«Спортінг» (порт.Sporting Clube de Portugal) — португальськийфутбольний клуб з міста Лісабона. Заснований 1 липня1906 року. Є одним з найуспішніших португальських клубів. Найпоширеніше прізвисько «леви». Найвідоміша команда спортивного клубу «Спортінг». Один з найсильніших клубів усього чемпіонату Португалії. Разом з «Бенфікою» та «Порту» утворює «велику трійку» португальського футболу. Домашнім стадіоном клубу є «Жозе Алваладе», що вміщає 50 049 глядачів.
1 липня1906 року — офіційна дата заснування клубу. Однак історія клубу бере початки в 1902 році, коли брати Франсішку і Жозе Марія Гаваззу створили «Sporting Club de Belas». В цій організації футбольна секція не була передбачена, і його члени лише раз зіграли показовий футбольний матч на святі в місті Сінтра. Створений на базі клубу двома роками пізніше «Campo Grande Football Clube» не мав ніякого відношення до футболу, незважаючи на свою назву, і займався організацією танцювальних вечірок і пікніків.
В результаті такий стан справ викликав протест у 17-ти членів клубу на чолі з Жозе Алваладе, які у квітні 1906 року вирішили вийти з його складу. А через два з половиною місяці ними був заснований «Sporting Club do Portugal», найважливішу роль у створенні «Спортінга» зіграла фінансова підтримка діда Жозе Алаваладе, адвоката Алфреду Аугушту даш Невеш Олтремана. У новоствореному клубі також були створені секції з різних видів спорту, а засновники клубу, насамперед Олтреман, мріяли про те, що «Спортінг» з часом стане одним з найсильніших в Європі. Амбіції творців «Спортінга» були закріплені і в назві клубу, де замість вказівки міста, як у тій же «Бенфіці», була назва всієї країни.
«Спортінг» у 1937 році.
3 лютого 1907 року «Спортінг» провів свій перший футбольний матч, в якому був розгромлений командою «Круж Негра» (порт.Cruz Negra) з рахунком 1:5. Частина гравців суперників згодом перейшла в «Спортінг». У тому ж році у команди з'явилися герб, офіс та стадіон. За основу емблеми був узятий фамільний герб одного з членів правління клубу, Фернанду де Каштелу Бранку. Біля щита з левом було змінене лише забарвлення на сріблясто-зелено-чорне. 1 грудня 1907 році «Спортінг» вперше зустрівся з «Бенфікою» і обіграв її (2:1). У тому ж матчі футболісти «Спортінга» вперше вийшли на поле у футболках з зеленими і білими смужками, а також в білих трусах, які в 1915 році змінилися на чорні.
У сезоні 1981/82 року «Спортінг» зробив «золотий дубль», вигравши національний чемпіонат і кубок під керівництвом англійського тренера Малкольма Еллісона. Здавалося, клуб знову набирає силу. Проте кінець 1980-х і початок 1990-х рр. стали, мабуть, найгіршим періодом за всю історію «Спортинга».
У 1992 році новий президент «Спортинга» Жозе Соуза Сінтра запросив до клубу колишнього тренера збірної АнгліїБоббі Робсона в надії, що той зуміє повторити досягнення Еллісона. Робсон пропрацював у «Спортінгу» всього півтора року, а потім його змінив Карлуш Кейрош, колишній тренер португальської збірної. Клуб прагнув повернутися до колишньої слави, коли у 1950 році він за вісім сезонів сім разів виграв чемпіонат Португалії.
Кубок володарів кубків, здобутий клубом, у музеї «Спортінга».
2013 року Бруну де Карвалью став президентом клубу. Він зробив певні кроки, які повинні були зробити меншим розрив між його клубом і двома іншими лідерами — «Бенфікою» і «Порту». Результати на полі пішли в гору, на трибунах стало менше вільних місць, гравці росли та йшли за солідні гроші — Жоау Маріу (40 млн), Іслам Слімані (30,5 млн), Адріен Сілва (24,5 млн), Маркос Рохо (20 млн), а це чотири з п'яти найдорожчих трансферів в історії клубу.
У квітні 2018 року в чвертьфіналі Ліги Європи «Спортинг» зустрічався з мадридським «Атлетіко». Гра була вже зроблена в першому таймі — дві помилки гравців оборони португальської команди призвели до двох пропущених голів. Після матчу президент клубу Бруну де Карвалью розкритикував публічно своїх гравців: «Коатес на пару з Матьє зробили те, що не могли зробити гравці „Атлетико“. І ось, суперник веде з рахунком 2:0, не доклавши для цього зусиль. У Мартінша був момент, щоб зрівняти рахунок, але він не забив, вийшовши віч-на-віч з Облаком. Дост і Коентрау настільки не хотіли грати у другій зустрічі, що отримали жовті картки там, де не повинні були цього робити. У Монтеро в кінці гри був момент, але замість того, щоб просто підставити ногу, він вдарив кудись в космос». Гравці дізналися про звернення президента на своїй сторінці Facebook, вже перебуваючи в готелі після матчу. Команда розділилася на три табори: промовчати на цей випад, відповісти тим же в соцмережах, бойкотувати тренування. До єдиного рішення так і не прийшли.
Через місяць, після того, як «Спортінг» не отримав право брати участь в наступному сезоні в Лізі чемпіонів, велика група розлючених уболівальників проникла на тренувальну базу клубу і фізично атакувала команду. Виникла бійка з великою кількістю учасників. Деякі гравці отримали травми: наприклад, у нападника Баса Доста був серйозний поріз на голові[3][4]. Гравці вмить звинуватили в події президента, який роздмухав такий великий конфлікт. При цьому він не вжив жодних заходів з безпеки, які могли б запобігти нападу. Після цього частина гравців офіційно заявила про те, що після закінчення сезону вони покинуть клуб. Руй Патрісіу, воротар і капітан команди, написав лист на 34 сторінки, в якому докладно розповів про події останніх місяців. Його підтримав молодий форвард Даніел Поденсе — він також написав листа про свій відхід. Обидва гравці вимагали розриву контракту, стверджуючи, що вони не перебувають в безпеці як з психологічної точки зору, так і з фізичної. Інші гравці також отримали можливість подати таку заяву і безкоштовно стати вільними агентами. Деякі гравці, як Вільям Карвалью і Крістіано Піччіні все-таки поповнили трансферну казну «Спортінга» — за португальця 20 млн євро виклав «Реал Бетіс», а за італійця 8 млн євро заплатила «Валенсія». З найбільш цінних гравців, що безкоштовно клуб покинули Желсон Мартінш («Атлетіко»), Руй Патрісіу («Вулверхемптон») і Браян Руїс («Сантос»)[5]. Втім у тому сезоні клуб вперше в історії виграв Кубок португальської ліги.
Бруну де Карвалью перед відставкою встиг призначити головним тренером Синишу Михайловича. Серба звільнили через тиждень, коли в Лісабоні змінилося керівництво[6]. Клуб, що втратив провідних гравців, направив до ФІФА скаргу, вимагаючи за Патрісіу 54,7 млн євро, а за Мартінша — 50 млн євро. Новому керівництву вдалося переконати повернутися Баса Доста, який став в минулому сезоні найкращим бомбардиром португальської ліги. «Зелено-білі» намагались відновити мікроклімат в команді й почали роботу на трансферному ринку. Так в клубі з'явився Нані, Вівіано, Гаспар, Рафінья та ряд інших гравців.
Футбольна академія «Спортінга»
Клуб має власну тренувальну базу-школу, яка розташована на території муніципалітету Алкошете, — відоміша як Футбольна академія «Спортінга». Вихованці цієї клубної академії не лише успішно поповнюють бюджет клубу, а і гідно представляють як і клуб, так і країну в лавах європейських топ-клубів. Найвідомішим вихованцем академії всіх часів став Кріштіану Роналду[7].
Логотипи
З моменту свого утворення у «Спортінга» було шість різних логотипів, втім усі вони включали зелений колір і лева. Поточний логотип був прийнятий у 2001 році.
.svg){kind=small}
