PROFILPELAJAR.COM

	Ружична; Хмельницький
	Ружична; Вулиця Нагірна у мікрорайоні Ружична
Загальна інформація
	49°23′5″ пн. ш. 26°57′11″ сх. д. / 49.38472° пн. ш. 26.95306° сх. д.
Країна	Україна
Адмінодиниця	Хмельницький район
Населення	>10 000
Поштовий індекс	29021
Головні вулиці	вул. Кам’янецька
Заклади освіти; та культури	Хмельницька СЗОШ № 19 I-III ступенів
Карта

Ружи́чна (пол. Różyczna) — мікрорайон міста Хмельницького, розташований на південній околиці. Раніше село Ружична Проскурівського повіту Подільської губернії.

З 13 липня 1946 року по 30 грудня 1962 року селище Ружична було районним центром Ружичнянського району, утвореного на базі колишнього Проскурівського.

Мікрорайоном обласного центру Ружична стала у 1981 році, коли селище було приєднане до міста Хмельницького.

Походження назви

Існує дві основні версії походження назви «Ружична». За першою з них, назва походить від староукраїнського слова «руга», «ружна земля» — так називались землі, які належали церкві.

За іншою версією, назва походить від польського слова «ружа», «róża» (укр. троянда, шипшина).

В документах зустрічається назва Ружична Велика (пол. Rużyczna Wielka)^[1]

Історія

Перша писемна згадка про Ружичну датується 1496 роком. Після смерті Миколая Свірча (Бедрика) його сини Анджей (Андрій) та Міхал (Михайло) поділили між собою спадок — велику кількість подільських сіл, в переліку яких була Ружична.^[2]

у 1540^[3] році поселення перебувало у власності старовинного подільського роду Ярмолинських-Сутковських і, ймовірно, було передано Михайлу Підпилипському (Michał Podfilipski), який уже тоді володів селом ^[4]

У 1579 році село перейшло у власність війта П. Кломницького.

У XVII столітті Ружична згадується серед маєтків пана Богуша.

До 1819 року село перебуває у дідичному володінні графа Войцеха Мера^[pl]^[5], а згодом — у володінні шляхтичів Маліновських. Маліновські володіли селом до 1837 року, коли за участь у Польському повстанні 1830—1831 років Ружична була конфіскована, передана військовому відомству та перетворена на військове поселення.

Умови життя у військових поселеннях були важкими та суворо регламентованими. З семирічного віку хлопчиків готували до військової служби. Кожен селянин був зобов'язаний поєднувати військову службу з сільською працею. Без дозволу військового керівництва селяни не мали права перебудувати житло, одружитись, продати худобу, поїхати на ярмарок тощо.

Мешканці Ружичної внаслідок нестерпних умов життя у 1845 році відмовились працювати і склали скаргу. На її розгляд прибув інспектор військових поселень граф Нікітін. В селі була влаштована екзекуція, після чого багатьох поселенців, передусім тих, хто підписався під скаргою, було вислано до Херсонської губернії.

У 1857 році система військових поселень була ліквідована, і Ружична стала державною слободою.

У 1863 році мешканців Ружичної переведено до розряду селян-власників (це означає, що вся земля, що належала колись поміщику, ставок та млин перейшли у власність селян).

5 липня 1913 року у селі сталась перша на Поділлі дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля з людськими жертвами. Омнібус, що їхав по Кам'янецькому шосе до Проскурова, збив трирічного хлопчика.

У 1920 році в Ружичній була встановлена радянська влада, у 1929 році створений колгосп «Комунар» та відкрито клуб.

Протягом 1946—1962 років Ружична була районним центром Ружичнянського району (створеного замість Проскурівського району). У 1962 році райцентр перевели до м. Хмельницького.

У 1981 році Ружична стала мікрорайоном міста Хмельницького.

Традиційно 28 серпня, у свято Успіння Пресвятої Богородиці, святкується день народження мікрорайону, який супроводжується виступами дитячих колективів, народними гуляннями та іншими розвагами просто неба.

Свято-Успенський храм

Перші згадки про Свято-Успенський храм у Ружичній датуються XVIII століттям. Тоді він був дерев'яним. Однак у 1831 році дерев'яна церква була знищена пожежею. Від неї залишилась тільки дзвіниця, до якої добудували цегляне приміщення у вигляді звичайного житлового будинку, без купола, але з хрестом на даху, де й розміщувався храм до 1855 року.

У 1855 році було збудовано новий цегляний Свято-Успенський храм, хрестоподібний, з одним куполом. Того ж року при церкві була збудована початкова двокласна школа (з 1886 року — церковно-приходська). Приміщення школи існує й досі, у ньому розташований дитячий садок.

У 1992 році Свято-Успенський храм був відновлений після років радянської влади.

Біля храму знаходиться братська могила з 23 бійцями Червоної армії, які загинули в бою за Ружичну. Біля неї розташовано пам'ятник загиблим односельчанам, які не повернулися з німецько-радянської війни.

14 травня 2022 року громада вірян на зборах мікрорайону Ружична проголосувала про вихід парафії із підпорядкування московському патріархату та приєднання до Православної Церкви України.

Персоналії

Відомі уродженці Ружичної:

Вигодовський Павло Хомич — декабрист.
Пастух Григорій Онуфрійович — легендарний розвідник з Ружичної^[6]^[7].
Молотай Анатолій Михайлович — народний артист України, художній керівник, головний диригент Президентського оркестру України, професор Національної музичної академії України.
Молотай Олександр Антонович (1949—2001) — український астроном, спеціаліст з зоряних каталогів, лауреат Премії НАНУ ім. М. П. Барабашова.
Павловський Михайло Антонович — доктор технічних наук, доктор економічних наук, академік, заслужений діяч науки і техніки України, народний депутат України.
Маліновський Ернест — польський і французький інженер, проектант і керівник будівництва Трансандійської залізниці^[en], найвищої залізниці в світі.
Свіргунець Євген Михайлович — кандидат педагогічних наук, професор, заслужений працівник фізичної культури і спорту України.

У 90-х роках XIX століття в Ружичній часто бував російський письменник Олександр Купрін, який в той час перебував на військовій службі у Проскурові. Ружична згадується у його оповіданні «Брегет» (1897 рік).

В Ружичнянській школі на початку 20-х років XX століття вчителем природознавства працював Журавель Андрій Андрійович — лікар-фтизіатр, член Української Центральної Ради.

Соціальна та транспортна інфраструктура мікрорайону

У мікрорайоні діє Гімназія № 19 імені Михайла Павловського (вул. Кам'янецька, 164) ^[8].

Головною транспортною артерією Ружичної є вулиця Кам'янецька. Громадський транспорт в мікрорайоні представлений маршрутами № 4, 18, 27, 40^[9]. Перший підземний перехід у Хмельницькому було збудовано у 1980 році саме в Ружичній. З 2022 року перехід переобладнано під тимчасове укриття для учнів школи та місцевих мешканців.

У мікрорайоні є магазини, кафе, ресторани, дитячі майданчики, перукарня, районна амбулаторія. Основні дороги асфальтовані.

В Ружичній функціонує дитячий центр психічно-оздоровчої реабілітації «Подолянчик».