Угода про дружбу з правителем Трансильванії князем Дєрдем ІІ Ракоці та створення антипольської коаліції протестантських держав була укладена восени. А вже в січні 1657 року 20-тисячний козацький корпус під командуванням київського полковника Антона Ждановича разом із військом Ракоці вирушив на Польщу, і невдовзі союзникам удалося захопити Варшаву. Коли козаки на початку літа 1657 року захопили Берестейщину, шляхта Пінського повіту — що цікаво, як католики, так і православні, — звернулася до гетьмана з проханням приєднати землі навколо Турова і Пінська до Козацької держави «на вічні часи».[2]
Зміна геополітичної ситуації завадила імплементації угоди, оскільки Польща оговталась і вигнала претендентів на її землі. Однак сам намір бачиться істориками як спроба майбутніх поділів Польщі у XVIII ст. дещо іншими гравцями.
Гурбик Андрій. Український гетьманат в умовах Віленсько-раднотської системи міжнародних відносин 50-х років XVII ст.: історіографічний аспект проблеми / Гурбик Андрій // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.).- 2008.- 8.- С. 195—219. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/publ/uacenter_2008_8_195
Ніколаєва Н. Завершальний етап походу козацьких військ під керівництвом Антона Ждановича в Польщу в 1657 р. / Н. Ніколаєва // Гілея: науковий вісник.- 2013.- № 73.- С. 4-6. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gileya_2013_73_2
.JPG)
