Відповідно до концепції Розенберга про «розкладання» радянської Росії (так за кордоном часто називали Радянський Союз), передбачалося сприяння певній самобутності різноманітних народів цього простору. З цією метою намагалися задіяти і козаків, а також християнські та мусульманські народи Кавказу, хоча вони розглядалися як «расово чужі» і тим самим не як рівні союзники.[1] Ці етнічні групи вважалися особливо схильними до колабораціонізму, оскільки вони сильно постраждали від більшовицького режиму.
Географія
Столицею передбачалося зробити Тбілісі. Територіально райхскомісаріат мав складатися з тих земель Кавказу, що на момент початку війни належали СРСР: від кордонів з Туреччиною та Іраном на півдні до річок Дон і Волга на півночі (включаючи територію Астраханської області)[2]. Площа райхскомісаріату Кавказ оцінювалася у 500 тис. кв. км, а населення — у 18 млн жителів[3]
У складі райхскомісаріату планувалося створити національні утворення як автономні (вільні, в рамках райхскомісаріату) одиниці.
Основою економіки цього краю були б видобуток нафти і сільське господарство.
↑Rolf-Dieter Müller: An der Seite der Wehrmacht. Hitlers ausländische Helfer beim „Kreuzzug gegen den Bolschewismus“ 1941–1945. Links Verlag, Berlin 2007, ISBN 978-3-86153-448-8, S. 229. (нім.)
↑Dieter Pohl: Die Herrschaft der Wehrmacht. Deutsche Militärbesatzung und einheimische Bevölkerung in der Sowjetunion 1941–1944. Verlag Oldenbourg, München 2008, ISBN 978-3-48658-065-5, S. 300. (нім.)
.svg)
.svg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
