілецька зброя мотострілецького відділення, призначена для знищення живої сили й ураження вогневих засобів противника. Із заміною карабінів СКС модернізованим автоматом АКМ, а ручного кулемета РПД на РПК автоматична зброя в ланці відділення-взвод стала повністю уніфікованою за патроном і системою.

Широка уніфікація вузлів і деталей ручного кулемета з вже освоєними АКМ істотно спростила виробництво РПК, його вивчення у військах (особливо тому, що система АК — одна з найпростіших у вивченні та освоєнні), забезпечила ручному кулемету надійність роботи базового зразка. Важливе значення має простота розбирання, догляду та ремонту. Схема пристрою РПК аналогічна автомату АКМ, більша частина їх вузлів і деталей взаємозамінні — ідентичність деталей, що регулярно перевіряється, забезпечує широку придатність до ремонтів зброї у військових майстернях і на арсеналах військових округів. Однак, для виробництва уніфікація автомата з ручним кулеметом мала і зворотний бік — вимоги по живучості деталей уніфікованого сімейства визначалися вимогами по живучості до ручного кулемета. Виробником РПК став Вятсько-Полянський машинобудівний завод «Молот».

Відмінність РПК від АКМ полягає у внесенні таких конструктивних змін:^[4][3]

1. ствол подовжений для збільшення початкової швидкості кулі з 715 м/с до 745 м/с;
2. посилений вкладиш ствольної коробки;^[3]
3. збільшена маса ствола для забезпечення інтенсивнішого режиму вогню в порівнянні з АКМ;
4. забезпечений легкими складними сошками (закріпленими в дуловій частині ствола) для забезпечення стійкості при стрільбі;
5. збільшена ємність магазину кулемета (секторного — до 40 патронів, дискового — до 75 патронів) для збільшення бойової скорострільності;
6. приклад виконаний за формою приклада ручного кулемета Дегтярьова для зручності стрільби (витончена шийка приклада дозволяє при стрільбі з упору охоплювати його лівою рукою);
7. приціл забезпечений ціликом, що можна зсувати для врахування впливу зовнішніх умов на влучність стрільби кулемета РПК.

Ефективна дальність стрільби з РПК:

• 800 м по наземних цілях,
• 500 м по повітряних цілях.

Дальність прямого пострілу:

• 365 м по грудній фігурі,
• 540 м по фігурі, що біжить.

Дулова енергія кулі — 2206 Дж.

Бойова скорострільність:

• до 150 пострілів на хвилину — при стрільбі чергами,
• до 50 пострілів на хвилину — при стрільбі одиночними.

Вимоги нормального бою одиночними для РПК:^[1]

• всі чотири пробоїни вміщаються в круг діаметром 15 см;
• середня точка влучення відхиляється від контрольної точки не більше 5 см в будь-якому напрямку.

Вимоги нормального бою чергами для РПК:^[1]

• не менше шести пробоїн з восьми вміщається в круг діаметром 20 см;
• середня точка влучення відхиляється від контрольної точки не більше 5 см в будь-якому напрямку.

Перевірка бою здійснюється стрільбою по чорному прямокутнику висотою 35 см і шириною 25 см, укріпленому на білому щиті висотою 1 м і шириною 0,5 м. Дальність стрільби — 100 м, положення — лежачи з сошками, патрони — з звичайною кулею, приціл — 3, цілик — 0.

Показники сумарного розсіювання куль при стрільбі короткими чергами з сошки з підготовленого до нормального бою РПК:^[1]

Де серединне відхилення — половина ширини центральної смуги розсіювання, що вміщає 50 % всіх влучень, а серцевинна смуга — смуга розсіювання, що містить в собі 70 % влучень.^[5]

Сумарні серединні відхилення на дальності 800 м (вертикальне і по ширині):

• РПД — 46 і 43 см^[6].
• РПК — 68 і 67 см^[1].

РПК складається з таких основних частин і механізмів:

• ствол зі ствольною коробкою, прицільним пристосуванням, сошкою і прикладом;
• кришка ствольної коробки;
• затворна рама з газовим поршнем;
• затвор;
• поворотний механізм;
• газова трубка зі ствольною накладкою;
• ударно-спусковий механізм;
• цівка;
• магазин.

У комплект РПК входять: приналежність (шомпол, протирка, йоржик, викрутка, виколотка, шпилька, пенал і маслянка), ремінь, чохол і сумки для перенесення магазинів.

Прицільне пристосування РПК складається з мушки і прицілу, який складається з колодки прицілу, пластинчастої пружини, прицільної планки, цілика й хомутика. На верхній і нижній сторонах прицільної планки нанесені шкали з поділками від 1 до 10 (дальність стрільби в сотнях метрів), а на стінці гнізда цілика — шкала з десятьма поділками для бічних поправок, кожне з яких відповідає двом тисячним дальності стрільби.

До кулеметів пізніших випусків додається пристосування для стрільби вночі (самосвітна насадка), що складається з відкидного цілика з широким прорізом (встановлюється на прицільній планці) і широкої мушки (надівається на мушку зброї зверху), на які нанесені крапки, що світяться. Дане пристосування не відділяється в процесі експлуатації — при стрільбі вдень мушка і цілик відкидаються вниз, не заважаючи користуватися стандартними прицільними пристосуваннями.

Автоматика має газовий рушій з довгим ходом поршня, тобто діє за рахунок відводу порохових газів через бічний отвір в стінці ствола, а газовий поршень зі штоком жорстко пов'язаний з рамою затвора. Замикання затвора здійснюється його поворотом, при цьому два бойових виступи затвора заходять у відповідні пази вкладиша ствольної коробки. Рукоятка перезарядження розташована праворуч і виконана разом з рамою затвора. У поздовжньому каналі затворної рами поміщена зворотна пружина. Задній упор напрямного стрижня зворотної пружини служить засувкою штампованої кришки ствольної коробки. Високі вимоги щодо живучості ствола, використання куль зі сталевою серцевиною і біметалевою оболонкою вимагало заходів з підвищення ресурсу ствола, тому канал ствола, патронник і шток рами затвора з поршнем піддавали хромуванню.^[3]

Ударний механізм — куркового типу з обертовим на осі курком і П-подібною крученою бойовою пружиною. Спусковий механізм допускає ведення автоматичного і одиночного вогню. Єдина поворотна деталь виконує функції перекладача видів вогню і прапорцевого запобіжника. У положенні «запобіжник» вона блокує спусковий гачок, шептала одиночного й автоматичного вогню і перешкоджає руху назад затворної рами, частково перекриваючи поздовжній паз між ствольною коробкою та її кришкою. Автоспуск утримує курок у зведеному положенні до повного замикання каналу ствола. Постріл проводиться з переднього шептала, але при важкому стволі та веденні вогню переважно короткими чергами це не підвищує ризик мимовільного пострілу через розігрів патронника.

Магазинна система живлення змусила розробити магазини більшої, ніж у автомата, ємності — коробчатий, секторної форми, з дворядним розташуванням 40 патронів і барабанний ємністю 75 патронів. Патрони в барабанному магазині розміщуються за твірною в равликоподібному струмку, утвореному нерухомими спіралями корпусу і кришки магазину. Просування патронів по спіралі до горловини магазину забезпечує обертовий подавач з пружиною, що заводиться при спорядженні магазина патронами. Магазини РПК взаємозамінні з автоматним.

Стрільба з РПК ведеться патронами зразка 1943 року (7,62×39) з такими типами куль:^[1]

• звичайна зі сталевою серцевиною призначена для ураження живої сили противника, розташованого відкрито або за перешкодами, що можна пробити кулею. Оболонка — сталева покрита томпаком, серцевина — сталева, між оболонкою і серцевиною — свинцева сорочка. Не має розпізнавального забарвлення.
• трасуюча призначена для встановлення цілі і коригування вогню на відстані до 800 м, а також ураження живої сили противника. Серцевина складається зі сплаву свинцю з сурмою, за ним знаходиться стаканчик з запресованим трасуючим складом. Колір кулі — зелений.
• бронебійно-запальна призначена для запалювання горючих рідин, а також ураження живої сили, яка знаходиться за легкоброньованими укриттями на відстанях до 300 м. Оболонка — з томпаковим наконечником, серцевина — сталева зі свинцевою сорочкою. За серцевиною в свинцевому піддоні знаходиться запальний склад. Колір головної частини — чорний з червоним паском.

СРСР  Росія[7]  Албанія[7]  Афганістан[7]  Болгарія: випускає компанія Arsenal під назвою LMG в варіантах під патрони 7,62×39 мм, 5,45×39 мм та 5,56×45 мм.[7][8][9][10]  Угорщина[7]  Гвінея-Бісау[7]  Джибуті[7]  Зімбабве[7]  Ірак[7]  Іран[7]  Ємен[7]  Кабо-Верде[7]  Північна Корея: под обозначением Type 64.[7]  Колумбія[11]  Коморські Острови[7]  Куба[7]  Латвія[7]  Литва[7]  Малі[7]

Мальта[7]  Мозамбік[7]  Монголія[12]  Нігерія[7]  Нікарагуа[7]  Польща[7]  Республіка Конго[7]  Румунія: Випускає фабрика Fabrica de Arme Cugir SA під назвою Puşcă Mitralieră model 1964[13]  Сейшельські Острови[7]  Сирія[7]  Сомалі[7]  Судан[7]  Танзанія[7]  Уганда[7]  Узбекистан[7]  Центральноафриканська Республіка[7]  Чад[7]  Екваторіальна Гвінея[7]  Ефіопія[7]  В'єтнам

Неповне розбирання РПК проводиться для чищення, змащення й огляду в такому порядку:

1. установка кулемета на сошку;
2. відокремлення магазина;
3. витягнення пенала з приладдям;
4. відокремлення шомпола;
5. відокремлення кришки ствольної коробки;
6. відокремлення поворотного механізму;
7. відокремлення затворної рами із затвором;
8. відокремлення затвора від затворної рами;
9. відокремлення газової трубки зі ствольною накладкою.

Збирання після неповного розбирання проводиться в зворотному порядку.

Повне розбирання РПК проводиться для чищення при сильному забрудненні, після знаходження кулемета під дощем або в снігу, при переході на нове змащення або ремонт в такому порядку:

1. неповне розбирання;
2. розбирання магазина;
3. розбирання поворотного механізму;
4. розбирання затвора;
5. розбирання ударно-спускового механізму;
6. відділення цівки.

Збирання після повного розбирання проводиться в зворотному порядку.

Рекомендується влітку (при температурі вище 5 °C) використовувати рушничне мастило і РЧС (розчин чищення стволів від нагару), а взимку (від +5 °C до — 50 °C) — рідке збройове мастило (для змащування і очищення від нагару), ретельно видаливши (промивши всі металеві частини в гасі або рідкому рушничному мастилі і витерши їх чистою ганчіркою) перед цим літнє мастило. Для зберігання на складі протягом тривалого часу кулемет змащується рідким рушничним мастилом, загортається в один шар інгібітованого, а потім в один шар парафінованого паперу.

Потрібно відзначити, що як ручний кулемет РПК мав значні недоліки — малу ємність системи живлення, неможливість вести інтенсивний автоматичний вогонь з причини незмінного ствола і стрільби з закритого затвора.^[14]

Його основними перевагами були:

• висока ступінь уніфікації з штатним автоматом АКМ:^[2] важливою є простота ремонту, розбирання та догляду. Продуманість, технологічна і конструктивна довершеність, своєрідна витонченість і порівняльна простота схеми з широким застосуванням принципу багатофункціональності деталей обумовлювали високу надійність роботи за будь-яких умов;
• дещо більша в порівнянні з АКМ дальність і точність стрільби (за рахунок довшого і дещо важчого ствола).

• Ручний кулемет Дегтярьова
• Форт-401

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ручний кулемет Калашникова