Інформація в цьому розділі застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(липень 2022)
Регіона́льні мо́ви Украї́ни — мови, які традиційно використовуються в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави; та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї держави.[1]
Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (ч. 1, ст. 1) визначає: «регіональні мови або мови меншин» — це мови, які: і) традиційно використовуються в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави; та
іі) відрізняються від офіційної мови (мов) цієї держави.
Законодавство
2003 року Україна ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин 1992 року видання і прийняла закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин»[2], який набув чинності 1 січня 2006 року. Цим законом, Положення Хартії були застосовані до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської. Закон визначив перелік положень та пунктів Хартії, що застосовуються стосовно кожної мови. 6 квітня 2011 Кабмін України затвердив процедуру виділення коштів на підтримку регіональних мов України.[3]
Станом на 2011 рік, 33 % населення України є носіями регіональної мови. Тим не менше, тільки 14,1 % дітей України виховуються в дошкільних установах рідною регіональною мовою. Більш того, школи з викладанням регіональними мовами або мовами меншин в Україні закриваються в 8 разів частіше, ніж україномовні попри те що середньостатистичні класи в них переповнені (російською та молдовською мовами — в 3 рази, кримськотатарською — в 1,5 рази в порівнянні з середнім україномовним класом).[4]
Разом з тим в грудні 2011 року Конституційний суд України дозволив використовувати в судах всі регіональні мови країни нарівні з українською. Крім цього, Верховна Рада погодила скасування закону про обов'язкове дублювання фільмів українською мовою, а також скасувала використання обов'язкових квот на україномовну музику в ефірі радіо і телебачення.[5]
Проєкт закону України «Про мови України» № 1015-3
Проєкт закону «Про мови України» № 1015-3 — став першим законопроєктом, зареєстрованим у Верховній Раді України 7 вересня 2010 року депутатами О. Єфремовим, С. Гриневецьким і П. Симоненком. Законопроєкт фактично надавав російській мові статус другої державної, хоча і не до кінця зрівнював його з українською. Крім того, статус регіональних отримували й інші міноритарні мови. Поява документа викликало резонанс серед україномовного населення країни західних областей країни, в результаті чого була розгорнута кампанія «Займіться ділом, а не язиком!», Активісти якої стверджували що лише 7,5 % населення країни вважають рішення мовного питання справою першорядної важливості. У підсумку, даний проєкт був знятий з розгляду 1 лютого 2011 року, але слідом за цим з'явився інший законопроєкт Партії регіонів, схвалений 8 серпня 2012 року.
Закон України «Про засади державної мовної політики»
Цей закон суттєво розширює сферу застосування регіональних мов або мов меншин порівняно із законом про ратифікацію Європейської хартії.
Закон України «Про засади державної мовної політики», який вводить в українське законодавче поле поняття регіональної мови, був прийнятий Верховною Радою і 8 серпня 2012 підписаний Президентом країни.[6] Законом декларується, що за умови, якщо кількість осіб — носіїв регіональної мови, що проживають на території адміністративної одиниці, становить 10 і більше % чисельності її населення, для цього регіональній мові на даній території вводиться цілий ряд преференцій: вона використовується на цій території в роботі місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя. Крім того, даний закон декларує вільне використання, поряд з державною мовою, регіональних мов в таких сферах, як економічна і соціальна діяльність підприємств, установ, організацій, приватних підприємців, об'єднань громадян; освіта, наука, культура, інформатика, ЗМІ та зв'язок, реклама.
Даний закон був підтриманий урядовою Партією регіонів та Комуністичною партією. Ще на стадії проєкту він викликав активний спротив опозиції, отримав багато негативних експертних оцінок,[7][8][9] викликав масові суспільні протести. Опоненти закону вказували, що він не містить заходів на захист і підтримку державної української мови, не містить гарантій її функціонування у всіх сферах суспільного життя на всій території України. Вони наголошували, що закон побудований на підміні понять, яка наділяє статус регіональної мови невластивими ознаками, притаманними рівню державної мови; передбачає застосування регіональної (фактично російської) мови не просто паралельно з, але і замість української мови в ключових сферах суспільного життя, тим самим нівелює статус і роль державної мови, порушуючи статтю 10 Конституції України та засади Європейської хартії регіональних мов або та мов меншин.[10][11][12]
Закон було проголосовано парламентом 3 липня 2012 року без змін і без обговорення. Опозиція заявила, що голосування відбувалося з порушеннями процедури.[13]
25 квітня 2018 року Одеська міська рада провалила проекти рішення, яким передбачалося внесення змін до її Регламенту, прийнятого в 2015 році на виконання норм «мовного закону» Ківалова-Колесніченка.[18]
У серпні 2020 рішення міськради скасовано окружним адніністративним судом Одеси[19].
У вересні 2018 року прокуратура Донеччини звернулася з вимогою скасувати рішення обласної ради, яким російську мову на території області визнано регіональною. Також зазначається, що з метою скасування незаконних рішень територіальних рад, прийнятих з зазначених питань, Волноваською, Костянтинівською, Слов'янською та Краматорською місцевими прокуратурами пред'явлено 6 позовних заяв. На теперішній час позови спрямовано до суду.[27]
Судовим рішенням за поданням Прокуратури Донецької області скасовано статус російської регіональної мови у Донецькій області.[26]
Запорізький окружний адмінсуд, задовольнивши позов заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, визнав протиправним і недійсним рішення облради від 16.08.2012 № 2 "Про заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, передбачених законом «Про основи державної мовної політики», на території Запорізької області.
6 грудня 2018 року депутати Харківської обласної ради проголосували за скасування рішення про призначення російській мові регіонального статусу. Текст рішення облради розміщено в базі документів під № 883-7 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких рішень обласної ради (06/12/2018)».
12 квітня 2018 року Миколаївська обласна рада провалила голосування щодо скасування статусу російської мови, як регіональної, наданого у відповідності до скасованого Закону Колесніченка-Ківалова, який втратив чинність, рішенням від 7 вересня 2012 року. За це питання проголосували 23 депутати замість 33 необхідних, 19 депутатів, присутніх на сесії, взагалі не голосували.[59]
31 липня 2018 року Миколаївським окружним адміністративним судом задоволено позов першого заступника прокурора Миколаївської області про визнання протиправним та не чинним рішення Миколаївської обласної ради від 07.09.2012 № 4 «Про реалізацію вимог Закону України „Про засади державної мовної політики“» у Миколаївській області.[57][58]
6 травня 2019 року судовим рішенням за поданням Прокуратури Дніпропетровської області скасоване рішення Дніпровської міської ради про встановлення регіональної мови.
23 лютого2014 року Верховна Рада України скасувала цей закон, прийнявши проект Закону «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України „Про засади державної мовної політики“».[96]3 березня в.о. президента Турчинов сказав, що не буде підписувати рішення парламенту про скасування цього закону, поки не буде підготовлений і Верховною Радою проголосований новий закон[97], і доручив підготовку нового закону, «який буде повністю збалансованим».[98]3 листопада новообраний президент Петро Порошенко проголосив, зокрема, що «спільними зусиллями ми вдосконалимо мовну політику».[99]
28 лютого 2018 року № 2-р/2018 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним) Закон України «Про засади державної мовної політики».
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 21 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ абвАрхівована копія. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 21 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 22 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
