У дорослому футболі дебютував 1971 року виступами за основну команду «Бенфіки». Відіграв за неї п'ять сезонів, взявши участь у 127 матчах чемпіонату. Щвидко став основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з її головних бомбардирів, маючи середню результативність на рівні 0,64 гола за гру першості. За цей час чотири рази допомогав «Бенфіці» виборювати титул чемпіона Португалії, а 1972 року також став володарем Кубка країни. У сезоні 1975/76 відзначився 30-ма забитими голами у 28 іграх португальської першості, ставши її найкращим бомбардиром.
1976 року прийняв запрошення від клубу «Реал Сарагоса» і перебрався до Іспанії. Добре провів сезон 1976/77, взявши участь у 33 із 34 ігор Ла-Ліги, відзначившись 14-ма забитими м'ячами (третина усіх голів команди). Утім цього виявилося недостатньо для збереження командою прописки у найвищому іспанському дивізіоні. «Сарагоса» понизилася в класі до Сегунди, а гравець вирішив за краще повернутися до Португалії.
Влітку 1977 року уклав контракт зі «Спортінгом», до складу якого приєднався 1977 року. У сезоні 1979/80 удруге за кар'єру став переможцем у суперечці найкращих бомбардирів португальського чемпіонату, цього разу забивши 31 раз за 29 матчів. Того ж року був визнаний футболістом року в Португалії. Загалом відіграв за «Спортінг» десять сезонів своєї кар'єри, забивши 187 голів у 279 іграх першості країни. За цей час додав до переліку своїх трофеїв ще два титули чемпіона Португалії, ще двічі ставав володарем національного Кубка.
Завершував ігрову кар'єру у «Віторії» (Сетубал), за яку виступав протягом 1987—1989 років.
У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1984 року у Франції, на якому його команда вибула із боротьби на стадії півфіналів. У півфінальному матчі проти господарів турніру і його майбутніх переможців збірної Франції зрівняв рахунок наприкінці другого тайму, перевівши гру в овертайм, а у першому таймі додаткового часу забив удруге, вивівши португальців уперед. Однак згодом Жан-Франсуа Домерг зрівняв рахунок, а під завісу овертайму Мішель Платіні вирвав для французів перемогу з рахунком 3:2 і вивів їх до фіналу першості.
Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 18 років, провів у її формі 43 матчі, забивши 15 голів.